FREEARTICLES

Давня архітектура Молдови та Румунії

Informaciya-pro-storinku.png
Стаття не входить до енциклопедії.

Загальні відомості

Території сучасних Румунії та Молдови в античну добу належали до Дакії, а від 166 входили до складу Римської імперії, після падіння якої та Великого переселення народів тут у 10 ст. виникли дрібні державні утворення — князівства і воєводства, залежні від Болгарського царства, Угорського королівства та Галицько-Волинського князівства. У добу середньовіччя на цих теренах існували три князівства — Молдавія, Валахія і Трансільванія. Молдавія і Валахія, незалежні від 14 ст., були православними і входили до візантійського культурного кола. Їхня архітектура, пов’язана з архітектурою Болгарії та Сербії, заснована на візантійській спадщині. У середньовіччі Молдова займала території сучасних Молдови та північно-східної Румунії (долини річок Дністра, Пруту, Сирета), а Валахія — територію сучасної південної Румунії. Обидва князівства мають єдину мову й культуру, свідченням чого є державний статус румунської мови у сучасній Молдові. Виходячи з цього ми розглядаємо як єдине ціле архітектуру Молдови та Валахії, а князівства Трансільванії, пов’язаного з Угорщиною — окремо.

Попри культурну й мовну єдність, мешканців Молдови й Валахії в Україні віддавна розрізняли. Про це свідчить текст думи сліпого кобзаря (котрий «був колись у Волощині»), що його наводить Т. Шевченко у своїй поемі «Гайдамаки»:

Цитата


«Ой волохи, волохи,
Вас осталося трохи;
І ви, молдавани,
Тепер ви не пани»

 Т. Шевченко. «Гайдамаки»


Історична періодизація розвитку архітектури Молдови та Румунії така:

  1. Архітектура раннього середньовіччя: 10–13 ст.
  2. Архітектура розвиненого середньовіччя: 14 — перша половина 15 ст.
  3. Архітектура пізнього середньовіччя: друга половина 15–16 ст.
  4. Архітектура Нового часу, що поділяється на три етапи:
    1. етап ренесансно-бароковий: 17 — перша чверть 18 ст.;
    2. етап бароко: 1725–1785;
    3. етап класицизму: 1785–1850.

Історичний огляд

Для архітектури раннього середньовіччя характерні дерев’яно-земляні укріплення, а також поява перших мурованих храмів: однією з найдавніших є маленька однодільна купольна церква з апсидою у Діноджеції, за технікою мурування близька до болгарської архітектури. Церква у Денсуші збудована з кам'яних блоків, добутих із руїн римського міста Сармізегетуса. Вона має тринавовий чотиристовпний головний об’єм та апсиду. Чотири стовпи несуть центральну вежу романського характеру.

Архітектура розвиненого середньовіччя позначилася розвитком мурованого будівництва із впливами західної романської і готичної архітектури та, значно більшою мірою, впливами архітектури Болгарії та Сербії, особливо Моравської школи. Західний вплив, що йшов через Трансільванію, позначився, в основному, на архітектурі мурованих фортець 14 ст. — Арджеш, Нямц, Сучава. Дві останні мали регулярний план, близький до квадрата. У церковну архітектуру Молдови міцно увійшли такі готичні деталі, як ступінчасті контрфорси, стрілчасті наличники вікон і дверей, готичне орнаментальне різьблення.

Муровані церкви представляють декілька розпланувально-просторових типів. Миколаївський собор у Редеуці (1359–1365) — романська тринавова базиліка з притвором і апсидою, перекрита системою склепінь без купола, накрита високим дахом із широкими звисами. Найхарактернішим зразком хрестовокупольного храму, пов’язаного з традиціями Болгарії та Візантії, є князівська церква Святого Миколая у Куртя де Арджеш 1352 — з однією світловою банею та пониженими кутовими частинами й нартексом. Триконховий тип, пов’язаний з традиціями Святої гори Афон та Моравської школи, представлено двома основними пам'ятками. Церква монастиря Козія кінця 14 ст. увінчана банею на високому світловому підбаннику, піднесеному на ступінчастих підпружних арках; фасади вирішено глухою аркадою та смугами червоної цегли, білого каменю, фризів із керамічних полив'яних розеток. Троїцька церква у Сиреті зламу 14–15 ст. має глухий купол на пандативах, схований в об’ємі високого даху; лапідарні фасади вирішено мотивом глухої аркади.

Пізнє середньовіччя позначено розквітом архітектури в обох князівствах, створенням власного, неповторного національного стилю. Найбільшими містами були Тирговіште і Бухарест у Валахії, Сучава і Ясси в Молдові. У цих містах були князівські двори. Тоді надавали великого значення фортечному будівництву: у 15 ст. фортецю Сучави посилили зовнішньою смугою мурів з баштами; 1543–1546 збудовано круглу в плані п’ятибаштову фортецю у Сороках на лівому березі р. Дністра; монастирі у Путні й Сучевиці оточили мурами з баштами.

