FREEARTICLES

Давня архітектура регіону Трансільванії в Румунії

Informaciya-pro-storinku.png
Стаття не входить до енциклопедії.

Загальні відомості

Трансільванія лежить у північно-західній частині сучасної Румунії. У добу середньовіччя на теренах Молдови й Румунії існували три князівства — Молдова, Валахія і Трансільванія. Останню в Україні, Польщі та Московському царстві називали Семигород — від німецької назви цього краю Siebenburgen. Цей край у 12 ст. був приєднаний до Угорського королівства, яке належало до католицького культурного кола, з домінуванням католицької церкви протягом тривалого часу, але і з наявністю протестантизму від доби Відродження. З огляду на це трансільванська архітектура, пов’язана з угорською, пройшла разом із нею етапи романського стилю, готики, ренесансу, бароко і класицизму. Така етапність розвитку була дещо іншою, ніж у Молдові та Валахії:

  1. Романський етап: 12–13 ст.
  2. Готика: 14–15 ст.
  3. Ренесанс: 16 — середина 17 ст.
  4. Бароко: 1688 — кінець 18 ст.
  5. Класицизм: перша половина 19 ст.

Трансільванія історично пов’язана із сусідніми українськими землями, відділеними від неї Карпатами. У ранньомодерний час, попри тривалі дружні взаємини між угорцями й поляками згідно з приказкою «Ма́дяр й по́ляк — два братанки, і до шаблі, і до шклянки», трансільванські князі підтримували боротьбу Богдана Хмельницького проти Польщі. Понад те, князь Бетлен Габор, запізнавшись із запорозьким козацтвом, у 1620-х висловив страшне для поляків передбачення, яке згодом збулося: «Ці «розбишаки» колись створять самостійну республіку. Звісно, якщо знайдуть собі гідного вождя».

Відповідно до свого розташування на фронтирі, де сходилися три цивілізації — західний католицький світ, східний православний та ісламський — архітектура Трансільванії вельми своєрідна й принципово відмінна і від молдовської/румунської, і від угорської. Від першої відрізняється відсутністю явно оприявнених рис візантійської культурної спадщини; від другої — доброю збереженістю автентичних середньовічних, західноєвропейських за характером, міст, фортець, замків, монастирів, храмів тощо — усього того, що на теренах Угорщини або поруйновано, або перебудовано.

Історичний огляд

На романському етапі для заселення малолюдного краю, особливо для розвитку міст, угорські королі від 12 ст. закликали сюди німецьких колоністів, так званих саксів. А для захисту південних кордонів королівства були запрошені лицарі Тевтонського ордена. Саме ці дві обставини визначили західний, романо-готичний характер архітектури міст, мурованих католицьких храмів і замків. Основними містами були Брашов, Сігішоара, Сібіу, Альба-Юлія. Всі вони розвивалися довкола ринкової площі, на яку виходив міський храм, мали регулярне розпланування, муровані укріплення з баштами й брамами і нерідко — розташований на горі замок (Сігішоара). Основні замки краю належали до типу гірських, нерегулярних в плані. Це Бран (початок 13 ст., так званий замок Дракули), Дева (1250), Хунедоара (14 ст., радикально перебудовано у 15 ст.; це найбільший замок краю).

Мурована церква у с. Гура Сада в області Хунедоара належить до тетраконхового типу. Відомі також тогочасні (12–13 ст.) зальні церкви зі склепінчастими вівтарями й нерідко — з вежами над західним притвором (церква 13 ст. у с. Стрею). Романські храми будували громади саксів (німецьких колоністів) та угорців у формах, традиційних для південних земель Німеччини та Австрії. Це тринавові базиліки без веж або з однією чи двома вежами на західному фасаді (церква у Чиснедоарі). Найвизначніший романський храм Трансільванії — Михайлівський собор у м. Альба-Юлія, заснований після 1241 і завершений наприкінці 13 ст. під керівництвом французького майстра Жана із Сан-Дьє у Вогезах. Це тринавова пізньороманська базиліка з двома трансептами і двома вежами, які фланкують західний фасад (одну вежу недобудовано). Ця пам’ятка вже має чимало готичних елементів.

