Дрогобицько-Бориславський промисловий район

Дрогобицько-Бориславський промисловий район – регіон на території сучасних Івано-Франківської області і Львівської області, в якому зосереджені підприємства з видобування, перероблення, очищення, зберігання сирої нафти і природного газу. Особливість району – формування як промислового району на сировинній базі покладів нафти і газів. Термін «Дрогобицько-Бориславський промисловий район» виник у радянській науковій школі економіки, економічної географії, історії. У польській і від неї у західноєвропейській науковій термінології використовують поняття-еквівалент – «Галицький нафтовий район» / «Дрогобицькі промисли». Основою його виділення є межі поширення родовищ нафти і газів у Передкарпатському прогині (Передкарпатська нафтогазоносна область) – Бориславсько-Покутська нафтогазоносна зона.

Господарське освоєння регіону розпочалось з виварювання соляних розсолів для отримання кухарської солі (про соляні промисли у м. Дрогобич відомо з 14 ст. ). У Середньовіччя виварювання солі було монополією королівської влади. На основі соляних розсолів у м. Дрогобич донині діє Державне підприємство «Солевиварювальний Дрогобицький завод». У 1774 р. було встановлено державну монополію на видобуток та оптовий збут кухарської солі у Галичині. Перша згадка у літературних джерелах про видобуток нафти («мазь») з ям глибиною у кілька метрів датується 1617.

Історію формування та розвитку Дрогобицько-Бориславського промислового району можна поділити на такі етапи: до Першої світової війни (початок промислового видобування озокериту і нафти); міжвоєнний період (початок видобування природного газу); повоєнний радянський період (початок видобування попутних газів); період незалежної України (утворення газосховищ).

З середини 18 ст. колодязним методом розпочато видобуток нафти приповерхових шарів Бориславського нафтового родовища (найстаріший нафтопромисел Європи). Регулярний видобуток нафти у межах району розпочато у с. Нагуєвичі (Дрогобицький район Львівської області) (1792). У 1854 р. відкрито одне з найбільших у світі Бориславське родовище природного озокериту та почали видобуток кустарним способом нафти на Бориславському нафтогазовому родовищі. Центри видобутку озокериту на поч. 19 ст.: м. Борислав та села Дзвиняч і Старуня. У 1855 р. Р. Домс відкрив основні поклади озокериту в околицях тогочасного Борислава і розпочав їх промислову експлуатацію. У 2-й половині 19 ст. тривала озокеритова «лихоманка» в його околицях. Кількість працюючих на шахтах і копанках озокериту зросла з 5 (1865) до 10,5 тис. робітників (1874). Відтоді розпочався процес концентрації виробництва, зумовлений вичерпанням приповерхневих ресурсів озокериту. Тому у 1907 р. у м. Борислав діяли лише два підприємства, ще вісім у селах Дзвинячі й Старуня. Загальна кількість працюючих становила 2,2 тис. робітників. Максимум видобутку озокериту було досягнуто у 1885 р. – 13,0 тис. т. Відтоді він постійно скорочувався й у 1913 р. склав лише 1,6 тис. т. У 1901 р. відбувся страйк працівників на озокеритових копальнях і шахтах, а у 1904 р. – загальний робітничий страйк у Д.-Б. п. р..

У 1861 р. пробурена перша нафтова свердловина на Бориславському нафтовому родовищі, а в 1863 р. став до ладу перший напівкустарний нафтоперегінний завод. Залучення іноземних інвестицій та сучасних технологій видобування за умов постійно зростаючого попиту на сиру нафту у світі у 1870-х рр. дозволило швидко нарощувати обсяги видобутку на Бориславських, а потім Дрогобицьких нафтопромислах, які у 1890-ті рр. утворили єдиний Д.-Б. п. р. У 1885 р. у м. Стрий став до ладу завод обладнання для нафтодобувної промисловості. У 1897 р. почали експлуатацію Битківського нафтового родовища. У 1872 р. було прокладено залізницю, що дозволило збільшити вивіз видобутої нафти. За 1870-ті рр. обсяг видобутку нафти виріс у 2 рази, у 1880-ті рр. – у 2,3 раза; у 1890-ті рр. – у 3,5 раза. Максимум видобутку нафти було досягнуто у 1909 р. (2,9 млн т), коли на Дрогобицько-Бориславський промисловий район припадало майже 5 % світового видобутку нафти. У 1908 р. відбулась перша масштабна аварія у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі – викид нафтогазової суміші та пожежа на свердловині «Ойл-Сіті» (м. Борислав).

