FREEARTICLES

Середньовічна архітектура Польщі

Informaciya-pro-storinku.png
Стаття не входить до енциклопедії.

Загальні відомості

Слов’янські та балтські племена, які жили на території сучасної Польщі, мали свої ранні державні утворення, які групувалися довкола двох основних центрів — міст Кракова у Малій Польщі (вісляни) і Гнєзно у Великій Польщі (поляни). У другій половині 9 ст. Краків включено до складу Великої Моравії. Перша згадка польської держави династії П'ястів у західних хроніках датується 963, а прийняття християнства — 966. Надалі польські землі розвивалися в західному, латинському культурному контексті. З огляду на це середньовічна архітектура Польщі пройшла ті ж етапи стильового розвитку, що й інші католицькі країни Центрально-Східної Європи.

Періодизація розвитку архітектури:

  1. Романська доба: 10 — кінець 13 ст.
  2. Готика: початок 14 — середина 16 ст.

Етапними подіями для розвитку Польщі й польської архітектури стали:

  • запровадження королівської влади 1025 (королівський титул польські князі тимчасово були втратили у часи феодальної роздрібненості 13 ст.);
  • монголо-татарська навала 1241, після якої настав занепад архітектури;
  • перемога у Грюнвальдській битві 1410;
  • об’єднання з литовськими й руськими землями в єдину державу — Річ Посполиту — в результаті Кревської (1385) та Люблінської (1569) уній.

Історичний огляд

Романська доба характеризується формуванням системи укріплених поселень на польських землях, у тому числі й міст, що відзначали західні хроністи. Міста належали то «бургового» типу, тобто розвивалися під захистом замків і мали нерегулярне розпланування. Поява після 1175 Магдебурзького права зумовила виникнення регулярних прямокутно-прямолінійних міських розпланувань. Характерним є план середньовічного Кракова із замком на горі, нерегулярною забудовою уздовж основних шляхів під горою та регулярним містом, розпланованим у другій чверті 13 ст. із квадратною ринковою площею, на якій містилися ратуша, торговельний двір Сукенице та головний у місті Маріяцький костел. Аналогічні магдебурзькі розпланування постали у другій половині 13 ст. у містах Варшаві, Торуні, Ґданську та інших. Наприкінці романської доби у польських містах зводять перші муровані ратуші з вежами, від яких мало що збережено (ратушна вежа у Торуні 1258). Суто романську за стилістикою муровану архітектуру в Польщі започатковано від другої половини 11 ст. Від давніших часів (10 — перша половина 11 ст.) уціліли тільки залишки невеликих центричних храмів — ротонд і тетраконхів, що оприявнюють вплив церковної архітектури Великої Моравії. Це чотириапсидні (тетраконхові) ротонди Діви Марії на Вавелі у Кракові (так званий храм А) та у Гнєзно; одноапсидна ротонда в Цешині, а також кілька інших храмів. Центричність у творах сакральної архітектури відродиться пізніше, в 13 ст., у романських храмах з планом грецького (рівнораменного) хреста, таких як костел францисканців у Кракові.

Виразні риси романської стилістики вперше оприявнено у тринавовій, триапсидній кафедральній базиліці Святого Гереона на Вавелі у Кракові середини 11 ст. Вона мала трансепт і дві вежі на західному фасаді (не збережено). Тут уперше в Польщі застосовано романську скульптурну пластику. Цей храм став зразком для всіх романських костелів Польщі, зокрема й у Кружвиці 1120–1140 та Святого Андрія у Кракові 11 ст., який мав настільки потужні оборонні якості, що його не змогли здобути навіть монголо-татари 1241. Під впливом німецької романіки у Польщі будували й імпозантніші костели з вестверками — тобто з контрапсидою на західному фасаді й чотирма вежами, дві з яких фланкували західну частину храму, а ще дві — вівтарну. Таку композицію має костел у Тумі біля Ланчиці 1127–1161, який призначався для проведення церковних і шляхетських зібрань. Прототипом невеликих міських та сільських парафіяльних храмів став костел 1230 у Вежбна з розвиненою вівтарною частиною та двома вежами, що фланкують західний фасад. У ту добу в Польщі з’явилися й одно- та триапсидні храми зального типу (костели в Зембиці, Колобжезі).

Усі ці костели будували з тесаного каменю. Вони мали лапідарний скульптурний декор. Цистерціанські ж будівлі, згідно з правилами цього ордена, взагалі не мали декору. Від 13 ст. під впливом цистерціанців у Польщі поширилося цегляне будівництво (костел Святого Яна в Сандомирі 1250). Як наслідок цього впливу — для пізнішої польської архітектури стане характерним поєднання червоних цегляних стін з білокам’яними деталями, нерідко — прикрашеними різьбленням.

