FREEARTICLES

Давня архітектура Угорщини

Informaciya-pro-storinku.png
Стаття не входить до енциклопедії.

Загальні відомості

Угорські кочові племена, які прийшли у Центральну Європу зі Сходу 895, на зламі 9–10 ст. осіли в долинах річок Дунаю і Тиси, на території колишньої римської провінції Паннонії, створивши тут свою державу. На цих землях вони застали слов’янське, аварське населення, представників племен германців, державу, що називалася Великою Моравією, а також архітектурно-містобудівну культуру, засновану на римській спадщині. Проте навіть тоді, коли угорські міста виростали на руїнах римських (Шопрон, Дебрецен) або поблизу них (Буда), вони не відтворювали старої розпланувальної структури. Основними містами Угорщини є Сегед, Пап, Естергом, Секешфегервар, Дебрецен, Печ, Шопрон, Вишеград, Шарошпатак, Буда. Вони мали замки, центральні площі нерегулярного плану з собором і цвинтарем, були оточені зовнішніми оборонними мурами. Першими королівськими столицями були Естергом, Секешфегервар, а від середини 13 ст. — Буда. Близько 1000 за короля Стефана І (Іштвана) Угорщина прийняла християнство. Кочові угорці на той час не мали міських, містобудівних та архітектурних традицій. Тому в країну запросили Бенедиктинський чернечий орден, який узяв у свої руки не тільки духовно-освітні справи, а й сферу архітектури. Саме бенедиктинські будівельні артілі запровадили в Угорщині розвинений тип католицького храму — тринавову базиліку із західним фасадом, фланкованим двома вежами. Крім того, Угорщина як наступниця Великоморавської держави стала спадкоємицею її архітектурних традицій, зокрема в будівництві центричних храмів — ротонд і тетраконхів.

Історичні обставини визначили таку хронологічно-стильову періодизацію архітектури:

  1. Романська доба: 11 — середина 13 ст.;
  2. Готична доба: середина 13 — середина 15 ст.;
  3. Ренесанс: середина 15 — початок 16 ст.;
  4. Бароко: кінець 17 — кінець 18 ст.;
  5. Класицизм: кінець 18 — перша половина 19 ст.;
  6. Історизм і еклектика: друга половина 19 ст.;
  7. Модерн: 1890-ті — 1914.

У цій періодизації незвичайним є хронологічний «провал» від початку 16 ст. до кінця 17 ст. Це пов’язано із завоюванням Османською імперією більшої частини Угорщини у той час. Протягом своєї історії Угорщина не раз, і досить суттєво, змінювала межі своєї території. У часи найбільшого розширення у 12–15 ст. вона включала терени Словаччини, Трансільванії та Хорватії з виходом до Адріатики. З огляду на це деякі пам'ятки угорської архітектури можуть розглядатися у контексті розвитку архітектури інших країн.

Історичний огляд

Для романської доби характерна праця архітектурних артілей, що прийшли з півночі Італії (із Ломбардії). Вони збудували дві найзначніші базиліки часів Стефана І (1000–1038) — у Секешфегерварі й Печі, з дерев’яними перекриттями (обидва не збережено). Собор у Секешфегерварі був визначений як місце коронації та усипальниця угорських королів, тому він мав пишний декор, у т. ч. й мозаїки на золотому тлі в інтер’єрі, за візантійськими взірцями. Кафедральний собор у Печі, завершений після 1064, мав східний (триапсидний) і західний фасади, фланковані парами високих веж. Собор у Калочі кінця 12 ст. має французький бенедиктинський план: це тринавова базиліка з трансептом, напівкруглим хором, деамбулаторієм, вінцем капел. Головний фасад прикрашає розвинений перспективний портал.

Від початку 13 ст. провідну роль в архітектурі почав відігравати орден цистерціанців, а ломбардський вплив витіснився французьким. Прикладом є романська церква цистерціанського монастиря в Белапатфальва 1232 — тринавова базиліка з трансептом і прямокутним пресбітерієм, з перспективним порталом і вікном-розою над ним, без веж (цистерціанці у своїх храмах уникали веж). Найвизначніша збережена пам’ятка угорської романіки — церква бенедиктинського абатства в Яку поблизу Сомбатхея 1220. Це тринавова базиліка без трансепта, завершена зі сходу трьома напівкруглими апсидами, з двома вежами з наметовими дахами на західному фасаді, між якими — дуже розвинений перспективний портал з вімпергом. Фасади прикрашено аркатурними фризами (це вплив ломбардської архітектури).

