Авангард у кіно


Аванга́рд у кіно́ — напрям, що виник у Франції після Першої світової війни. Згодом поширився в інших країнах.

Режисери авангарду у кіно на чолі з Л. Деллюком виступили проти комерційного кінематографа, який копіював твори театру і літератури, вважали, що його розвиток має бути пов’язаний із запитами глядача. Авангард у кіно не мав чіткої ідейної програми. Його представники виступали за оновлення кіноформи, надавали перевагу засобам кіновиразності (деталь, ракурс, світлотінь, метафора).

Серед представників авангарду у кіно — Ж. Епштейн, Ж. Дюлак, Ж. Ренуар, А. Ганс.

Розрізняють три течії авангарду у кіно:

  • перша (1920–1925) — французька школа, що була естетично новою, але цілком не розривала зв’язків із класичним кіно, вона отримала назву французького імпресіонізму;
  • друга (1921–1926) і третя (1927–1930) були міжнародними, радикальнішими за першу; друга — пов’язана з дадаїзмом і сюрреалізмом;
  • третя, соціальна, документальна, — з концепцією «Кіно-ока» Дз. Вертова.

Усі фільми авангарду створювалися поза системою комерційного кіновиробництва, у них домінували формалістичні установки: технічні прийоми перетворилися в самоціль, експерименти набули замкнутого, елітарного характеру.

Наприкінці 1920-х частина режисерів авангарду переходять до документальної фіксації або до ігрового кіно (Р. Клер, Ж. Ренуар, Л. Бунюель, М. Карне, Ж. Віго).

Література

  1. Beylie C., Pinturault J. Les maîtres du cinéma français. Paris, 1990.
  2. Брюховецька Л. І. Кіномистецтво. Київ, 2011.
  3. Мусієнко О. Дискурс українського авангарду н шпальтах часопису «Кіно»// Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого.–2014.- Вип.15. - С. 173–184.

Автор ВУЕ