Підгірянка, Марійка

Підгіря́нка, Марі́йка (справжнє прізвище — Ленерт-Домбровська Марія Омелянівна; 29.03.1881, с. Білі Ослави, тепер село Делятинської селищної громади Надвірнянського району Івано-Франківської області — 18.05.1963, м. Львів) — поетеса, драматург, педагог. Писала українською мовою. Член Спілки письменників СРСР (з 1960).

Дружина (від 1905) Августина Антоновича Домбровського (1880 — 24.05.1979, Львів), українського педагога, громадського діяча Галичини; мати чотирьох дітей, які здобули вищу освіту: Остапа (1906), Романа (1908), Маркіяна (1911), Дарії (1914).

Життєпис

Народилася в сім’ї керуючого лісами (лісничого). З 1887 навчалась у двокласній школі в с. Уторопах, тепер Яблунівської селищної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області. Перший вірш (1894). 1896 у Коломиї склала іспит за восьмикласну жіночу виділову (міську) школу.

Учительська праця в с. Рибне, тепер Рожнівської сільської громади Косівського району (1905‒1910). Впродовж 1911‒1915 працювала народною вчителькою в с. Ворона, тепер Отинійської селищної громади Коломийського району Івано-Франківської області. Разом з чоловіком займалася громадською працею.

З початком Першої світової війни російська польова жандармерія конфіскувала рукописи творів, листування, інші матеріали Марійки Підгірянки. Після призову чоловіка до австрійського війська, вона разом з дітьми потрапила до табору для переселенців Ґмінд (Нижня Австрія, 1916‒1917). Педагогічна праця у Сватоборжіцах у Моравії (1917‒1919).

1919‒1929 жила і працювала на Закарпатті (сс. Зарічево, Порошково, Довге), яке тоді перебувало у складі Чехо-Словаччини. Після повернення до Галичини (1929), яка на той час перебувала у складі Польщі, активно виступала в пресі. Друкувалася в коломийських журналах «Жіноча доля», «Світ молоді», інших тогочасних виданнях. Водночас працювала вчителькою у селах Антонівка, з 1938 — Братишів і Нижнів (1941‒1943), тепер Тлумацької міської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Сім᾿я Домбровських перебувала у м. Реберґ (Австрія, 1943‒1945), а потім повернулася до радянської України. Від 1945 Домбровські жили і працювали у с. Вікняни, тепер Тлумацької міської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, 1957 оселилися в селищі Рудно, тепер у складі Львівської міської територіальної громади, Львівського району, Львівської області.

Творчість

Перші публікації (1902) в часописах Галичини, тоді ж уперше скористалась псевдонімом Марійка Підгірянка (у львівському часописі «Діло»). Публікувала свої твори окремими збірками, видала читанку «Ластівочка» (1925), здійснила переклад українською мовою з чеської адаптації для дітей книжки Даніеля Дефо «Робінзон Крузо. Подорожі і пригоди Робінзона на суші і морі» (Ужгород, 1923), зроблений чеським публіцистом Яном Вацлавом Новаком (Прага, 1888).

Прижиттєві видання творів Марійки Підгірянки: «Відгуки душі» (Львів, 1908), «Малий Василько» (Відень, 1916), «Святий Отець Николай в гостині Підкарпатської Русі» (Ужгород, 1920), «В чужім пір’ї : П’єса» (Ужгород, 1922), «Збірничок віршів для дітей» (1926), «Мати-страдниця : Поема» (Львів, 1929), «Брисько, гуска і лисичка» (Львів, 1932), «Юркова мандрівка» (Львів, 1932), «Юрко Жмурко і Хмурко» (Львів, 1932), «Кравчиня Маруся» (Львів, 1932), «Брисько, гуска і лисичка» (Мюнхен, 1949).

Відгуки про творчість Марійки Підгірянки. «Місце в літературі Марійка Підгірянка заслужила своїм безперечним талантом» (Василь Щурат, 1908); «А жінка вся тут, між серцем і душею, в тих краях казкових, де тепло і соняшно, радісні сльози, біль і жаль, і в тих краях Марійка Підгірянка є королевою. Образи виходять в неї повні і закінчені. Ми вже маємо поезію, котра вийшла на шлях загальносвітового розвитку, вважаючи творчість Павла Тичини, Максима Рильського, Павла Филиповича, Тодося Осьмачки, Марійки Підгірянки за міцну основу формування фронту національної культури, з якої повстане Україна» (Євген Маланюк, 1922); «Марійка Підгірянка своїми талановитими творами зробила багато доброго народові, і від народу їй подяка і честь» (Павло Тичина, 1961); «Прості безпретензійні вірші ці – одно з багатьох свідчень великої духовної сили українського народу, душевної краси нашого жіноцтва» (Максим Рильський, 1962); «Щире слово поетеси Марійки Підгірянки не загине серед добрих людей» (Дмитро Павличко).