Від 1220-х великого впливу в Угорщині набув орден премонстрантів. Їм належали церква премонстрантського монастиря в Оча першої половини 13 ст. та церква 1221–1256 у Жамбеку (збережено в руїнах). Вона належить до традиційного в Угорщині типу двовежових базилік, проте має романо-готичні риси, такі як контрфорси на фасадах, стрілчаста форма арок, нервюрні склепіння.

Окрема архітектурно-мистецька школа, заснована на французькій традиції, сформувалася в 12 ст. у місті Естергомі, назва якого походить від слов’янського слова «острог», що означає дерев’яно-земляне укріплення. Це місто розвивалося від 10 ст. як князівська, а від 12 ст. — як королівська резиденція. Витворами цієї школи є портал старого естергомського собору і королівська капела, що поєднує стрілчастість арок, готичні нервюри, вікно-розу, романську скульптуру та мозаїку.

У тогочасній сакральній архітектурі застосовували й інші типи храмів — ротонди, тетраконхи (кладовищенська капела у Папоці 13 ст.), тридільні храми зального типу з навою, вівтарем і вежею по осі західного фасаду (церкви першої половини 13 ст. в Егрегі та в Надьбьоржьоні). Останній тип став канонічним для сільських храмів. Водночас ротонди й тетраконхи вплинули на появу аналогічних храмів у сусідніх Польщі, Чехії, Давній Русі.

Під впливом південнонімецьких зразків в Угорщині будували так звані подвійні капели, як-от у королівському замку в Егері кінця 12 ст., де дві капели з вівтарями розташовані одна над одною і поєднані хорами, а також великим отвором у центрі: нижня капела була призначена для челяді, а горішня — для короля чи князя. У 12–13 ст. активно будують муровані замки двох типів: житлові башти (в Шарошпатак 13 ст.; королівський замок в Естергомі 1180 з тронним залом, «залом Стефана», капелою); замки з донжонами (замок у Вишеграді). Загалом, передмонгольський етап був часом завершення формування і найвищого розквіту угорської архітектури.

Монголо-татарська навала 1241 є умовною хронологічною межею між романським і готичним етапами. У цей час угорські королі підтримували династичні зв’язки з французьким королівським домом, що сприяло французьким впливам в архітектурі. Протягом 1244–1247 в Угорщині працював знаменитий французький архітектор готичної доби Вілар д'Оннекур, після котрого тут лишилися архітектурні проєкти й учні. Від цієї доби збережено мало значних міських храмів, що пояснюється пізнішими турецькими руйнаціями 16–17 ст.: собор Богородиці в Буді 14–15 ст., вежа церкви Марії Магдалини в Буді 1274, францисканська церква в Шопроні з залом капітула середини 14 ст. (тринавовий зальний храм із видовженим гранчастим пресбітерієм). Натомість збережено чимало сільських готичних храмів — у Матраверебей 1400 (тринавова базиліка з вежею) та однонавова церква 15 ст. у Ноградшап.

У добу готики замки набули регулярної форми, наблизившись до типу конвента (замок у Діошдьйор 14 ст. із конвентом, чотирма наріжними баштами, оточений зовнішньою смугою мурів і башт). Замок у м. Тата початку 15 ст. також належав до типу конвента; у його архітектурних формах вбачається сильний італійський вплив. Від середини 14 ст. розпочато розбудову королівського замку-палацу у Вишеграді.

За часів правління короля Сигізмунда Люксембурга (1378–1437) найбільшого розвитку набула столиця — місто Буда. Тут на горі над р. Дунаєм збудовано новий королівський палац (від 1412), оточений фортечними мурами (збережено Південний бастіон, Великий барбакан і башту з Великою брамою); такими ж мурами оточено середмістя. Стилістика цієї архітектури була під сильним впливом чеської пізньої готики (король Сигізмунд був родом із Праги). Силует Буди формували три висотні домінанти: вежі собору 1470, домініканської церкви 1496 та церкви Магдалини.

Для середньовічної Угорщини характерні муровані двоповерхові житлові будинки з другим поверхом, що нависає над першим завдяки аркатурі на консолях. Вони розташовані довгим фасадом уздовж вулиці. У першому поверсі був проїзд на всю глибину будинку, з нішами для сидіння (такі будинки збережено від 15 ст. у Будапешті й Шопроні).