Унаслідок нафтового буму населення м. Дрогобич зросло з 11,0 (1857) до 20,0 тис. осіб (1900). Різке збільшення видобутку було досягнуто за рахунок експлуатації приповерхневих родовищ нафти. Їх вичерпання та вихід на світовий ринок сирої нафти з оз. Маракайбо (Венесуела) і околиць м. Мосул (Ірак) призвели до занепаду нафтовидобутку у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі. Це призвело до банкрутства більшості дрібних і середніх підприємств та утворення кількох великих компаній з переважаючим іноземним капіталом, які контролювали більшу частину видобутку нафти. Тому у 1913 р. видобуток нафти склав лише 1,1 млн т. У 1910 р. відбувся загальний робітничий страйк у м. Борислав. Від 1913 р. розпочато промислову переробку попутного газу на заводі з виробництва бензину у цьому місті. У 1912 р. було відкрито перше в Україні Дашавське родовище природного газу (у 14 км від м. Стрий), яке почали експлуатувати у 1928 р., коли було прокладено перший газопровід на території сучасної України – Дашава – Стрий. Роком пізніше відкрито перший магістральний газопровід – Дашава – Стрий – Львів (75 км).

У вересні 1914 р. Дрогобицько-Бориславський промисловий район зайнято російською армією. У травні 1915 повернулась знову влада Австро-Угорщини. У січні 1918 р. відбувся політичний страйк нафтовиків Дрогобицько-Бориславського промислового району в рамках загального політичного страйку в Австро-Угорщині. Після проголошення ЗУНР перебував у складі цієї держави. 14 – 16 квітні 1919 о. відбулося робітниче повстання у м. Дрогобич проти влади ЗУНР. У травні 1919 р., у результаті війни між ЗУНР і Польщею, було встановлено польську владу. У травні 1920 р. відбувся загальний робітничий страйк у м. Борислав проти польської влади, а у 1923 р. загальний літній робітничій страйк у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі. У 1926 р. В. Гомулка організував страйк нафтовиків м. Дрогобич.

1937 р. стали до ладу газопроводи Дашава – Моршин і Дашава – Ходорів (з відгалуженнями на Борислав і Стебник). Дашава стала основним центром видобутку і постачання природного газу Польщі. У 1938 р. видобуток природного газу Дрогобицько-Бориславському промисловому районі становив 119,5 млн куб. м (з них Дашавське родовище – 99,9 %), нафти – 0,37 млн т, озокериту – 452 т. Більша частина природного газу використовували для освітлення вулиць, незначну частку переробляв на різні хімічні сполуки газовий завод у м. Львів. Газоліновий завод у м. Борислав (переробка попутного газу) у 1938 р. виробив 38 тис. т бензину, що становило більше 10% його виробництва у Німеччині у 1935 р.

24.09.1939 р. весь Дрогобицько-Бориславський промисловий район контролювала РСЧА. Від 04.11.1939 р. до 21.05.1959 р. він перебував у складі Дрогобицької області, пізніше Львівської області. Саме існування найважливіших нафтогазових промислів у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі було однією з причин утворення окремої Дрогобицької області у складі УРСР (1939).

1940 р. було відкрите Опарське газове родовище (у 20 км від м. Дрогобич) та введено в експлуатацію новий магістральний газопровід – Дашава – Львів (70 км). Видобуток природного газу виріс у 4 рази проти показника 1938 р.

01.07.1941 р. Дрогобицько-Бориславський промисловий район зайнято Вермахтом. Однією з причин включення Галичини 01.08.1941 р. до складу Генеральної губернії була потреба у контролі нацистської Німеччини над видобутком нафти і виробництвом бензину у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі.

Дрогобицько-Бориславський промисловий район був предметом переговорів між СРСР та польським еміграційним урядом у Лондоні під час встановлення нового східного кордону повоєнної Польщі. Польська сторона наполягала на його безумовному включені до своєї території, визначаючи переважання серед населення міст Борислав і Дрогобич та серед інженерно-технічного складу працівників нафтопромислів саме етнічних поляків. Переселення, у рамках політики зі встановлення нового повоєнного державного кордону між Польщею і СРСР, призвело до ліквідації присутності польського етносу у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі. Натомість сюди було привезено нафтовиків із різних нафтопромислових районів СРСР. Таким чином утворилась нова етнополітична ситуація у Дрогобицький області. 06.08.1944 р. весь Дрогобицько-Бориславський промисловий район було звільнено РСЧА, відновлено радянські органи влади й систему управління господарством.

