Абазія


Аба́зія (від а… — заперечний префікс і грец. грец. βάσιϛ — ходіння) — психічно зумовлена втрата здатності ходити при збереженні в ногах м’язової сили й можливості в повному обсязі здійснювати відповідні рухи в положенні лежачи. Буває повною і частковою. Часто супроводжується астазією.

Спричинюється захворюванням або процесом, який порушує структуру або функціональність (без органічних змін) лобних доль кори головного мозку, підкіркових мигдалин (розташованих у глибині мозку), мозочка, мозолистого тіла, а також провідних шляхів, що з’єднують ці ділянки мозку. Абазія може бути одним із симптомів пухлини головного мозку, зокрема мозочка; гострого або хронічного порушення мозкового кровообігу; крововиливу в головний мозок; черепно-мозкової травми та її наслідків; абсцесу головного мозку; демієлінізуючого (як-от розсіяний склероз) або нейродегенеративного (Альцгеймера хвороба, Піка хвороба) захворювання. Найчастіше абазія виникає в межах гістріорних (різновид невротичних) розладів.

Абазія має різні етіопатогенетичні форми:

  • лобова абазія характерна для станів, що супроводжуються ураженням лобної долі кори головного мозку; симптоми лобової абазії: неможливість ходити, стояти, а інколи й сидіти, порушення мовлення та оральні автоматизми;
  • підкіркова абазія розвивається внаслідок ураження підкіркових центрів, зокрема таламуса: пацієнт втрачає здатність ходити без опори;
  • психогенна абазія розвивається як один із конверсійних механізмів захисту під час гістріорних розладів. Симптоматика психогенної абазії: порушення координації, зміни м’язового тонусу, які виникають під впливом травматичної для пацієнта ситуації і зазвичай зникають після її завершення.

Лікування абазії полягає в подоланні основного захворювання, що її спричинює. Психогенна абазія лікується за допомогою психотерапії (аналітичної, гештальт-терапії, тілесно-орієнтованої, клієнт-центрованої та ін.).

Література

  1. Брильман Дж., Коэн С. Неврология. Москва, 2007.
  2. Бразис П. У., Мэсдью Дж. К., Биллер Х. Топическая диагностика в клинической неврологи. Москва, 2009.
  3. Дюкова Г. М. Конверсионные и соматоформные расстройства в общей медицинской практике // Медицинский совет. 2013. № 2.
  4. Мументалер М. Дифференциальный диагноз в неврологии. Москва, 2014.

Автор ВУЕ