Інститут св. Петра Могили
Інститу́т св. Петра́ Моги́ли (англ. St. Petro Mohyla Institute) — українська студентська резиденція, освітній та культурний центр у м. Саскатуні (пров. Саскачеван, Канада). Засновано 1916.
Історична довідка
Ідея заснування такого закладу — бурси, названої на честь Петра Могили, виникла в середовищі національно-свідомого українського студентства пров. Саскачевану та була реакцією на утиски і закриття двомовних україно-англійських шкіл у пров. Манітобі.
Перші збори про заснування студентської резиденції й культурного осередку відбулися 04.03.1916, наступного дня вибрано Тимчасовий комітет та започатковано збір коштів для створення закладу.
05.04.1916 в газеті «Український голос» опубліковано відозву до українських учителів та студентів докласти зусиль для збереження української мови. 17.05.1916 газета оприлюднила статут бурси ім. Петра Могили, ціллю товариства визначено «утримання за малий кошт або безкоштовно студентів, надання їм батьківської опіки, морального виховання в українськім дусі для хлопців та дівчат, які навчалися в публічних, торговельних, рільничих школах чи університеті». Бурса заявила про плани обов’язкового викладу лекцій з української мови та літератури, історії, мистецтва, співу, музики. Також було декларовано міжконфесійний статус інституції.
Перший конкурс на поселення оголошено 07.06.1916.
Легітимував заснування бурси Народний з’їзд 4‒5 серпня 1916 в м. Cаскатуні на якому були присутні 500 осіб з 60 околиць Західної Канади. Початок діяльності закладу датують 30.09.1916 за участі 35 студентів-бурсаків. Першим управителем був громадський діяч, публіцист, адвокат Василь Свистун (1893; тепер Україна — 1964; Канада).
20.01.1917 бурса змінила назву на Інститут ім. Петра Могили. У березні того ж року офіційно зареєстрована за законом Канади «Про акціонерні товариства».
Після канонізації Петра Могили в Україні, рада директорів інституту змінила назву закладу на Інститут св. Петра Могили (1996).
Діяльність
Від витоків свого заснування інституція була зорієнтована на плекання національної інтелігенції, лідерів національного руху на чужині, консолідацію української спільноти в Канаді. Девіз інституту: «Щоб бути хорошим громадянином Канади, потрібно зберегти своє походження та природну культуру».
Щорічно Інститут організовував Всеканадські народні з’їзди, покликані пожвавити національне життя українців діаспори.
У стінах інституту 1917 засновано С. В. Савчуком студентський гурток «Каменярі», який випускав однойменний студентський альманах. Останні числа альманаху вийшли у 1970-х. У 1957 гурток представив загалу радіопередачу українських колядок, ця традиція стала щорічною практикою до поч. 1980-х.
Студентське самоврядування, започатковане в Інституті ім. Петра Могили та поширене по інших українських студентських інституціях, актуалізувало питання про створення загальноканадської молодіжної організації. З ініціативи дирекції інституту та ректора Ю. Стечишина організатором української молоді в Канаді було призначено підприємця Г. Тижука (1907‒1977). На 15-му Народному з’їзді (грудень 1931) було оголошено про заснування Союзу української молоді Канади (СУМК).
Щоб мотивувати студентів стати лідерами громади, інститут організував виступи українських політиків, науковців і митців, дебати про духовне життя українців в Канаді. Так, з-поміж відомих доповідачів були історик проф. Д. Дорошенко, хореограф і засновник школи українського танцю В. Авраменко. Вагому роль надавали популяризації українських народних промислів, вишивання, писанкарства, кулінарії, музичних інструментів (бандури, цимбал).
Приклад Інституту ім. Петра Могили наслідували, почався активний процес відкриття нових бурс: у містах Канорі (пров. Саскачеван), Вегревілі (пров. Альберта; обидві — 1917), Едмонтоні (пров. Альберта; 1918), Вінніпегу (пров. Манітоба; 1927). Вони координували свою роботу, узгоджували студентські програми.
Значна частина вихованців стали ініціаторами створення Української греко-православної церкви Канади (тепер Українська православна церква Канади).
