Роблес, Емманюель

Робле́с, Емманюе́ль (Roblès, Emmanuel; 04.05.1914, м. Оран, Алжир — 22.02.1995, м. Булонь-Б’янкур, тепер регіон Іль-де-Франс, Франція) — письменник, драматург, сценарист, член Академії Гонкур (з 1973), провідний представник алжирської школи франкомовних письменників. Писав французькою мовою.

Життєпис

Народився в робітничій сім’ї вихідців з Іспанії. Батько був муляром і помер під час епідемії тифу у вересні 1913 (до народження сина). Виріс в оточенні матері та бабусі. Від 1926 почав писати вірші під враженням від творів Ж.-М. де Ередіа та Ш. Леконта де Ліля. Завдяки стипендії з 1928 навчався в колежі Ардайон в м. Орані. Здійснив подорожі у Марокко, Францію (м. Париж), Іспанію (1929–1931). Написав кілька поетичних творів іспанською під впливом творів Л. ле Гонгори (див. Гонгоризм) та Р. Даріо. Закінчив Вищу нормальну школу в м. Алжирі (1934). Вирушив у поїздку в СРСР, організовану товариством «Друзі СРСР» (1934), під час якої відвідав Україну. У 1934–1937 вчителював у школах Оранії та співпрацював у газеті «Оран Репюблікен» («Oran Républicain»). Мандрував країнами Сходу — Китай, Індокитай, Індія (1935) та Андалузією (1936). Служив в армії у м. Бліда (1937–1940). З 1938 навчався на літературному факультеті Алжирського університету, прагнув здобути ступінь ліценціата з іспанської мови та водночас працював у газеті «Алжер репюблікен» («Alger Républicain»), головним редактором якої був А. Камю. Викладав у селі неподалік м. Тлемсена (1940), у Кабілії (1941), потім у Вищій нормальній школі у м. Алжирі (1942).

Під час Другої світової війни змушений був залишити навчання. Служив військовим перекладачем з іспанської у штабі авіації в м. Алжирі. Був військовим кореспондентом тижневика «Ель де Франс» («Ailes de France»; «Крила Франції»). Брав участь у італійській кампанії, у бомбардуванні Північної Італії та островів Адріатики. Демобілізувався у квітні 1946 в м. Парижі. Після війни співпрацював з різними газетами: «Попюлер» («Le Populaire»), «Гаврош» («Gavroche»), «Комба» («Combat»), «Авіасьйон франсез» («Aviation française»).

Наприкінці 1946 повернувся в Алжир. Заснував двомовний франко-арабський літературний журнал «Форж» («Forge», «Кузня»). У журналі публікувалися М. Діб, Я. Катеб (1929, Алжир — 1989, Франція), Ж. Сенак (1926–1973; Алжир) та інші. Вів літературну програму на алжирському радіо (1946–1955), організовував бібліотеки у селах Алжира (з 1947). У 1949 заснував театральну компанію «Театр де ла рю» («Le Théâtre de la rue»; «Вуличний театр»). Співпрацював у журналах «Алжеріа» («Algeria»; 1949–1962), «Сімун» («Simoun»; 1953–1961), газеті «Еспуар Алжері» («Espoir Algérie»; 1954).

Заснував серію видань «Середземномор’я» («Mediterranée») у паризькому видавництві «Сей» («Éditions du Seuil»), до якої входили твори мусульманських авторів з Магрибу, написані французькою, і був її директором (1951–1995). Серія зробила відомими багатьох франкомовних письменників.

Здійснив поїздку до США, Мексики (1954), Японії (1957). Брав участь в організації Федерації лібералів Алжиру (1955), у Комітеті громадянського перемир’я в Алжирі під керівництвом А. Камю (1956).

З 1958 жив у Франції, у м. Булонь-Б’янкур, співпрацював із просвітницькою мережею «Людина і культура». Здійснив поїздки у провінцію та по всьому світу для доповідей, конференцій, конгресів тощо (до 1981): країни Африки, США, Канада, СРСР (Грузія, Вірменія), Гаїті, Ліван, Йорданія, Болгарія, Греція, Португалія тощо. У 1984 поїхав до Тибету, написав книгу «Тибетські дороги» («Routes tibétaines»; 1986).

Творчість

Роблес належить до «алжирської школи» франкомовних письменників, яка досягла вершин свого розвитку в період німецької окупації Франції, коли м. Алжир стало «інтелектуальною столицею» Франції. Пов’язаний з культурою Франції, Іспанії та Магриба. Ставився з повагою до мусульманського світу. Був гуманістом, твори якого нагадують про атавістичну жорстокість, що кидає людей у бійку один проти одного. У романах і драматичних творах розвинув тему необхідності вибору, боротьби природних устремлінь і обов’язку, розгортаючи дію у напруженій атмосфері й складних ситуаціях.

Перший роман Роблеса «Дія» («L’action»;; 1938) — історія страйку в м. Алжирі за часів Народного фронту. На шпальтах газети «Алжер репюблікен» опублікував наступний роман «Райська долина» («La Vallée du paradis»; 1941) під псевдонімом Е. Шене.