У 1945 р. з Дрогобицько-Бориславського промислового району було прокладено перший вітчизняний міжнародний газопровід с. Дашава (Україна) – м. Сталева Воля (Польща) і розпочато експорт природного газу до Центральної Європи. Відновлено видобуток озокериту (852 т у 1946 р). У 1945 р. у м. Дрогобич став до ладу новий нафтопереробний завод із виробництва бензину, а 1946 р. у с. Дашава – сажовий завод. У 1948 р. через відкриття Угерського родовища природного газу (найбільшого за промисловими запасами на той час у СРСР) поблизу м. Стрий розпочався новий етап у розвитку Дрогобицько-Бориславського промислового району. 1950 р. почали експлуатацію найбільшого (за промисловими запасами) у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі Долинського нафтового родовища (поблизу м. Долина), а 1952 р. – родовище природного газу Рудки (у 40 км від м. Львів) та інших родовищ нафти і природного газу. Тому в 1953 р. природного газу видобули у 4,8 раза більше, ніж у 1940 р. Саме родовища природного газу Дрогобицько-Бориславського промислового району були основою розвитку газовидобувної промисловості й магістральних газопроводів СРСР та експорту до країн Центральної Європи у 1950-ті – 1960-ті рр. У 1955 р. на Дрогобицько-Бориславський промисловий район припадало 48 % всього видобутого природного газу в СРСР. У 1966 р. експорт становив 0,8 млрд м3, а до Москви постачали найбільшим (на рік введення в експлуатацію) магістральним газопроводом Європи Дашава – Київ – Москва (1951) 1 млрд м3 природного газу з Дрогобицько-Бориславського промислового району. У 1959 р. прокладено магістральний газопровід Рудки – Мінськ – Вільнюс – Рига. За рахунок введення в експлуатацію нових покладів природного газу у 1950-ті рр. обсяг його видобування збільшився у 9,3 раза. У 1967 р. розпочато широкомасштабну експлуатацію Долинського родовища нафти, яке дозволило відновити максимальний рівень видобутку нафти у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі (1909) – 2,9 млн т. У 1957 р. розпочали використовувати попутний природний газ на Дашавському сажовому заводі. Більша частина технічного вуглецю йшла на експорт. У 1962 р. з Дрогобицько-Бориславського промислового району було прокладено магістральний трансєвропейський нафтопровід «Дружба», 1967 р. – газопровід «Братерство». Таким чином, поклади нафти і природного газу Дрогобицько-Бориславського промислового району були основою радянської геоекономічної політики зі закріплення господарської залежності країн Центральної Європи. У 1966 р. розпочав функціонувати Долинський газопереробний завод. До кінця 1970-х рр. більшість великих родовищ Дрогобицько-Бориславського промислового району було вичерпано. У 1960 р. розпочато підземний видобуток на озокеритовій шахті у м. Борислав. У 1967 р. обсяг видобутку озокериту становив 1236 т.

Колишні газові родовища від 1980-х рр. використовують як газові сховища для природного газу, що йде на експорт з Росії до країн Центральної Європи. Геологічна розвідка дозволила відкрити у 1970-і рр. низку малих і середніх (за промисловими запасами) родовищ та доосвоїти відкриті у 1950-ті – 1960-ті рр. родовища. Більшість нафти і природного газу на переробні підприємства поступали по магістральним нафто- і газопроводам з Росії.

За роки незалежності України триває незначне видобування сирої нафти і переважно попутного газу на нафтогазових родовищах Дрогобицько-Бориславського промислового району нафтогазовидобувним управлінням «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта». Більша їх частина вичерпана і поклади виснажені. Тому існуюча мережа магістральних нафто- і газопроводів та відповідна інфраструктура у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі залучена для транзиту та збереження природного газу і нафти з Росії.

У 2020 р. було прийнято рішення про утворення на базі газових сховищ у Дрогобицько-Бориславському промисловому районі Східноєвропейського газового хабу в рамках включення України до Енергетичної хартії Європи. У 1993 припинено видобуток на озокеритовій шахті у м. Борислав. Продовжують функціонувати переробні підприємства: ПАТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина» (колишній Дрогобицький нафтопереробний завод № 2), ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» і Долинський газопереробний завод ПАТ «Укрнафта».

Літертура

1. Воблый К.Г. Производительные силы Галиции. Киев, 1915
2. Історія газової промисловості України у спогадах сучасників. Київ, 2008
3. Лозиняк П. Історія розвитку поглядів на геологічну будову Карпат. Вісник Львів. ун-ту. Сер. геологічна, 2013, № 27. С. 152-176.
4. Розвиток економіки західних областей УРСР за 20 років. Львів, 1960
5. Корецький Л.М., Паламарчук М.М. Географія промисловості Української РСР. Київ, 1967
6. Савчук І.Г. Розвиток господарської діяльності на території сучасної України у просторі і часі. Київ, 2019
7. Стасів М.Ю. Нафта, газ і озокерит Прикарпаття. Київ, 1959
8. Ярошевич М.А. Суспільно-географічні аспекти формування Східноєвропейського газового хабу. Львів, 2020
9. Gouseff C. Échanger les peuples. Le déplacement des minorités auz confins polono-soviétiques (1944 – 1947). Paris, 2015.
10. Gli Stati del mondo. Commento geografico-statistico all’Atlante internazionale de T. C. I. Milano, 1934.

Автор

І. Г. Савчук

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.01.2021