Аварська мова


Ава́рська мо́ва (авар. авар мац̄I, магIарул мац̄I) — мова аваро-андо-цезької групи нахсько-дагестанської сім’ї мов. Одна з державних мов Республіки Дагестан (РФ). Загальна кількість мовців — близько 765 тис. (2011, оцінка), із них 715 тис. — у РФ (2010, перепис), близько 45 тис. у Азербайджані (2011, оцінка), близько 2 тис. у Грузії (2002, перепис), решта носіїв мешкають невеликими групами в інших країнах. Аварська мова має два наріччя (північне й південне), окремі діалекти яких не є взаємно зрозумілими і мають суттєві відмінності у фонетиці, граматиці й лексиці. Виокремлюють батлухський діалект, який є проміжним між північним і південним наріччями, не належачи до жодного з них. Літературний варіант аварської мови сформувався на основі хунзахського діалекту північного наріччя. Фонетику аварської мови вирізняє складна консонантна система та незначна кількість голосних фонем, протиставлених за довготою. Наголос у аварській мові рухливий, причому зміна наголосу може змінювати граматичну форму слова. Аварській мові властивий аблаут. Аварська мова не має категорії роду. Іменники відмінюють за дев’ятьма відмінками: називний, родовий, давальний, ергативний і п’ять різновидів місцевого (у діалектах різновидів місцевого більше). Кількість відмінків, за якими відмінюють інші частини мови, менша. Найпоширеніші способи словотвору — суфіксальний і основоскладання. У словниковому складі аварської мови чимало запозичень з арабської, фарсі, тюркських мов, а також із російської. Від часів пізнього Середньовіччя до 1930 для текстів аварською мовою послуговувалися переважно арабською графікою з численними діакритичними знаками. Поряд із нею з середини 19 ст. епізодично використовували кириличне письмо, укладене російським лінгвістом, етнографом і військовим інженером Петром Усларом. 1930–1938 функціонувала абетка на базі латиниці. Аварський алфавіт на основі кирилиці запроваджено 1938, його чинний варіант містить 44 літери.

Література

  1. Жирков Л. И. Аварско-русский словарь. Москва, 1936.
  2. Микаилов Ш. Очерки аварской диалектологии. Москва, Ленинград, 1959.
  3. Алиханова С. Русско-аварский словарь. Махачкала, 2003.

Автор ВУЕ