Будівництво надихнуло його на роман «Людська праця» («Travail d’homme»; 1942), що отримав Велику літературну премію Алжиру, а після перевидання (1945) — Премію за популістський роман у Франції; боротьба алжирського Опору — на роман «Міські висоти» («Les Hauteurs de la ville»; 1948); події Другої світової війни в Італії — на романи «Це називається світанком» («Cela s’appelle l’aurore»; 1953; екранізований режисером Л. Бунюелем), «Везувій» («Le Vésuve»; 1961), «Морська прогулянка» («La Croisière»; 1968), «Італійська весна» («Un printemps d’Italie»; 1970), «Венеція узимку» («Venise en hiver»; 1981).

Автор романів: «Федеріка» («Federica»; 1954), «Ножі» («Les Couteaux»; 1956), «Підйом річки» («La remontée du fleuve»; 1964), «Жорстокий сезон» («Saison violente»; 1974), «Сирени» («Les Sirènes»; 1978), «Невидиме дерево» («L’Arbre invisible»; 1979), «Полювання на єдинорога» («La Chasse à la licorne»; 1985), «Трава руїн» («L’Herbe des ruines»; 1992) та ін.

Писав також п’єси. Найвідоміша — «Монсерра» («Montserrat»; 1948), сюжетом якої була венесуельська війна за незалежність. П’єса поставлена водночас 23.04.1948 у театрі «Монпарнас» у м. Парижі та в театрі «Колізей» у м. Алжирі. Згодом ставилася у 40 країнах; мала успіх і була перекладена понад тридцятьма мовами (зокрема китайською, фінською, івритом, сербською, арабською). Інші драматичні твори: «Істина померла» («La vérité est morte»; 1952, поставлена у театрі «Комеді Франсез»), «Годинник» («L’Horloge»; 1958), «Промова на захист бунтівника» («Plaidoyer pour un rebelle»; 1966), «Замок у листопаді» («Un Château en novembre»), «Вікно» («La Fenêtre»; обидві — 1984) та інші. Автор новел — «Береги синьої річки» («Les Rives du fleuve bleu»; 1990), есе — «Гарсіа Лорка» (1949) тощо. Працював у кіно як автор сценаріїв і діалогів, зокрема до фільмів «Це називається світанком» (1956, режисер Л. Бунюель), «Сторонній» (1967, режисер Л. Вісконті).

Перекладав з іспанської. Був одним із перших, хто переклав французькою поетичні твори Ф. Гарсіа Лорки.

Українською мовою окремі твори Роблеса переклав Я. Кравець.

Нагороди та визнання

Лауреат премій «Феміна» (1948) за роман «Міські висоти», премії Ежена Кар’єра (1953) за роман «Це називається світанком», премії Брокетт-Гонена (1964) за роман «Підйом річки», премії Поля Ервйо (1966) за збірку п’єс «Промова на захист бунтівника», усі три премії — Французької академії, Великої літературної премії Алжиру (1942) і французької Премії за популістський роман (1945), обидві — за роман «Людська праця».

З 1990 у Франції присуджується премія імені Роблеса за дебютний роман.

Твори

La vallée du paradis. Alger : Charlot, 1945. 60 p.
Action. Alger : Charlot, 1946. 223 p.
Garcia Lorca. Paris : Cahiers de Culture Mediterranéenne, 1949. 95 p.
Les couteau. Paris : Seuil, 1956. 250 p.
L’homme d’avril. Paris : Seuil, 1959. 224 p.
La croisière. Paris : Seuil, 1968. 205 p.
Un printemps d’Italie. Paris : Seuil, 1970. 250 p.
У к р. п е р е к л. — Морська прогулянка // Вітчизна. 1983. № 9. С. 113–138; № 10. С. 106–126; № 11. С. 119–134.
Лис // Всесвіт. 1984. № 2. С. 109–111.
Італійська весна. Київ : Молодь, 1985. 304 с.

Література

Astre G. A. Emmanuel Robles ou le risque de vivre. Paris : Grasset, 1987. 249 p.
Dugas G. Robles Emmanuel. В кн.: Le nouveau dictionnaire des auteurs des tous les temps et des tous les pays : en 3 vol. Paris : R. Laffont, 1994. Vol. 3. 1210 p.
Beaumarchais J.-P., Couty D., Rey A. Dictionnaire des écrivains de langue française : en 2 vol. Paris : Larousse, 2001.
Dugas G. Emmanuel Roblès et l'hispanité en Оranie. Paris : L’Harmattan, 2012. 210 p.
Talbayev E. T. The Transcontinental Maghreb: Francophone Literature across the Mediterranean. New York : Fordham Univ Press, 2017. 160 р.
Rasoamanana L. Emmanuel Roblès, poèt aussi. Paris : Cerf, 2022. 276 p.
Bustos R. Spain and Its Culture in the Life and Work of Emmanuel Roblès (1923–1995) // IE Med. URL: https://www.iemed.org/publication/spain-and-its-culture-in-the-life-and-work-of-emmanuel-robles-1923-1995/
Gallisot R. Robles Emmanuel // Le Maitron. URL: https://maitron.fr/spip.php?article152077