Основні національні типи церков сформовано у часи правління молдовського господаря Штефана Великого (1457–1504): вони невеликих розмірів, належать до трьох розпланувально-просторових типів:

  • зального типу храм, перекритий циліндричним склепінням на підпружних арках, з однією апсидою (церква в Белнешті);
  • триконховий храм із одним куполом на високому підбаннику й притвором, увінчаним глухим куполом (церква Святого Пророка Іллі поблизу Сучави);
  • псевдотриконх, в якого бічні конхи сховано у товщі північної та південної стін, а сам храм і його притвор увінчано глухими куполами (церква в Арборі).

Усі куполи й підбанники поставлено на консольні перехресні арки. Дуже своєрідно вирішено фасади: нижня їх частина — з тесаного білого каменю, верхня — з цегли, декорована маленькими глухими нішами. Всі рельєфні деталі були поліхромними, із застосуванням полив’яної кераміки. Все це створювало неповторний декоративний ефект. Найкрасивішим храмом цього часу є церква монастиря Нямц кінця 15 ст. — однокупольний триконх, дуже видовжений з огляду на необхідність влаштувати усипальницю між притвором та основним об’ємом храму. Стіни укріплено ступінчастими контрфорсами, вікна вирішено у вигляді готичних біфоріїв. Ця церква стала зразком для багатьох пізніших храмів.

Від 1530-х в об’єми храмів включають відкритий притвор на західному фасаді, а всі фасади розмальовують у техніці фрески — церкви монастирів Пробота 1532, Молдовиця 1532, Гумор 1535, Сучевиця 1584. Шедевром серед цієї групи храмів вважають церкву монастиря Воронець, розпочату 1488, фасади якої розмальовано у 16 ст. Усі ці храми дають унікальний у європейському мистецтві приклад синтезу архітектури й монументального малярства. Молдавські триконхові храми стали зразком для православних церков, поширених в Україні на Поділлі протягом 15–17 ст.

У той самий час у Валахії будують такі етапні пам’ятки, як Єпископську церкву-усипальницю в Куртя де Арджеш — із шліфованого білого каменю й мармуру (1512–1517). Вона триконхова, з розширеним притвором, увінчаним трьома світловими банями, з яких дві — з гвитоподібно закрученими підбанниками. Фасади пишно декоровано різьбленням по каменю.

Архітектура ренесансно-барокового етапу (17 — першої чверті 18 ст.) характерна широкими архітектурними зв’язками обох православних князівств із Річчю Посполитою, Османською імперією, Північною Італією. Сюди проникають форми ордерної архітектури. Прикметно, що до 1600 у Молдові, на відміну від Трансільванії і пов’язаної з нею Валахії, колони як елемент архітектури, взагалі не були відомі.

Перед тим у Молдові при будівництві двох важливих церков — у монастирі Галата в Яссах (1583) та Ароняну біля Ясс (1594) застосовано форми, характерні для Валахії: з’явився другий купол на світловому підбаннику над притвором; фасади цегляним гуртом розчленовано на два яруси й декоровано глухими аркатурами. Цей напрям розвинула церква монастиря Драгомирна, збудована 1610 цілковито з каменю. Вона дуже висока, перекрита складною системою куполів, у т. ч. одним — на світловому підбаннику; своєрідно поєднує риси готики й ренесансу. Має бічні конхи, утоплені в товщі північної та південної стін, а також контрапсиду із заходу. Її фасади розчленовано пласкими контрфорсами й завершено аркатурою та аркатурно-колончастим фризом. Набагато пишніше декоровано фасади церкви Трьох Святителів у Яссах 1639 — вони суцільно вкриті кам’яним орнаментальним різьбленням. Церква монастиря Голія в Яссах (1650–1660) має аналогічну розпланувальну структуру, але увінчана чотирма банями на світлових підбанниках, що спираються на три яруси арок. Найприкметнішою її особливістю є пізньоренесансне вирішення фасадів з пілястрами великого коринфського ордера, архівольтами й віконними наличниками з трикутними сандриками.