У романську добу розпочато поступову перебудову дерев’яних укріплень на муровані. Найбільші тогочасні замки спершу отримували муровані донжони, а вже пізніше, у готичну добу — й інші муровані оборонні споруди, прикладами чого є замки в Ополе 1260, Влень 13 ст., а також королівський замок Вавель у Кракові, де серед дерев’яних стін на початку 13 ст. збудували кам’яний донжон, а 1241 замок із заходу захистили муром.

Готика у Польщі досягла повного розвитку у 14 ст., коли країна позбулася наслідків феодальної роздрібненості та монголо-татарської навали і знову стала королівством від 1319. Поступу архітектури сприяло інтенсивне зростання міст, розвиток господарства — ремесла й торгівлі, а також науки та освіти (відкриття Краківського університету 1364).

Прямокутні ринкові площі та прямолінійні вулиці регулярно розпланованих міст забудовували суцільним фронтом стандартними будинками, зверненими до вулиці чи площі вузькими фасадами (6–9 м завширшки при довжині будинку до 40 м). На першому поверсі кожного такого будинку з боку вулиці (площі) містилася крамниця чи майстерня власника, за нею, а також у підвалі — склад товарів; на другому поверсі влаштовували парадні приміщення, на третьому і вище — житлові. Такі будинки доби готики зводили як у фахверкових, тобто дерев’яних каркасних конструкціях, так і в мурованих із цегли. Підвали й перші поверхи мурованих будинків перекривали склепіннями, горішні поверхи — пласкими стелями по дерев’яних балках. Фасади таких мурованих будинків мали стрілчасті портали й віконні ніші. Фасади увінчували готичними щипцями, що закривали двосхилі дахи (будинок князів Мазовецьких у Варшаві 15 ст.).

Для великих громадських будівель у цей час характерні розпланувально-просторові композиції з центральним квадратним чи прямокутним у плані внутрішнім двором, оточеним одно- або двоярусною стрілчастою аркадою, а також вінчання стін щипцями, декорованими стрілчастими нішами й фіалами. Найяскравішим прикладом є будинок Ягеллонського університету (Collegium Maius) у Кракові 1400. Найпоширенішими тогочасними громадськими будівлями були будинки купецьких гільдій і ратуш. Кожна ратуша мала дво- триповерховий основний корпус із залом засідань і високу вежу з годинником та обов’язково сполучалася з будівлею торгових рядів. Характерними прикладами є ратуші у Гданську 1372–1502 з вежею 1561, у Вроцлаві 1300–1506. У 15 ст. відомий також інший тип ратуші — без веж, з лоджією на причілковому фасаді й пишно прикрашеними щипцями. Дві такі ратуші збудував майстер Генріх Брунсберг у Щеціні й Хойні. Характерними зразками купецьких громадських будівель Гданська є будинок Артуса 1476–1481 та будинок Братства Куркового 1479–1494. Вони прямокутні у плані, з центральним великим зальним приміщенням, перекритим склепіннями (у будинку Артуса це зірчасте склепіння на чотирьох тонких гранчастих колонах).

У цей же час виникли монументальні готичні будівлі й споруди господарського призначення — житниця 14 ст. у Торуні, Великий млин та підйомний кран «Журав» 1444 у Гданську, а також склади у Бидгощі та Грудзендзі. Всі вони мають велетенські цегляні щипці, декоровані ступінчастими нішами.

Протягом 14 ст. старі дерев’яні замки перебудовували на муровані, в яких головним став масивний донжон (замок Бедзин 14–15 ст.). При цьому відомі замки як регулярних розпланувальних композицій (замок в Опорові 1434–1449), так і нерегулярних. У Польщі, як і в інших країнах Європи, в епоху готики склалося два основні типи регулярних замків: кастель (мури довкола чотирикутного в плані внутрішнього двору, з наріжними баштами та однією надбрамною) і конвент. Останній — це квадратний у плані замок із наріжними баштами, внутрішнім двором, оточеним галереями, з основними приміщеннями, прилеглими до мурів по периметру — каплицею, рефекторієм, дорміторієм, залом капітулу чи покоями єпископа або магістра. Найкращим у Північній Європі зразком конвента є Високий замок у Марієнбурзі (Мальборку) 1280, в якому рефекторій (трапезна) перекритий системою готичних нервюрних віялоподібних склепінь, що спираються на тонкі пучкові пілони. Високий замок є лише частиною великого замкового ансамблю, що включає декілька дворів і ліній укріплень.

