Міграційні та демографічні процеси в донецькій області: 1943–1951 роки

Пропонована оглядова стаття стосується процесів переселення населення, що відбувалися на території Донецької області з 1943 по 1951 роки, в тому числі під керівництвом німецької та радянської влад. Після зменшення населення під час війни та німецької окупації почався різкий ріст кількості населення області за рахунок спланованого переселення.

У роки Другої світової війни

На 1939 р. на території Донецької області мешкало 3,1 млн осіб.

У роки війни населення регіону різко зменшилося. У багатьох працях за точку відліку повоєнної чисельності населення Донеччини беруться дані на січень 1944 р. — 1,7 млн осіб, що становить 54,8% від довоєнної чисельності. Але більш правомірним буде брати дані на кінець 1943 р. На 1 грудня 1943 р. в області мешкало 1 577 603 особи, з них: міського населення — 721 310, сільського — 856 293. Таке співвідношення міського та сільського населення відбиває той стан, що склався під час війни.

За грудень 1943 р. населення області збільшилося на 123 303 особи, склавши 1 701 306 осіб. Міське населення склало 1 144 587 осіб, сільське населення — 556 799 осіб, тобто сільське населення зменшилося на 299 494 особи, а міське зросло на 423 277 осіб. Якщо скласти вибуле із сіл населення та прибуле до області, їх чисельність перевищить реальний приріст міського населення на 480 осіб. Саме стільки, можливо, вибуло за межі області.

Природний приріст населення: порівняння довоєнного та повоєнний періодів

Статистичні дані дають таку картину природного приросту, осіб:

• 1940 р. — 47 919;
• 1945 р. — 22 658;
• 1946 р. — 47 719;
• 1947 р. — 5 182;
• 1948 р. — 34 515;
• 1949 р. — 58 982;
• 1950 р. — 58 419;
• 1951 р. — 62 721 (тобто перевищив передвоєнний показник на 14 802 особи).

Проте у 1939 р. природний приріст по області становив 70 697 осіб, отже, цього показника навіть на кінець відбудови не було досягнуто за 6 повоєнних років. Досягнуто і перевищено його було тільки у 1958 р., коли він досяг 75 545 осіб . Якщо врахувати, що цей приріст міг стати трудовим ресурсом не раніше ніж через 15–16 років, тобто наприкінці 50-х років, то на перший план під час відбудови висувається механічний приріст населення.

Механічний приріст населення

Розуміння цього чинника знайшло відображення у постановах уряду, наказах та розпорядженнях міністерств про мобілізацію населення, оргнабори, мобілізацію молоді до шкіл ФЗН та ремісничих училищ, молодіжних і комсомольських призовів та ін., тобто шляхом керованих міграцій. За основу подальших розрахунків береться саме механічний приріст, бо показник чисельності прибулих з інших областей не може бути вичерпним, тому що разом з міграцією у межі області йшов і зворотний процес — вибуття за її межі.

1945–1946

В останній рік війни, 1945, механічний приріст населення становив 23 367 осіб, переважну більшість з яких становили прибулі з інших областей України, з РРСФР. При цьому: з Курської області — 3 674, з Кримської — 2 487 осіб, інші області мали негативний показник механічного приросту (Ростовська область, Краснодарський край та ін.), тобто чисельність вибулих у цих областях перевищувала чисельність прибулих з них.

Населення, що склало у цей час механічний приріст, прибувало на відбудову промислових підприємств області, головним чином у вугільну і металургійну промисловість. Негативний показник механічного приросту з вказаних республік відбувався через закінчення війни і початок демобілізації, тяжкі умови праці і відсутність умов для житла у регіоні, бажання повернутися до своїх родин. 1946–1947 рр. виявилися найтяжчими у повоєнній відбудові. Голод, що охопив Україну, тяжка праця і нестерпні соціально-побутові умови призвели до масового дезертирства з підприємств, що, в свою чергу, призвело до зростання питомої ваги міграцій з інших областей України і республік СРСР.