Завдяки тісним зв’язкам з Італією в угорській готиці досить рано проявилися риси ренесансу. Проте у 15 ст. Угорщина вступає в тривалу і тяжку боротьбу з експансією Османської імперії, яка завадила розвиткові країни загалом і архітектури зокрема. Ця експансія на угорські терени стала невідворотною після завоювання турками-османами Константинополя 1453, чому немало посприяв угорець Орбан, котрий надав султану артилерію, яка розбила константинопольські оборонні мури.

Ренесанс в Угорщині був стилістикою, пов’язаною передусім із королівським двором Матвія Корвіна. У цій стилістиці майстри, запрошені з Італії, виконували невеличкі споруди — гробниці й табернаклі в храмах. Загалом же в архітектурі, особливо в церковній, продовжували домінувати форми готики. При цьому нервюрні склепіння нерідко перетворювали на декорацію, навішену на циліндричне склепіння (зального типу церква Іштвана Баторі в Нірбаторі 1488). 1470 Матвій Корвін перебудував королівський палац у Буді, створивши ренесансний внутрішній двір з аркадою (не збережено). Одночасно король перебудував замково-палацовий комплекс у Вишеграді, який мав велетенські розміри в плані (600×200 м), 350 приміщень і поєднував стилістику готики й ренесансу (збережено в руїнах). Провідною і добре збереженою пам’яткої цієї доби є замок і палац Ракоці в Шарошпатак 1534–1567 (майстер Петер Перені) — чотирикутного плану, з наріжними баштами й аркадним вутрішнім двором. Вершиною зрілого ренесансу в угорській архітектурі є капела архієпископа Бакоца в Естергомі 1507 — кубічна, увінчана куполом, з тонким ренесансним декором.

Цей період був нетривалим і лишив по собі мало пам’яток з огляду на історичні реалії: 1526 турки перемогли угорську армію у вирішальній битві під Могачем, а 1541 вони захопили столицю Угорщини — Буду й більшу частину країни. Від того часу будівельна діяльність в Угорщині завмерла і тривала тільки на територіях Словаччини й Трансільванії. Пам’яткою про ті часи лишилися турецькі лазні «Кіралі», збудовані в Буді 1566–1570.

Архітектура бароко в Угорщині отримала можливість розвитку тільки з 1686, коли після битви під Віднем турків вигнали з теренів Австрії та Угорщини. Остання увійшла до складу Габсбурзької монархії і її архітектура розвивалася в єдиній стилістиці з іншими землями імперії. Ця стилістики була близька до так званого динамічного бароко, яке з Італії поширилось у Центрально-Східній Європі. Проте в Угорщині ми бачимо її у спрощеному, дещо провінційному варіанті. У цей час тут будують передусім нові храми в цій стилістиці, а також замки, серед яких переважає один тип — прямокутний у плані, з чотирма наріжними вежами (замок Ракоці в Егерварі, перебудований у 1712–1713 із замку 16 ст.). В містах з’являються житлові будинки з бароковим декором на фасадах (будинки у Секешфегерварі, Будапешті). В Угорщині у цей час працювали італійські, австрійські та німецькі майстри, у тому числі й такі знамениті, як Йоган Лукас фон Гільдебрандт, Андреас Меєргофер. Етапними пам’ятками стилю бароко стали: палац на руїнах королівського замку в Буді, збудований 1749–1769 для розміщення університету, потім — військового штабу, а згодом — королівської резиденції; палац принца Євгенія Савойського в Рацкеве 1702 (архітектор Й.-Л. фон Гільдебрандт) із характерною для бароко центрально-симетричною П-подібною композицією головного корпусу з бічними флігелями й замкнутим курдонером; палац Гроссалькович у Гьодьолльо 1744–1747 (архітектор А. Меєргофер) з дуже пластичною і парадною композицією, в якій центральна частина палацу увінчана масивним куполом; двоповерховий палац Петерфі (Крістхауз) у Пешті 1755 (архітектор А. Меєргофер) зі стилістикою фасадного декору, наближеною до рококо. Вільною реплікою паризького комплексу інвалідів є будинок інвалідів (ратуша) у Будапешті (1727–1735, архітектор Антон Ерхард Мартінеллі).

До найкращих барокових храмів належать Університетська церква в Пешті архітектора А. Меєргофера (1722–1742) — вільна композиція на тему римської базиліки Іль-Джезу, а також зального типу церква міноритів в Егері (1758–1773) Матіаша Герля; двовежові церкви Святого Стефана у Секешфегерварі 1758–1768 та монастирська базиліка у Тіхані середини 18 ст.

