Абд аль-Кадір


Абд аль-Кадір ‎

Абд аль-Кадір (араб. عبد القادر الجزائريі‎; 06.09.1808, м. Маскара, Алжир — 26.05.1883, м. Дамаск, Сирія) — арабський емір, полководець, учений, богослов, оратор і поет, національний герой Алжиру.

Абд аль-Кадір

(عبد القادر الجزائري)

Рік народження 1808
Місце народження Маскара, Алжир
Рік смерті 1883
Місце смерті Дамаск, Сирія
Напрями діяльності політика, влада державна, військова справа, наука, богослов'я, ораторське мистецтво, поезія

Життєпис

Походив із давнього і знатного марабутського (священицького) роду. Навчався в Маскарі, в духовному училищі Хетне. 1832–1847 очолював повстання в Алжирі проти французьких колонізаторів (у 1832 племена Західного Алжиру визнали Абд аль-Кадіра своїм еміром). Провів низку реформ, серед яких військова (створив регулярну армію), адміністративна, судова і податкова 22.12.1847, після поразки повстання, здався в полон і був відправлений до Франції, де жив під почесним наглядом. 1852 звільнений Наполеоном ІІІ, переїхав жити спочатку до Туреччини, потім до Сирії. Під час так званої Дамаської різанини (християно-мусульманського громадянського конфлікту, що виник у м. Дамаску 1860) врятував життя тисяч християн.

Визнання

Завдяки таланту полководця, високим моральним принципам, шляхетному ставленню до ворогів, Абд аль-Кадір ще за життя здобув популярність і повагу не лише серед мусульман, а й серед представників західної цивілізації. На його честь названо м. Елькадір, штат Айова, США, засноване у 1846.

Література

  1. Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки. Пост­середньовічний Схід (ХVІІІ – друга половина ХІХ ст.). Київ, 2007.

Автор ВУЕ