1947–1948

У 1947 р. з РРСФР прибуло 63 827 особи, вибуло 59 266, механічний приріст становив 4 606 осіб. З УРСР прибуло 16 7552 особи, вибуло 11 5972, механічний приріст становив 51 580 осіб. Найбільше прибуло мешканців Київської, Ворошиловградської (тепер Луганської), Полтавської, Сумської, Львівської областей.

Такий стан керованих міграцій не міг задовольнити потреб відбудови. Тому 21 травня 1947 р. з'являється постанова Ради Міністрів СРСР «Про порядок проведення організованого набору робітників», згідно з якою голови колгоспів повинні були надавати допомогу уповноваженим з оргнабору у колгоспах, не перешкоджати колгоспникам виїжджати разом з родинами. Членам родин вербованих робітників надавалися пільги, але суттєво змінити становище постанова так і не змогла. І тільки постанова ЦК ВКП(б) «Про стан партійно-політичної роботи на вугільних шахтах Донбасу» від 28 лютого 1948 р. звернула увагу на причину цього явища — умови праці та життя прибулих, намітивши низку відповідних заходів, внесла зміни до умов оргнаборів та мобілізацій молоді до шкіл ФЗН та ремісничих училищ. Як результат, у 1948 р. зафіксовано найвищий показник механічного приросту населення, який становив 167 067 осіб, що більше ніж у п'ять разів перевищував природний приріст населення області .

1949–1950

У 1949 році продовжує зростати чисельність населення області, яка склала 1 990 482 особи. У відомостях про рух населення облстатуправління пояснювалось прибуттям населення до області у зв'язку із зростанням промисловості, внаслідок чого за рік чисельність працюючих збільшилась на 70 630 осіб за рахунок оргнаборів, а за мобілізаціями молоді до шкіл ФЗН та ремісничих училищ прибуло ще 36 925 осіб.

У складі населення області чоловіки становили 41,2%, жінки 58,8%. Зростання населення відбувалось тільки в містах, а в сільських районах залишилося на старому рівні. Найбільше зростання населення за 1948–1949 рр. відбулося в таких містах, як Горлівка — на 29%, Макіївка — на 26,6%, Жданов (тепер Маріуполь) — на 22,3%, Сталіно (тепер Донецьк) — на 21,4%. У містах та селищах міського типу за 1949–1950 рр. населення збільшилося на 289 306 осіб, механічний приріст становив 268 768 осіб, або 92,2%.

Чоловіків у працездатному віці нараховувалося 676 988 осіб, з них робітників — 594 247, або 87,7%. Жінок нараховувалося 846 927, з яких працювало 395 180 осіб, або 46,7%. Зріс і віковий склад населення — це пояснювалося механічним приростом населення у зв'язку з відбудовою і розвитком промисловості [13]. Усього механічний приріст за 1949 р. становив 137 399 осіб, у 1950 р. — 117 562 особи.

1951

21 листопада 1951 року, із закінченням IV п'ятирічки, було прийнято нову постанову Ради Міністрів СРСР «Про впорядкування проведення організованого набору робітників», що остаточно закріпили принцип їх добровільності, пільги та відмову від військово-адміністративних методів управління міграціями населення. Це призвело до деякого зниження рівня міграцій. У 1951 р. механічний рух населення у містах та міських поселеннях характеризувався, як і раніше, великим прибуттям населення з інших областей і значним вибуттям осіб. У цей час прибуло 326 112 осіб, вибуло — 226 301, механічний приріст населення міст та сіл становив 99 800 осіб, або 56,7%. Значна його частина — 66,8%, прийшлася на промислові центри: м. Сталіно — 65 579 осіб, або 29% до загальної кількості прибулих; м. Макіївка — 34 464, або 10,6%; м. Горлівка — 27 801, або 8,5%; м. Жданов — 21 531, або 6,6%. Прибуття населення проходило головним чином до великих промислових підприємств, шкіл ФЗН, ремісничих училищ (в останні прибуло 20 944 особи, або 6,4% від загальної чисельності прибулих).