У своїй творчості для дітей Марійка Підгірянка не прагнула вивищитися рівнем ерудиції, а мала завдання бути прозорою для читача. Вела мову про звичайні й зрозумілі кожній нормальній людині речі: Бога, Матір, Україну. У її віршах помітні фольклорні мотиви, але вони не запозичені напряму, а позначені авторським втручанням, переосмисленням, як, для прикладу, у вірші про зайчика, що порвав свою кожушину і тепер сидить, зашиває.

У віршів Марійки Підгірянки яскраве дидактичне начало. Тому спадщину поетеси, яка працювала з дітьми і знала як для них писати, вивчають не лише з погляду літературного, а й педагогічного. Але це не просто повчання бути чуйними, любити рідну землю і національні традиції, бо такий твір був би нецікавим юному читачеві. Марійка Підгірянка розгортає цілі картини, які, крім повчального, мають ще й навчальне значення і ще раз нагадують дітям правила життя та відпочинку, мовлять про традиційні українські цінності. Так у вірші про працьовиту дівчинку Оленку поетеса заримувала назви днів тижня, перелічила звичні жіночі справи: прядіння, ткацтво, догляд за худобою, прибирання; ореолом романтики овіяно неділю, коли прийшов час відпочинку. Дітям старшого віку адресовано інші твори. Мова в них про життя, яке часто буває складним і неоднозначним, та врешті-решт, на старості людина розуміє, що час не втрачено марно.

У поезії Марійки Підгірянки яскраво простежується тема любові до рідної землі, народу, його минулого, що тісно пов’язане із сучасним і проектується на майбутнє через юних читачів, які й будуть спадкоємцями ріднокраю.

У поетичних творах Марійки Підгірянки простежується чітка ієрархія цінностей. Найпершою в цьому ряду стоїть мати, через спілкування з якою дитина пізнає світ. А в цьому світі постають дві інші цінності: Україна (передана через широку панораму образів) та Бог (творець і дитини, і її матері, й України). Вони нероздільні і триєдині. Свідченням такої побудови свого поетичного космосу Марійкою Підгірянкою є вірш «Отче наш…». Це – молитва, в якій поєднано світову християнську традицію і національні орієнтири.

Додатково

Пам'ятник в с. Білі Ослави (2017)

Під час підготовки до іспиту за восьмикласну жіночу виділову (міську) школу, ціле літо 1896 жила в м. Коломия. Тут прочитала багато книжок, зокрема й «Кобзар» Тараса Шевченка. У Коломиї, в п᾿ятнадцятирічному віці, було зроблено її першу фотографію.

Була знайома з Ольгою Кобилянською (з 1896), Осипом Маковеєм (з 1900), Іваном Трушем (з 1902), Гнатом Хоткевичем (з 1906), Євгеном Маланюком (з 1921), Уляною Кравченко (з 1930).

Перебуваючи на Закарпатті (1920-і), була нянькою і вихователькою внуків Івана Франка в сім᾿ї Анни Франко-Ключко. Образ Марійки Підгірянки виведено у творі Анни Франко-Ключко «Учителька: Драма» (Франко-Ключко А. Учителька: Драма / Передм., коментарі Наталії Тихолоз, післямова Василя Левицького. Івано-Франківськ : Просвіта, 2026. 74 с.). У книжці «вміщена драма Анни Франко-Ключко «Учителька» та спогади Франкової доньки (досі недруковані) про цю народну вчительку. Книжечка є важливим свідченням особистої пам᾿яті та жіночого письма, виявом материнської вдячності Анни Франко-Ключко до Марійки Підгірянки за те, що дитяча письменниця виховувала і навчала її синів, Тараса і Мирона, у селі Довге на Закарпатті» (Наталя Тихолоз).

