Шемякін, Іван Васильович

Шемя́кін, Іва́н Васи́льович (15.09.1877, с. Передельці, тепер м. Московський Московської області Російської Федерації — 04.01.1953, м. Полтава, тепер Україна) — спортсмен (атлетика важка) і цирковий артист.

Життєпис

Дитячі роки пройшли в м. Санкт-Петербурзі, куди сім’я перебралась після ранньої смерті батька. Закінчив міське училище. Працював разом із братом механіком-монтером, робітником у вагонних майстернях, провідником, старшим кочегаром парового відділення паротяга.

1892 захопився атлетизмом, тренувався в адміралтейському гімнастичному товаристві. Атлет І. Лебедєв (1879–1950; Росія) запропонував йому тренуватися у гуртку засновника російської атлетичної школи доктора В. Краєвського (1841–1901; Росія). На першому занятті в атлетичному гуртку штовхнув штангу вагою 72 кг, що було небагато. Надалі тренувався, брав участь у змаганнях і циркових виставах.

Під час Першої світової війни був призваний у діючу армію (1916), на фронті зазнав поранення в ногу. Після курсу лікування демобілізований.

Поселився в м. Полтаві, купив будинок, відкрив мінеральні купальні. Завдяки посиленим тренуванням відновив спортивну форму і продовжував виступати в турнірах з боротьби та із силовими номерами.

У роки німецької окупації під час Другої світової війни у м. Полтаві організував власний театр-вар’єте Серед трупи була юна акробатка Н. Бочарова, майбутня олімпійська чемпіонка. Багатьох дівчат колективу врятував від вивезення до Німеччини. 19.09.1943 під силовим примусом солдатів СС подружжя Шемякіних разом з міською театральною трупою залізницею вивезли до Німеччини. 1946 Шемякін разом з дружиною репатрійовані до СРСР.

Після перелому гомілки (зима, 1952) розвинулась гангрена. Похований на Монастирському цвинтарі м. Полтави.

Спортивна кар’єра

Іван Васильович (4-й у 3-у ряду, зліва направо) на чемпіонаті боротьби в Казані, 1911

Перший приз виграв 1899 на змаганнях Велосипедно-атлетичного товариства із вправ з гирями в Михайлівському манежі у м. Санкт-Петербурзі. Згодом виборов титул чемпіона на Всеросійському чемпіонаті.

Черговий приз, здобутий на чемпіонаті Росії, надихнув його стати професійним атлетом. Тренувався і виступав публічно з кульовою штангою та кількома гирями, які йому подарував доктор Краєвський. Виступав як цирковий артист: вижимав на мізинцях двохпудові гирі, підіймав гирі, жонглював ними, тримав на собі гойдалку з десятьма людьми.

1901–1904 був на військовій службі у Преображенському полку імператорської гвардії. Після завершення служби в армії виступав на професійній сцені в складі Петербурзького цирку Гаетано Чинизеллі. Тренувався з боротьби у Е. де Парі (Франція), який підготував багатьох борців, зокрема І. Піддубного.

1905–1908 здійснив турне країнами Америки та Європи.

1905 провів три поєдинки в м. Парижі (Франція). У першому суперником був знаменитий борець Юкіо-Тані (1881–1950; Японія — Велика Британія).

Другим став поєдинок з 160-кілограмовим атлетом з Туреччини Нурлою Останній був покладений на лопатки уже на дев’ятій хвилині.

Шемякін переміг також чемпіона світу Я. Коха у м. Дюссельдорфі (Німеччина).

1907 на чемпіонаті з французької боротьби у м. Мадриді (Іспанія) отримав перший міжнародний приз і того ж року в м. Дюссельдорфі (Німеччина) виборов звання чемпіона світу.

1913 на всесвітньому чемпіонаті в петербурзькому цирку «Модерн» посів перше місце.

Після 1918 упродовж тривалих років з успіхом брав участь у циркових чемпіонатах. Виступав на арені до 62 років.

У середині тридцятих років атлет перейшов на тренерську роботу, був спортивним суддею, виступав з лекціями на спортивні теми в робітничих клубах і колгоспах.

Виховав плеяду спортсменів-борців. Полтавська школа боротьби впродовж багатьох десятиліть вважалася найкращою в Україні.

Нагороди та визнання

Нагороджений медаллю імені «батька російської атлетики» В. Краєвського, медаллю імені літератора й атлета В. Гіляровського.

У м. Полтаві Дитячо-юнацька спортивна школа «Авангард» від 2004 носить ім’я І. В. Шемякіна.

Додатково

Спортом займався спочатку самостійно, піднімав гирі та металеві деталі, які були в майстерні.

Перший приз, виграний Шемякіним (медаль розміром з п’ятикопійчану монету), експонувався на виставці «Спортивна слава Полтавщини», відкритій 07.09.2018 у Полтавському краєзнавчому музеї ім. В. Кричевського.

Шемякін до кінця життя зберігав велику фізичну силу і не припиняв тренувань.

Література

1. Лавров В. В., Шапошников Ю. В. Истоки богатырства. Москва : Молодая гвардия, 1989. 288 с.
2. Шапошников Ю. В. Русский богатырь Иван Шемякин // Наука и жизнь. 1995. № 8. С. 51–53.
3. Шемякін Іван Васильович // Гортаючи сторінки історії Полтавщини. Полтава : Дивосвіт, 2016. С. 215–216.

Автор ВУЕ

В. М. Григор'єв

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.01.2020