Як і у 1949–1950 рр., основну частку прибулих давали області України — 221 115 осіб, або 67,9% від загальної чисельності прибулих. З областей РРСФР — 89 633 особи, або 27,5%, а з 14 інших республік СРСР — 14 723 особи, або 4,6%. Із 221 115 осіб, що прибули з України, у межах області перемістилося 94 738 осіб, або 42,8%, з них — 74 119 у містах області і 18 612 із сіл до міст області .

Серед прибулих з інших областей України найбільший відсоток припадає на Харківську — 15 021 особа (6,8%), Ворошиловградську — 12082 (5,5%), Дніпропетровську — 11975 (5,4%), Вінницьку — 10 027 (4,5%). З РРСФР: Курську — 18 313, або 20,4% прибулих із Росії. Більшість прибулих — 88% становили працездатні особи, 53,3% — чоловіки.

За цей час вибуло з області — 42 865 осіб: з Макіївки — 21 283, або 9,4%, Горлівки — 18 076, або 8%, Жданова — 10 266, або 4,5%. Відбували головним чином до областей України та Росії.

Із вказаного механічного приросту населення 68 294 особи, або 68,4% від усього механічного приросту, прийшлося на 12 міст обласного підпорядкування. Найбільше з них: Сталіно — 22 714 (22,8% від загального механічного приросту), Макіївка — 13 181 (13,3%), Горлівка — 9 725 (9,7%), Жданов — 7 947 (8%). Зменшення механічного приросту порівняно з минулими роками пояснювали поступовим укомплектуванням кадрами промислових підприємств і збільшенням плинності кадрів державних трудових резервів.

Загальна чисельність населення у 1951 р. склала 3276 тисяч осіб.

Висновки по механічному приросту

Таблиця.

Рік	З УРСР	З РРФСР	Загалом
1945	17 206	6161	23 367
1946	-	-	-
1947	51 580	4 606	56 186
1948	-	-	167 067
1949	-	-	137 399
1950	-	-	117 562
1951	-	-	99 800

Загальний природний приріст населення області з 1945 по 1951 р. включно становить 301 142 особи. Якщо показник природного приросту населення брати рівень 1945 р. (15 996 осіб), то отримаємо 316 тис. осіб. З грудня 1943 р. по 1951 рік включно приріст чисельності населення області становив 1 690 тис. Якщо з цього загального приросту виключимо загальний природний приріст, то отримаємо 1 374 тис. осіб загального механічного приросту. Чисельність населення області з грудня 1943 р. по 1951 р. включно збільшилася майже вдвічі головним чином за рахунок механічного приросту населення.

Висновки

• Після звільнення у 1943 р. Донецької області постало завдання відбудови її промислового потенціалу. Проте зменшення чисельності населення за роки війни майже вдвічі ускладнювало його вирішення. Відновити довоєнну чисельність населення можна було тільки шляхом зовнішніх керованих міграцій населення, здійснюваних військово-адміністративними методами.
• Головними їх джерелами стали: мобілізації населення, оргнабори, мобілізації молоді до шкіл ФЗН та ремісничих училищ, повернення евакуйованих та репатрійованих, відбудовчі загони та ін.
• З 1943 р. по 1951 р. чисельність населення області досягла довоєнної і дещо перевищила її за рахунок зовнішніх керованих міграцій з інших областей, які проводилися військово-адміністративними методами. Попри це в регіоні спостерігалася велика плинність населення, яка була викликана тяжкою працею та незадовільними соціально-побутовими умовами. Але весь час механічний приріст населення перевищував природний, пік якого припав на 1948 р., а найнижчий показник прийшовся на 1945 р. Переважну більшість механічного приросту дали області України.
• З кінця 1940-х років йде поступове зменшення зовнішніх міграцій, але механічний приріст населення має велике значення у збільшенні чисельності населення, особливо трудових ресурсів, ще й на початку 1950-х років.