Визнання

У с. Білі Ослави Делятинської селищної громади Надвірнянського району Івано-Франківської області від 1996 діє Білоославський музей Марійки Підгірянки; завідувач музею і розпорядник творчості письменниці — письменник і краєзнавець, дослідник її життя і творчості Василь Левицький. Школі в с. Білі Ослави присвоєно ім'я письменниці (з 2017).

Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок офіційно носить ім’я Марійки Підгірянки (з 1991).

Івано-Франківське обласне об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» заснувало Обласну премію імені Марійки Підгірянки (1991). До 145-річчя Марійки Підгірянки (2026) у кількості 50 штук викарбувано пам᾿ятну медаль. Діаметр 45 мм. Латунь, штампування. Аверс: портрет письменниці і напис: «Марійка Підгірянка. 145. 1881—1963»; реверс: емблема клубу і напис «Клуб колекціонерів Надвірнянщини. Україна понад усе».

Цитати

Боже дитятко

Журиться Гануся, дуже журиться.
Захмарене небо, снігом куриться.
Завіяні поля і доріжечки,
Замерзне Ісусик малий у ніжечки.

Не журися, любко, не плач, маленька,
Ми йому підстелили вдячні серденька.
По сердечнім шляху легенько, гладко
Прийде в Україну Боже Дитятко.

Прийде в Україну у той день веселий,
А за ним прилетять ясні ангели.
Принесуть яличку світлу, як сонце.
Як перша зірничка гляне в віконце.
Підгірянка Марійка. Для Вкраїни вірно жиймо : твори / Упоряд. і приміт. В. Левицького ; передм. В. Левицького [та ін.]. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2009. С. 21.

Твори

Ростіть великі / Упоряд. Володимира Лучука. Львів : Каменяр, 1979. 32 с.
Мати-страдниця // Дзвони Підгір’я [Калуш] : Літературно-мистецький вип. 1991. 27 квітня.
Марійчин Великдень / Упоряд. Василь Слезінський : [Поезія, проза, пісні з нотами] // Толока : [книжковий спецвипуск] газети «Дзвони Підгір᾿я». № 12. Калуш, 1992. 32 с.
Три віночки : Твори Марійки Підгірянки з релігійної тематики / Упоряд. Мирон Вільшук, Василь Слезінський. Коломия : Вік, 1995. 96 с.
Мелодії дитинства. Книга перша / Упоряд. і передм. Василя Левицького. Коломия : Вік, 1996. 140 с.
Мати-страдниця. Книга друга / Упоряд. і передм. Василя Левицького. Коломия : Вік, 1996. 125 с.
Розповім вам казку, байку : Віршовані казки / Упоряд. і автор передм. Василь Левицький. Київ: Вид-во ім. Олени Теліги, 2002. 32 с.
Зозуленька накувала : Лічилки і загадки. Коломия : Вік, 2003. 48 с.

Таїна Миколаївської ночі / Упоряд. і передм. Василя Левицького. Івано-Франківськ : Нова зоря, 2004. 48 с.

Марійчин Великдень / Упоряд. Василь Левицький : [Поезія, проза, висловлювання про письменницю]. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2005. 96 с.
Мати-страдниця / Упоряд. і післям. Василя Левицького. Івано-Франківськ : Нова зоря, 2006. 64 с.
Для Вкраїни вірно жиймо : твори / Упоряд. і приміт. Василя Левицького ; передм. Василя Левицького, Миколи Васильчука, Михайла Гнатюка, Михайла Шалати, Євгена Барана. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2009. 784 с.
Материнський віночок / Вст. ст. Василя Левицького. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2009. 28 с.
Дефо Даніель. Робінзон Крузо. Подорожі і пригоди Робінзона на суші і морі. Вільний переклад з чеської Марійки Підгірянки / Передм. Михайла Шалати, Олега Шалати, післям. Василя Левицького ; за ред. проф. Михайла Шалати. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2012. 144 с.
Малий Василько : Оповідання. Відень, 1916 : [фототипне перевидання] / Вст. сл. Василя Левицького ; іл. Олени Кульчицької. Косів : Писаний Камінь, 2016. 16 с.
Вибране. Івано-Франківськ / Упоряд. Василь Левицький : Нова Зоря, 2016. 212 с.
Кравчиня Маруся : Віршована Казка / Передм. Василя Левицького ; малюнки Антона Григорука. Львів : ТИСА, 2017. 26 с. (Бібліотека журналу «ґражда»).
Кравчиня Маруся. Віршована казочка / Вст. ст В. Левицького ; худ. Антон Григорук. Львів : ТИСА, 2017. 26 с.
Княжі дочки і сини / Передм. Василя Левицького ; художн. Галина Теремко. Львів : ФОТ Кичма І.В., 2018. 12 с.

