Абхазьке царство


Абха́зьке ца́рство — держава на Південному Кавказі у 8–12 ст. Абхазьке царство виникло як автономне князівство під владою Візантійської імперії. 786 князь Леон ІІ з династії Анчабадзе (абх. Ачба), увійшовши в союз із Хазарським каганатом, проголосив незалежність і оголосив себе царем Абхазії.

Протягом правління Леона ІІ Абхазьке царство формально вважалося васалом Хазарського каганату. Протягом найближчих років він розширив свої володіння та переніс столицю до м. Кутаїсі. Із цього часу назва «Абхазьке царство» позначала лише походження династії, а сама держава охоплювала значну частину території Грузії (Абхазія, Сванеті, Арагветі, Лечкумі (Таквері) і землі навколо м. Кутаїсі).

Наприкінці 9 ст., під час правління Георгія І, до Абхазького царства було приєднано частину Картлі, завдяки чому кордони Абхазького царства наблизилися до контрольованого арабськими намісниками м. Тбілісі.

У першій половині 10 ст. васалами Абхазького царства стали князівства Кахеті та Гереті на Сході Грузії.

У середині 10 ст. в Абхазькому царстві спалахнула громадянська війна, внаслідок якої державу охопила тривала криза. 978 правлячу династію Анчабадзе було зміщено з престолу. Царем Абхазького царства став Баграт із династії Багратіоні. Підставою для захоплення влади стало спорідення династій Багратіоні і Анчабадзе — Баграт був онуком абхазького царя Георгія ІІ. 1008, після смерті батька, царя Картлі Гургена, Баграт успадкував владу. Наслідком цього стало об’єднання Абхазького та Картлійського царств у Грузинське царство і ліквідація Абхазького царства.

Література

  1. История Грузии: В 3 т. Тбилиси, 1962. Т. 1. С древнейших времен до 60-х годов XIX века.
  2. Suny R. G. The Making of the Georgian Nation. Bloomington, 1994.

Автор ВУЕ