Протягом 14–15 ст. найбільших перебудов зазнали міські муровані укріплення Кракова й особливо королівського замку на Вавелі. Від міських укріплень дотепер збережено три башти з мурами між ними: напівкругла у плані Позументників, чотиригранна надбрамна Флоріанська й Столярна, а також барбакан перед Флоріанською брамою 1498, діаметром 10 м. Вавель оточили двома смугами мурів з багатьма баштами, а на подвір’ї збудували мурований королівський палац. Варшаву також оточувала подвійна смуга мурів початку 15 ст., посилених у 16 ст. барбаканами. Особливої уваги надавали зведенню пишно декорованих міських надбрамних башт (у Гданську, Слупську). Наприкінці 14 ст. з’явився новий тип замку з внутрішнім двором, оточеним готичною аркадною галереєю (замок Лидзбарк Вармійський), що став перехідним архітектурним типом до ренесансних замків-палаців.

У польській сакральній архітектурі готика, яка запанувала від початку 14 ст., була дуже своєрідною, наближеною до північної цегляної готики. Найзначнішими були відмінності у сфері архітектурних конструкцій: стіни були досить масивними, а вікна — вузькими; застосовували традиційні для готики стрілчасті арки, пучкові пілони, нервюрні склепіння (хрестові, а також шестилоткові, дев’ятилоткові, зірчасті, сітчасті, чарункові). Проте аркбутани (висячі арки) у Польщі зовсім не застосовували. Вертикалізм польської готики є дуже помірним, як помірним було й застосування скульптури та іншого декору на фасадах.

До великих готичних костелів належать краківські: кафедральний на Вавелі 1320–1364, Святої Катерини 14 ст., Маріяцький 1226–1478, а також костели в інших містах: кафедральний у Гнєзно 14–15 ст., Святого Хреста у Вроцлаві, Діви Марії в Гданську 1425–1502. Усі вони належать до типу тринавових базилік, проте мають дуже значні відмінності в архітектурі. Вавельський собор оточено каплицями, а прямокутного плану вівтар має обхід з вінцем капел. Маріяцький костел відзначається двома високими дисиметричними вежами, що фланкують західний фасад і мають виразні силуетні завершення, а також білокам’яними різьбленими деталями на цегляних фасадах. Собор у Гнєзно також має дві вежі на західному фасаді, дуже видовжений гранчастий хор із деамбулаторієм та трапецієподібними в плані апсидіолами (вінцем капел). Костел у Вроцлаві відзначається дуже виділеним трансептом з гранчастими раменами та простим гранчастим хором без обходу й апсидіол. До унікального розпланувально-просторового типу належить ранньоготичний двонавовий зальний костел у Вислиці, збудований королем Казимиром Великим. Костел Діви Марії у Гданську — один з найбільших у Європі. Він має трансепт, увінчаний щипцями, й велетенські вікна. Розпочали його будувати за базилікальною системою, а завершили як храм зального типу, з рівномірно освітленими нефами однакової висоти (такі храми зального типу в цілому характерні для пізньоготичної архітектури). Контрфорси ззовні не проглядаються, бо їх уведено всередину храму: вони формують стіни між капелами, що прилягають ззовні до бічних нав. Для образу цього храму характерний контраст велетенських лапідарних площин фасадів із тонко проробленим декором щипців, які увінчують трансепт. На аналогічному контрасті побудовано образне вирішення фасадів Троїцької церкви францисканського монастиря у Гданську 1431–1480, а також інших церков 15 ст. у Гданську й Торуні.

Для 15 ст. характерні тринавові й однавові костели зального типу. Однонавові зальні костели були у Польщі традиційним типом невеликого парафіяльного храму, так само, як у країнах Балтії, Чехії чи Угорщині (костели в Шидлові, Визні тощо). Зразком великого зального тринавового храму є костел Святого Якуба в Нисі 1401–1430, а невеликого тринавового храму — шедевр майстра Генріха Брунсберга, костел Діви Марії в Познані 1433–1444. Усі ці костели безвежові. А в регіоні Мазовше під впливом архітектури хрестоносців на західних фасадах зводили великі вежі (костели в Нешаві й Остроленці). До рідкісного центрично-хрещатого типу належить церква в Гославицях 1444 з центральним восьмигранником, до якого за сторонами світу прилягають прямокутні рамена; нервюрне склепіння, що перекриває восьмигранник, підтримує центральний восьмигранний пілон — рідкісна для сакральної архітектури композиція.

Майстри готичної доби при створенні велетенських щипцевих дахів готичних костелів та інших споруд досконало опанували дерев’яні каркасні конструкції. Добре продумана система крокв, розпорок і підкосів дозволяла створювати надійні й довговічні просторові конструкції, що витримували значні статичні й динамічні навантаження.