Класицизм в Угорщині не позначився епохальними архітектурними витворами. Проте у цей час активно забудовують місто Пешт, яке згодом об'єднають із містом по той бік р. Дунаю — Будою, утворивши нову метрополію — Будапешт. Класицистичне архітектурне обличчя Будапешта створили три архітектори — М. Поллак, Й. Хільд і М. Зіттербарт. Найкращим твором останнього є головний корпус Комітату (обласної ради) у Пешті 1841, фасад якого вирішено великим коринфським ордером на аркаді. До класицистичної стилістики належить і знаменитий Ланцюговий міст у Будапешті 1839–1849 (автор проєкту британець В. Кларк). Цікавим класицистичним храмом є реформатська церква в Сільвашварад 1837–1841 архітектора Й. Хільда — спрощена репліка римського Пантеону. До цієї ж класицистичної стилістики, щоправда з рисами бароко, належить двовежовий реформатський храм у Дебрецені 1805–1823 (архітектори Й. Таллер і М. Печі). Та найвизначнішою пам’яткою угорського класицизму є, безперечно, архієпископський собор в Естергомі, збудований 1802–1869 (архітектори П. Кюнель і Я. Пак), з величною восьмиколонною колонадою коринфського ордера на головному фасаді, могутнім куполом, підбанник якого оточено колонадою. Собор має дві дзвіниці обабіч, поєднані з основним об’ємом монументальними арками.

Історизм і еклектика в угорській архітектурі домінували протягом другої половини 19 ст. Це була доба національно-державного відродження угорців, що яскраво проявилося в архітектурі, особливо — у формуванні ансамблів столиці — Будапешта. Він від 1867 став другою столицею двоєдиної монархії — Австро-Угорщини. Основна риса цієї доби — архітектурне суперництво з Віднем. За прикладом віденського Рінгштрасе у Будапешті також було створено систему кільцевих бульварів. 1896 у Будапешті відкрито найперший на Європейському континенті метрополітен.

При цьому угорські архітектори досить кумедно намагалися поєднати віденські ренесанс і пізніше — сецесію з мавританським стилем. Це мало оприявнювати той історичний факт, що угорські племена колись прийшли до Європи саме зі Сходу і в цьому — їхня неповторність і відмінність від інших європейців. Характерним прикладом такого стилістичного поєднання є будівля концертного залу (казино) «Вігадо» в Будапешті, збудована 1859–1865 за проєктом архітектора Ф. Фесля. У цьому контексті парадоксально, що символом Будапешта стала монументальна будівля угорського парламенту на набережній Дунаю (1885–1904, архітектор І. Штейндл), вирішена в неоготичній стилістиці. Угорські патріоти одразу ж звинуватили архітектора — автора цього архітектурного шедевра — у непатріотизмі: адже готичний стиль у тодішній Угорщині вважали ознакою німецькості, а саме з-під німецького впливу (політичного і культурного) намагалися емансипуватися тодішні угорські націоналісти.

Важливим для нації іміджевим проєктом наприкінці 19 — початку 20 ст. стало будівництво королівського палацу на території Будайського замку в Будапешті за проєктом архітекторів М. Ібла та А. Гаусмана (1890–1904) у характерній для тодішнього австро-угорського офіціозу неоренесансній стилістиці, зі збереженням барокового палацу та залишків готичних споруд. Центральний ризаліт увінчано високим необароковим куполом, завдяки якому ця будівля на горі стала головною архітектурною домінантою Будапешта. Ще одним символом і домінантою столиці є купольна двовежова базиліка Святого Стефана (1848–1905, архітектори Й. Хільд і М. Ібл), вирішена у змішаній ренесансно-бароковій стилістиці.

Крім того, етапними пам’ятками історизму є: Західний вокзал у Будапешті (1874–1877) з металево-скляним дебаркадером, виконаним за проєктом фірми знаменитого французького інженера Г. Ейфеля; Оперний театр у стилістиці Рінгштрасе 1873–1884 за проєктом архітектора М. Ібла. Зразком пізньоромантичних стилізацій є Рибальський бастіон у Будапешті 1905 — відверта історична декорація в неороманських формах. Загалом, архітектурний образ Будапешта як цілісного історичного міста остаточно сформовано саме в цей період.