Література

Левицький В. Вчителька і поетеса з Гуцульщини // Мати-страдниця. Книга друга. Коломия : Вік, 1996. С. 3‒5.
Левицький В. Співець дітвори // Мелодії дитинства. Книга перша. Коломия : Вік, 1996. С. 4.
Левицький В. З гір Карпатських // Підгірянка М. Розповім вам казку, байку : Віршовані казки / Упоряд. і авт. передм. Василь Левицький. Київ : Вид-во ім. Олени Теліги, 2002. С. 3‒5.
Левицький В. Дивосвіт Марійки Підгірянки – «бабці Клапці» // Підгірянка М. Зозуленька накувала : Лічилки і загадки. Коломия : Вік, 2003. С. 3‒5.
Левицький В. Ой хто, хто Миколая любить... // Підгірянка М. Таїна Миколаївської ночі / Упоряд. і передм. Василя Левицького. Івано-Франківськ : Нова зоря, 2004. С. 3‒7.
Бурнашов Г. Краю милішого нема : Документальна повість. Івано-Франківськ : Симфонія Форте, 2006. 64 с.
Васильчук М. Силуети : Коломиєзнавчі тексти. Коломия : Вік, 2006. С. 67‒68.
Вільшук М. Поема «Мати-страдниця» // Підгірянка М. Мати-страдниця. Івано-Франківськ : Нова зоря, 2006. С. 47‒51.
Заклинський Б. З нагоди нової поеми Марійки Підгірянки // Підгірянка М. Мати-страдниця. Івано-Франківськ : Нова зоря, 2006. С. 51‒54.
Левицький В. Страдницькі дороги поеми // Підгірянка М. Мати-страдниця. Івано-Франківськ : Нова зоря, 2006. С. 55‒62.
Панько Ю. Про долю поеми Марійки Підгірянки «Мати-страдниця» // Підгірянка М. Мати-страдниця. Івано-Франківськ : Нова зоря, 2006. С. 46‒47.
Рецензія М. Д. Деркач на поему «Мати-страдниця» // Підгірянка М. Мати-страдниця. Івано-Франківськ : Нова зоря, 2006. С. 43.
Стельмахович О. Народна вчителька і поетеса // Підгірянка М. Мати-страдниця. Івано-Франківськ : Нова зоря, 2006. С. 44‒46.
Васильчук М. Літературне краєзнавство (Коломия і Коломийщина. ХХ століття) : Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності «Українська мова та література». Коломия, 2007. С. 19‒22.
Левицький В. Перекладацька проба Марійки Підгірянки // Дефо Даніель. Робінзон Крузо. Подорожі і пригоди Робінзона на суші і морі. Вільний переклад з чеської Марійки Підгірянки / За ред. проф. Михайла Шалати. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2012. С. 138‒141.
Шалата Михайло, Шалата Олег. Ще одне повернення Робінзона // Дефо Даніель. Робінзон Крузо. Подорожі і пригоди Робінзона на суші і морі. Вільний переклад з чеської Марійки Підгірянки / За ред. проф. Михайла Шалати. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2012. С.3‒13.
Левицький В. Казковий світ Марійки Підгірянки // Кравчиня Маруся. Віршована казочка / Худ. Антон Григорук. Львів : ТИСА, 2017. С. 3
Левицький В. Читаночка Марійки Підгірянки // Малий Василько : Оповідання. Відень, 1916 : [фототипне перевидання]. Косів : Писаний Камінь, 2016. С. 3‒5.
Левицький В. Казочкова історія Марійки Підгірянки // Княжі дочки і сини / Худ. Галина Теремко. Львів : ФОТ Кичма І.В., 2018. С. 2 с. обкл.
Васильчук М. Художній дискурс Гуцульщини в українській літературі ХІХ — поч. ХХ століття : Монографія. Дискурсус : Брустури, 2024. С. 293‒302.

Автор ВУЕ

М. М. Васильчук

Покликання на цю статтю: Васильчук М. М. Підгірянка, Марійка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/FREEARTICLES:Підгірянка, Марійка (дата звернення: 10.10.2026).

Оприлюднено: 10.08.2026