Першотравнева трагедія 1934 р. у Кривбасі

Першотравне́ва траге́дія 1934 у Кривба́сі — загибель шістьох провідних гірничих інженерів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області під час проведення вибухових робіт на шахті 1-го Саксаганського залізорудного пласта.

Інформацію наведено в листопадовому номері місцевого технічного збірника «Залізна руда» за 1934. Автором опису події став її очевидець, криворізький інженер Гук.

Передісторією трагедії стало те, що тогочасний Кривбас зіштовхнувся з необхідністю заповнення порожнин, обсяг яких у вироблених блоках лише одного рудника імені Кагановича на початок 1934 складав близько 250 тисяч м3. Для вирішення проблеми головний інженер рудника Єфрем Мошиченко ініціював застосування розробленого ним методу масового обвалення міжкамерних і міжповерхових ціликів. Головний інженер тресту «Руда» Петро Черніков писав, що ця новаторська ідея у подальшому дала блискучий результат, що стало найкращим пам’ятником загиблому інженерові. Проте вибух, запланований на 1 травня 1934, був першим випробуванням методу масового обвалення стеляних ціликів з одночасним обваленням міжблокового цілика.

Підготовчі роботи до проведення вибуху розпочато у березні 1934. Дату для його здійснення обрано свідомо: вибух мав статися за умови повної відсутності у шахті робітників та з тих міркувань, щоб мати два дні на можливі усадки, ущільнення та фаховий огляд міцності сусідніх вироблених блоків. Мінування камер і масове закладення шпурів розпочато 30 квітня близько 14-ї год. На шосту ранку 1 травня підготовку до обвалення міжблокового цілика завершено. У заміновані камери і міжблоковий цілик закладено 1200 кг амоналу і 700 кг динаміту. Прийнято заходи з видалення з небезпечної зони робітників шахти, коней, мешканців землянкового «Шанхаю», розташованого у 80–100 м від шурфу № 64 на висячому боці 1-го Саксаганського пласта.

Вранці до шурфу підійшли Є. Мошиченко і районний гірничий інженер П. Журавльов. Вони оглянули виконання робіт із мінування камер, розташованих над потолочинами. Дізнавшись, що доступ до камер закритий та завершується вивід детонуючих шнурів на поверхню, вони спустилися в шахту оглянути масову зарядку міжблокового цілика № 64. Через півгодини вони знову з’явилися поблизу шурфу. Сюди ж підійшли робітники, технічний персонал шахти, представники профспілкової і партійної організацій рудника. Незабаром під’їхали головний інженер тресту Є. Шильман і його помічник Г. Айденьян. Узгодили деякі деталі підпалу. Технік А. Доровський і гірничий майстер Є. Якушов пішли у шахту і здійснили підпал, після чого виїхали у зворотній бік і з естакади шахти «Гірняк» сигналізували про зроблене. Далі підпалили затравки біля шурфу. Із західної та північної сторін засадки стояло не менше 600 осіб, з яких І. Ляпшей організував «живий ланцюг», щоб уникнути випадкового потрапляння мешканців «Шанхаю» за межі зони обвалення.

О 7-й год. 13 хв. відбувся вибух. Після слабкого поштовху і шурфу вийшла хмара червоного пилу, газу і шматків глини. Через хвилину виділення газу припинилося. Далі усе відбулося з кінематографічною швидкістю. До інженера Є. Мошиченка підбіг колега І. Ляпшей і запитав дозволу, щоб підійти до шурфу і «послухати, чи шумить руда». Отримавши дозвіл, він побіг до шурфу. За ним пішли Є. Мошиченко і А. Доровський, одночасно обговорюючи підпал затравок у шахті. Туди ж відправилися Є. Шильман, Г. Айденьян і М. Деджувані. Через 10–15 сек. до шурфу підійшли інженери П. Журавльов і Гук, які обговорювали можливість розриву нитки детонуючих шнурів і обвалення потолочин. Коли після вибуху минуло 3–4 хв., у напрямку шурфу пішло ще кілька чоловіків. Цієї ж миті у лоні шурфу почувся сильний звук, що супроводжувався викидом газу і пилу. Поверхня шурфу провалилася, утворивши воронку циліндричної форми діаметром близько 10 м. Після цього одна за одною почали відділятися «тераси землі» завширшки 5–8 м і занурюватися у порожнину вироблених блоків.

На майданчику поверхні безпосередньо біля шурфу перебували Є. Шильман, Г. Айденьян, А. Доровський та І. Ляпшей — вони були засипані пластами землі, що обвалилися відразу.

Є. Мошиченку і М. Деджувані судилося пережити справжній жах смерті — побачивши все, що сталося, вони почали бігти в надії врятуватися, однак наступні пласти ґрунту, що стрімко відділялися від поверхні, поглинули і їх.

Література

1. Гук. Выемка потолочных и междублокового целиков. Обстоятельства гибели шести // Железная руда. Кривой Рог : Издание техпропа треста «Руда», 1934. С. 3–4.
2. Черников П. И. Предисловие к посмертной статье Е. С. Мошиченка «Новый метод выемки междукамерных целиков на руднике имени Кагановича» // Железная руда. Кривой Рог : Издание техпропа треста «Руда», 1934. С. 5.

Автор ВУЕ

Л. В. Дояр

Покликання на цю статтю: Першотравнева трагедія 1934 р. у Кривбасі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/FREEARTICLES:Першотравнева трагедія 1934 р. у Кривбасі (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.07.2024