У готичну добу в усіх значних містах — Сібіу, Клужі, Брашові, Сігішоарі, Бистриці — збудовано великі парафіяльні храми у готичних формах. Усі вони масивні, зального типу, без аркбутанів, іноді й без зовнішніх контрфорсів (церкви у Себеші 1370–1400, у Клужі 1350 — другої половини 15 ст.). Собор у Клужі тринавовий, зальний, із трьома полігональними апсидами, перекритий зірчастими склепіннями. Найвидатнішою пам’яткою трансільванської готики є так звана Чорна церква у Брашові, названа так після того, як її стіни вкрилися кіптявою під час пожежі 1689. Збудовано її 1385–1477. Вона стала найбільшим храмом тодішньої Угорщини. Це тринавова базиліка з навами однакової висоти, з розвиненим тринавовим гранчастим хором (пресбітерієм) і двома масивними вежами на західному фасаді, одна з яких лишилася недобудованою. У цю добу православні церкви продовжують будувати у формах, традиційних для Молдови та Валахії (церкви в Крісчіор 1400 та у Рибиці 1417).

Замок у Хунедоарі, збудований у 14 ст., двічі, 1437 та 1446–1452, радикально перебудував воєвода Янош Хуньяді (батько майбутнього короля Угорщини Матвія Корвіна). Дещо пізніше замок реконструював король Матвій Корвін. Це найсхідніший у Європі готичний замок. Він має високі мури, круглі, квадратні та надбрамні башти, еркери різноманітних форм. Усі споруди увінчано стрімкими дахами, а корпуси, які формують внутрішній двір, мають двоярусні готичні аркадні галереї.

Стилістика ренесансу проникла у Трансільванію із Угорщини при Матвії Корвіні, котрий був її ентузіастом. Проте позначилася вона, головним чином, на малих архітектурних формах — порталах і табернаклях храмів (церква у с. Мінеу 1514). У сакральній архітектурі зразком провінційного ренесансу є капела Яноша Лозої при соборі у м. Альба-Юлія з характерним порталом. Стилістика ренесансу вплинула на цивільну архітектуру (ратуша у м. Брашові, перебудована у 16 ст., з арковою двоярусною лоджією на фасаді), а також на будівництво замків. При цьому лоджія Перені в угорському замку Шарошпатак слугувала взірцем при перебудові наприкінці 16 ст. замку Бетлена Габора у Кріші — чотирикутного в плані, з наріжними бастіонами, аркадною галереєю і ренесансним декором. Суворіший образ має тоді ж перебудований замок Четатя де Бальта — прямокутний у плані, з чотирма наріжними круглими баштами та лоджією на головному фасаді. Замкам 17 ст. властиві форми ренесансу в місцевій трансформації: замки прямокутні у плані, з внутрішніми аркадними дворами й наріжними бастіонами (замок Фегераш). За цим же принципом будували замки-палаци, що не мали оборонної функції (замок Ієрнуті). Спрощенням цього типу є прямокутний в плані палацовий корпус з чотирма наріжними павільйонами-ризалітами (Магна Курія у Деві, 1621).

Характер архітектури на етапі бароко визначено тим, що 1688 Трансільванія, разом із відвойованими у Османської імперії землями теперішньої Угорщини, увійшла до складу імперії Габсбургів. Перші суто барокові твори постали у царині оборонного будівництва. Це міська брама у м. Альба-Юлія, збудована 1714–1738 під керівництвом італійця Д. Вісконті. Одночасно з цим розпочалося будівництво католицьких храмів барокової стилістики — церква колегії єзуїтів у м. Клужі (1718–1724), що є вільною реплікою римської базиліки Іль-Джезу, проте з вежами на західному фасаді. Католицький собор у м. Орадя (будівництво, розпочате 1752, завершив 1770 знаменитий віденський архітектор Ф. А. Гіллебрандт) є тринавовою купольною базилікою із трансептом і двома вежами. У спрощених барокових формах будували уніатські церкви (у селах Блажі та Лугожі). Православні храми зводили відповідно до старих валаських традицій. Найцікавішими взірцями барокових палаців є монументальний єпископський палац у м. Орадя (архітектор Ф. А. Гіллебрандт), палац Брукенталь у м. Сібіу (1778–1785, архітектор А. Мартинеллі) та палац Банфі у м. Клужі (1774–1785, архітектор Е. Блауман).