Найдавніші дерев’яні костели відомі від кінця 15 ст. — у Дембно, Гривалді, Лончі 1490, Ксенжему Лясі 1499. Вони однонавові, у плані наближені до квадрата, з вужчим вівтарем, прямокутним у плані чи гранчастим. Зрубні стіни вінчає стрімкий дах, що надає храмовому силуету готичного характеру. Це підкреслює і західна вежа-дзвіниця каркасної конструкції з нависаючою горішньою галереєю і високим шпилем. За цим зразком будували дерев’яні костели і в наступні сторіччя, прикладом чого є точно не датований дерев’яний костел у Хохолові неподалік від Закопаного у Карпатах.

Загалом для пізньої готики у Польщі характерне значне збільшення кількості мурованих споруд і будівель, урізноманітнення їх функціональної і розпланувально-просторової типології, ускладнення типів склепінь (зірчасті, сітчасті, «кришталеві») та архітектурних і декоративних форм — лопаток, фіалів, щипців, аттиків, віконних рам тощо. При цьому в південних регіонах як конструктивний матеріал використовували здебільшого камінь, а на півночі — цеглу в поєднанні з керамічним декором.

Найвизначніші досягнення середньовічної архітектури Польщі

Найвизначнішими досягненнями середньовічної архітектури Польщі є пам’ятки, включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у складі чотирьох визначних місць, що включають окремі споруди, комплекси їх та ансамблі, а також однієї серійної номінації, що включає кілька пам’яток:

  1. Кракова історичний центр (англ. Krakow historical center) — архітектурне середовище й пам’ятки історичної столиці Польщі (Польща); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1978.
  2. Варшави історичний центр (англ. Historic Centre of Warsaw) — архітектурне середовище й пам’ятки столиці Польщі (Польща); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1980.
  3. Замок Тевтонського ордену в Мальборку (англ. Castle of the Teutonic Order in Malbork) — архітектурний ансамбль (Поморське воєводство, Польща); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1997.
  4. Торунь, середньовічне місто (англ. Medieval Town of Torun) — архітектурне середовище історичного центру міста 13—15 ст. (Польща); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1997.
  5. Південної Малопольщі дерев’яні церкви (англ. Wooden Churches of Southern Malopolska) — низка середньовічних дерев’яних костелів (Польща); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 2003.

Галерея

Усі світлини Вечерського В. В.

Джерело всіх графічних ілюстрацій: Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : Видавництво «АртЕк», 2007. С. 185–197.

  • План середньовічного Кракова: 1–Вавель; 2–замок; 3–найстародавніша частина міста; 4–місто 13–14 ст.

  • План середньовічної Варшави: 1–замок; 2–місто 13–15 ст.

  • Ротонда Діви Марії на Вавелі в Кракові (храм А)

  • Ротонда в Гнєзно

  • Схема об'ємно-просторової композиції костелу в Кружвиці

  • Костел Святого Андрія у Кракові

  • Аксонометричний розріз костелу в Тумі

  • Костел у Вежбна

  • Collegium Maius у Кракові

  • Замок Бедзин

  • Замок в Опорові

  • План центральної частини замкового ансамблю у Мальборку (Марієнбурзі)

  • Панорама замку в Мальборку

  • Замок у Мальборку

  • Інтер’єр рефекторію замку в Мальборку

  • Фрагмент міських укріплень Кракова з барбаканом

  • План кафедрального костелу в Гнєзно

  • Костел (базиліка) Божого Тіла на Казімежі у Кракові

  • План костелу у Вислиці

  • План церкви в Гославицях

  • Дерев'яний костел у Хохолові

Джерела

Література

  1. Захватович Я., Бегански П. Старый город в Варшаве. Варшава : Budownictwo i architektura, 1956. 142 с.
  2. Guerquin B. Zamek w Malborku. Warszawa : Arkady, 1971. 94 s.
  3. Swiecki L. Warszawskie stare miasto. Warszawa : Sport i turystyka, 1979. 116 c.
  4. Bogdanowicz S. Dzieła sztuki sakralnej w bazylice mariackiej w Gdańsku. Gdańsk : Stella Maris, 1990. 422 p.
  5. Bogdanowski J. Architektura obronna w krajobrazie Polski: Od Biskupina do Westerplatte. Warszawa, Kraków : Wydawnictwo Naukowe PWN, 1996. 612 s.
  6. Рудзиньский Г., Пистолези А. Краков. Florence : Bonechi, 1998. 128 с.
  7. Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 185–198.
  8. Островски Я. Вавель. Замок и кафедральный собор. Krakow : Wydawnictwo “Karpaty” – Andrzej Laczynskj, 2007. 44 s.
  9. Межвиньски М. Мальборк. Тевтонский замок. Warszawa : Tessa, 2010. 120 s.
  10. Bujak A. Königliches Krakau. Krakau : Biały Kruk, 2020. 320 с.

Автор

В. В. Вечерський


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.11.2025

Отримано з https://vue.gov.ua/index.php?title=FREEARTICLES:Середньовічна_архітектура_Польщі&oldid=427991
Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