1923 на базі закладу було організовано Товариство могилян. У 1927 на його основі створено Союз українців самостійників (СУС). Поряд із Товариством могилян утворено (1923) й дівочу організацію — Товариство могилянок, на пошанування Раїни Вишневецької (Могилянки; бл. 1589 — 1619). З ініціативи найактивніших учасниць товариства письменниці і громадської діячки Тетяни Кройтор (1904 — після 1986) та Савелії Стечишин (див. у ст. Стечишини (родина)) при Українському народному домі в м. Саскатуні засновано жіноче товариство ім. О. Кобилянської. У 1926 Товариство могилянок скликало перший Жіночий з’їзд в м. Саскатуні (відбувся у приміщенні Інституту ім. Петра Могили), де було засновано жіночу організацію — Союз українок Канади.
Від початку заснування Інституту у ньому діяла бібліотека. Тепер в її фондах зберігається 10-тис. колекція українських видань, зокрема повний комплект газети «Український голос».
З ініціативи Союзу українок Канади при інституті 1936 було засновано, а у 1941 офіційно відкрито перший у Канаді Український музей (з 1980 перебуває в окремому приміщенні).
Упродовж 1975‒2006 тут проводили щорічні 5-ти тижневі літні україномовні школи для учнів 9‒12 класів.
Натепер інститут продовжує виконувати свою роль сучасної резиденції для студентства та українського культурного осередку. Більшість студентів навчаються в Університеті Саскачевану.
Серед вихованців інституту — провідні діячі української діаспори: вчителька та громадська діячка А. Арабська (1894‒1959), вчитель і громадський діяч В. Буряник (1895‒1985) священник, релігійний і громадський діяч В. С. Савчук (1895‒1983), М. Стечишин, Ю. Стечишин, С. Стечишин, письменник, перекладач і журналіст О. Івах (1900‒1964), адвокат і громадський діяч П. Лазарович (1900‒1983), учитель, редактор газети «Український голос» (1947‒1970), громадський і політичний діяч І. Сирник (1904‒1972), поет, педагог і редактор І. Данильчук (1901‒1942) та ін.
Значення
Студентську спільноту Інституту св. Петра Могили відзначало сильне почуття національної ідентичності та вагомі знання з україністики. Її представники ставали запитаними організаторами українського громадського та культурного життя в Канаді.
24.09.2011 Національна рада з питань історичних місць та пам’яток Канади (англ. National Council on Historic Sites and Monuments) визнала Інститут св. Петра Могили подією національно-історичного значення (англ. Events of National Historic Significance; ін. назва — національною історичною подією, англ. National Historic Events).
Цитата
«Нашим початком у сім напрямі най буде Українська бурса ім. П. Могили, в Саскатуні, що має нам виховати сотки українських синів та доньок на будучих провідників і робітників серед нашого народу. .... Виховаймо рідну ітелігенцію, бо без неї наш нарід напевно загине, втопиться серед чужого моря, так, що й сліду по нім не стане і не причинеться він жадним цінним скарбом до звигнення національної культури сего краю».
Цит. за: Ювілейна книга. 25-ліття Інституту ім. Петра Могили в Саскатуні. Вінніпег : Друкарня українського голосу, 1945. С. 47.
Література
- Ювілейна книга. 25-ліття Інституту ім. Петра Могили в Саскатуні. Вінніпег : Друкарня українського голосу, 1945. 429 с.
- Когутська Н. Ювілейна книжка Союзу Української Молоді Канади. З нагоди 25-ліття громадської праці першої організації української молоді в Канаді. 1931–1956. Вінніпег : Тризуб, 1956. 222 с.
- Ювілейна книга. Півстоліття Української Греко-Православної церкви у Канаді 1918–1968. Вінніпег : Видання Консисторії Української Греко-Православної Церкви в Канаді, 1968. 328 с.
- Кондора П., Міненко Т. Розбудова української громади в Канаді. Співпраця українських організацій і церкви в Канаді. Вінніпег : Видання Союзу Українців Самостійників, 1985. 20 с.
- Боровик М. Століття українського поселення в Канаді (1891–1991). Монтреаль; Оттава : Українська Могилянсько-Мазепинська академія наук (УММАН), 1991. 485 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Куліш Н. С. Інститут св. Петра Могили // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Інститут св. Петра Могили (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.11.2024