Класицизм у Трансільванії прийшов на зміну бароко поступово, спершу в деталях барокових будівель, згодом — у декорі. У стилі класицизму було збудовано певну кількість церков (у Сату-Маре 1784–1787), палаців (у Клужі 1801–1807) та житлових будинків багатіїв аристократів («Будинок з колонами» у Решинар-Сібіу початку 19 ст.). При цьому, як і в попередні епохи, привнесену ззовні стилістику переопрацьовували й поєднували з місцевими композиційними прийомами.

Від другої половини 19 ст. у добу панування стилістики історизму й пізніше — сецесії — архітектура краю розвивалася у загальному річищі зодчества Австро-Угорщини, звісно ж, у провінційному його варіанті. Тут працювали провідні архітектори з м. Відня, зокрема Ф. Фельнер і Г. Гельмер.

За результатами Першої світової війни Угорське королівство як складник переможеної Австро-Угорщини розподілили між різними державами. При цьому Трансільванія, заселена переважно угорцями та німцями, відійшла до Румунії, складником якої є дотепер. Активна союзницька співпраця Угорщини та Румунії з нацистською Німеччиною у 1933–1945 була зумовлена бажанням Угорщини повернути собі втрачені регіони та наміром Румунії не допустити цього. З огляду на такі історичні обставини архітектура Трансільванії від 1920-х розвивалася відповідно до загальних тенденцій, що панували в архітектурі Румунії.

Найвизначніші досягнення архітектури Трансільванії

Найвизначнішими досягненнями архітектури Трансільванії є пам'ятки, включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у складі визначного місця та серійної номінації:

Сігішоари історичний центр (англ. Historic Centre of Sighishoara) — архітектурне середовище середньовічного міста-фортеці (Румунія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1999.

Трансільванії села з інкастельованими церквами (англ. Villages with Fortified Churches in Transylvania) — 7 німецьких сіл із мурованими храмами 13–16 ст. (Румунія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1993 та 1999.

Галерея

Джерело усіх графічних ілюстрацій: Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : Видавництво «АртЕк», 2007. С. 34, 41–44.

  • Трансільванія. Церква у с. Гура Сада. План і поздовжній розріз

  • Трансільванія. Кравецька надбрамна башта міських мурів Сігішоари. Фасад і план третього ярусу

  • Трансільванія. Брама і башта замку у м. Сігішоарі. Джерело ілюстрації: https://whc.unesco.org/en/list/902/gallery/&maxrows=18

  • Трансільванія. Надбрамна башта інкастельованого храму у с. Б’єртам. Джерело ілюстрації: https://whc.unesco.org/en/list/596/gallery/

  • Трансільванія. Церква в Чиснедоарі. Поздовжній розріз і план

  • Трансільванія. Чорна церква у Брашові. Фото Вечерського В. В.

  • План Чорної церкви у Брашові

  • Трансільванія. Пресбітерій Чорної церкви у Брашові. Фото Вечерського В. В.

  • Трансільванія. Замок Бетлена Габора у Кріші. Загальний вигляд і план

  • Трансільванія. Церква колегії єзуїтів у Клужі

  • Трансільванія. «Будинок з колонами» у Решинар-Сібіу

Джерела

Література

  1. Giurescu C. Transylvania in the history of Romania. An historical outline. London : Garnstone Press, 1969. 138 p.
  2. Barucki T. Architektura Rumunii. Warszawa : Arkady, 1979. 70 s.
  3. Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 40–44.
  4. Franke A. Das wehrhafte Sachsenland. Kirchenburgen im südlichen Siebenbürgen. Potsdam : Deutsches Kulturforum Östliches Europa, 2007. 456 s.
  5. Roth A.; Wermke H. Weltkulturerbe in Siebenbürgen. Hermannstadt; Bonn : Schiller, 2009. 118 s.


Автор

В. В. Вечерський


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.10.2025

Отримано з https://vue.gov.ua/index.php?title=FREEARTICLES:Давня_архітектура_регіону_Трансільванії_в_Румунії&oldid=426190
Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