Джерела

• Державний архів Донецької області (ДАДО):
• ф. 326, оп. 2, спр. 61а, арк. 38;
• ф. Р-4249, оп. 1-додат. спр. 543, арк. 2;
• оп. 3-додат. спр. 16, арк. 4;
• спр. 56, арк. 1;
• оп. 3. спр. 4167, арк. 4; оп. 3-додат., спр. 146, арк. 3-6;
• оп. 3, спр. 4167, арк. 1, 2, 5.

Література

1. Ежов В. А. Всенародная помощь в восстановлении угольной промышленности Донбасса в 1943–1945 гг. Сталино : Облиздат, 1955.
2. Мавродин В. И. Коммунисты Донбасса в борьбе за восстановление тяжёлой промышленности в годы Великой Отечественной войны. — Москва : Политиздат, 1962.
3. Двойнишников М. А., Широков В. Г. Восстановление и развитие народного хозяйства СССР — великий подвиг партии и народа (1946—1955). — Москва : Наука, 1967.
4. Хорошайлов М. Ф. На відбудові. Донецьк : Донбас, 1966.
5. Хорошайлов Н. Ф. Возрожденный Донбасс. Донецк : Донбасс, 1968.
6. Денисенко П. І. Комуністична партія України — організатор відбудови народного господарства республіки (1943–1945). Київ : Політвидав України, 1968.
7. Хорошайлов М. Ф. КП України — організатор відбудови і розвитку промисловості Донбасу. Харків : Харківський державний університет, 1969.
8. Хорошайлов Н. Ф. Деятельность Коммунистической партии по возрождению Донбасса. Киев : Вища школа, 1973.
9. Хорошайлов Н. Ф. Возрождение Всесоюзной кочегарки. Донецк : Донбасс, 1974.
10. Советский тыл в Великой Отечественной войне. Кн. 2. Москва : Мысль, 1974.
11. Хорошайлов Н. Ф. Суровые годы войны. Киев : Политиздат Украины, 1977.
12. Очерки истории Донецкой областной партийной организации. Донецк : Донбасс, 1978.
13. Хорошайлов Н. Непокоренный Донбасс. Донецк : Донбасс, 1982.
14. История рабочих Донбасса. Киев : Наукова думка, 1981. Т. 2. С. 86.
15. Ткаченко А. С. Трудящиеся Донбасса — фронту. Донецк : Донбасс, 1995.
16. Лаврів П. І. Історія Південно-Східної України. Київ : УВС, 1996.
17. Микола Алфьоров. Міграційні та демографічні процеси у Донецькій області 1943—1951 рр. // Схід 2004.
18. Алфьоров М. Соціалістичне змагання й зовнішні міграції населення в Донбас у 1943 – на початку 1950-х рр.: взаємозв’язок і взаємовплив // Вісник Луганського педагогічного університету ім. Т. Шевченка. 2005. №8(88). С. 5–12.
19. Алфьоров М. Порівняльний аналіз міграційних та демографічних процесів у Ворошиловградскій (Луганській) і Сталінській областях 1952-1959 рр. // Схід. 2005. №1(67). С. 52-55.
20. Алфьоров М. Місце зовнішніх міграцій населення в Донбас у відновленні і формуванні його трудових ресурсів у 1943-1951 рр. // Схід. 2005. №4(70). С. 57–61.
21. Алфьоров М. Особливості організації зовнішніх міграцій населення в Донбасі у 1946-1948 рр. // Історичні записки: Зб. наук. праць. Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2006. №9. С. 3–10.
22. Алфьоров М. До питання керівництва зовнішніми міграціями в Донбас 1947-1948 рр. // Збірник наукових праць, серія історія і географія. – Харків: Майдан, 2006. С. 158–162.

Автор

В. С. Білецький

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.09.2025