Модерн і спроба створення угорського національного стилю

Стиль модерн або сецесія в Угорщині розвивався як місцеве, дещо провінційне відгалуження віденської сецесії. При цьому була забезпечена значна свобода творчих пошуків. Тож архітектор Едьон Лехнер (1854–1914) вдався до створення угорського національного стилю в архітектурі. Зведені за його проєктами будівлі розташовані в Будапешті й Братиславі. Це Музей ужиткового мистецтва (1893–1896), Геологічний інститут (1896–1899), Національний банк (1899–1902), будинок поштової ощадної каси (1901) — усі в Будапешті; католицька гімназія та костел Святої Алжбети в Братиславі (тепер Словаччина), збудовані 1909–1913. Основними рисами цієї стилістики є поліхромія, декоративізм, активне використання кераміки, «скульптурне ліплення» архітектурних об’ємів. З огляду на це Е. Лехнер — знакова постать для угорців, майже так само, як для українців — постать Василя Кричевського.

Інші тогочасні визначні твори архітектури: театр ім. Я. Арані 1909 та будинок Рожавальді початку 20 ст. архітектора Б. Лайта, будинок банку Османського 1906 (усі в Будапешті), а також чимало прибуткових будинків та особняків там само.

Найвизначніші досягнення архітектури Угорщини

Найвизначнішими досягненнями архітектури Угорщини є пам'ятки, включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у складі трьох визначних місць:

  • Будапешт: береги Дунаю, замок Буди з околицями та проспект Андраши (англ. Budapest, including the Banks of the Danube, the Buda Castle Quarter and Andrassy Avenue) — визначне місце (Угорщина); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1987 та 2002.
  • Холлоко, історичне село та його оточення (англ. Old Village of Hollókő and its Surroundings) — архітектурне середовище і ландшафт традиційного села 17–18 ст. (Угорщина); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1987.
  • Паннонхальмський тисячорічний бенедиктинський монастир та його природне оточення (англ. Millenary Benedictine Abbey of Pannonhalma and its Natural Environment) — архітектурний комплекс монастиря 13–19 ст. (Угорщина); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1996.

Галерея

Джерело усіх графічних ілюстрацій: Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : Видавництво «АртЕк», 2007. С. 252–260.

  • Угорщина. Собор у місті Печ. Південний фасад і план

  • Угорщина. Головний портал монастирської церкви в Яку

  • Угорщина. Капела у Папоці. Фасад і план

  • Угорщина. Церква у Надьбьоржьоні. Фасад і план

  • Угорщина. Королівський замок у Вишеграді

  • Угорщина. Замок Діошдьйор

  • Угорщина. План замку Ракоці в Шарошпатак станом на середину 16 ст.

  • Угорщина. Бенедиктинське абатство Тіхані на озері Балатон

  • Угорщина. Костел міноритів у Егері

  • Угорщина. Палац Гроссалькович у Гьодьолльо

  • Угорщина. Базиліка патріарха Венеції в Егері

  • Угорщина. Кафедральний собор архієпископа Угорщини в Естергомі

  • Угорщина. Базиліка Святого Стефана у Будапешті

  • Угорщина. Театр музичної комедії у Будапешті

  • Угорщина. Західний вокзал у Будапешті

  • Угорщина. Концертний зал (казино) «Вігадо» в Будапешті

  • Угорщина. Будівля угорського парламенту в Будапешті

  • Угорщина. Купальні Сечені у Будапешті.

  • Угорщина. Пам’ятник тисячоліттю Угорщини у Будапешті

  • Угорщина. Музей ужиткового мистецтва в Будапешті

Джерела

Література

  1. Тихомиров А. Искусство Венгрии IX–XX вв. Москва : Издательство Академии художеств СССР, 1961. 350 с.
  2. Lörinczy G. Die Burg von Buda. Budapest : Corvina-Verlag, 1967. 98 p.
  3. Dobos Lajos. Maguar muemlekek. Budapest : Kepzomuveszeti Alap Kiadovallalata, 1978. 240 s.
  4. Szaboky Z., Szaraz G. Die Burg Buda. Budapest : Corvina, 1990. 77 p.
  5. Kalman Varga. Godollo. The Royal Mansion. Budapest, 1995. 16 s.
  6. Mahlen J. Eger. Eger, 1999. 96 s.
  7. Budapeszt metropolia Wschodu i Zachodu // Renowacje i zabytki. 2004. № 4.
  8. Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 251–262.

Автор

В. В. Вечерський


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.10.2025

Отримано з https://vue.gov.ua/index.php?title=FREEARTICLES:Давня_архітектура_Угорщини&oldid=426508
Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