У Валахії композиції церковних будівель розвивалися на засадах, розроблених раніше. Принципово новим елементом став відкритий притвор у вигляді аркади на колонках, прилеглий із заходу до широкого закритого притвору, який передує основному триконховому об’єму храму. При цьому закритий притвор вінчали вежою. Фасадний декор — за зразком єпископської церкви в Куртя де Арджеш (кафедральний собор у Бухаресті 1655 — триконховий, увінчаний чотирма банями, з відкритим зовнішнім притвором на аркаді). Найсуттєвіші зміни в архітектурі Валахії сталися в часи правління Костянтина Бринковяну (1688–1714) завдяки широкому проникненню форм пізнього італійського ренесансу і своєрідній їх переробці місцевими майстрами. Головною пам’яткою К. Бринковяну є монастир Хорезу кінця 17 ст. зі строго регулярною композицією і аркадним двором з лоджіями. Видатною пам’яткою цієї доби є церква в монастирі Фунденій Доамней поблизу Бухареста, фасади якої прикрашено штукатурними декоративними панно дуже тонкої роботи.

У цивільній архітектурі розвивалися типи монастирських будівель — келії, трапезні, кухні. Посилювали мури й башти інкастельованих (пристосованих до оборони) монастирів, оскільки це були єдині оборонні споруди, які дозволяла будувати тут Османська імперія, у васальну залежність від якої Молдова й Валахія потрапили у 16 ст. Від цього етапу збережено як палацові будівлі (палац К. Бринковяну 1702 поблизу Бухареста), так і житлові будівлі (будинок Коцофяну у с. Коцофені другої половини 17 ст.). У Валахії в цей час набув поширення тип будинку-фортеці, що називався «кула». Усі ці споруди муровано з каменю чи цегли; вони двоповерхові на підвалах, перекриті склепіннями, з відкритими аркадними лоджіями горішнього поверху, через які проходять зовнішні міжповерхові сходи. Оригінальні форми колонок і трилопатевих арочок відтоді стали національною прикметою румунської та молдавської архітектури.

Архітектура етапу бароко (1725–1785). У церковній архітектурі повністю зберігалися місцеві традиції — будували триконхові однобанні храми з розширеним притвором, увінчаним дзвіницею, та з зовнішнім притвором у вигляді колонної галереї чи аркади (церква Ставрополеос у Бухаресті 1730). Архітектура Молдови у цей час перебувала під впливом Валахії. Тут теж будували однобанні триконхові храми з притвором, відділеним від основного об’єму трьома арками на колонках — трифорієм. Глухий купол над притвором був схований в об’ємі вальмового даху, натомість до притвору прилягала ярусна дзвіниця (церква Святої Феодори в Яссах, 1761). Фасади цієї церкви розчленовано пілястрами римо-доричного ордера. На фасадах церкви Святого Георгія в Яссах застосовано пілястри коринфського ордера. Загалом форми бароко позначилися, переважно, на декорі окремих будівель, не зачепивши розпланувально-просторових композицій. У цей час у периферійних районах Молдови продовжували зводити традиційні для країни архаїчні триконхові одноверхі храми (церква Рудського монастиря 1777 з фасадами, декорованими двоярусними глухими аркадами).

Архітектура етапу класицизму (1785–1850) прикметна тим, що нова стилістика поширилася ширше, ніж ренесансна та барокова на попередніх етапах. Цю стилістику принесли архітектори-іноземці, котрі працювали тут (І. Фрейвальд, М. Кубелка), та румуни, котрі отримали архітектурну освіту за кордоном (Г. Асакі, О. Костинеску, О. Ореску). У церковній архітектурі традиційні для регіону розпланувально-просторові структури поєднано з класицистичними колонадами й портиками (Георгіївська церква монастиря Нямц 1795, Миколаївська церква в Трифешть 1798, монастирська церква у Фрумоаса біля Ясс 1836). Для останнього храму характерні не лише традиційна структура, чотириколонний портик римо-доричного ордера з аркою, а й чотири декоративні верхи українських обрисів. У великих містах (Ясси, Бухарест) класицистична стилістика перетворилася на моду. У цій стилістиці було перебудовано чимало дзвіниць, особливо — у Бухаресті. Проте класицизм приніс у регіон і будівлі нових розпланувально-просторових типів, таких як церкви-ротонди (у с. Лецкань біля Ясс 1795, церква Тейул Доамней в Бухаресті 1833). У цивільній архітектурі вплив класицизму проявився у рустуванні фасадних площин перших поверхів, заміні колишніх лоджій на колонні портики (будинок І. Кантакузино в Яссах кінця 18 ст. — 1845).

Від 1812 частину Молдови (Бессарабію) приєднано до Російської імперії, внаслідок чого архітектура тут розвивалася в річищі російського класицизму, найвизначнішими пам’ятками якого є кафедральний собор у Кишиневі, збудований 1830–1835 за проєктом петербурзького архітектора А. Мельникова — однобанний хрестовокупольний храм греко-доричного ордера, а також тріумфальна арка у Кишиневі 1840. З’явилося також чимало житлових і громадських будинків, вирішених в ордерній архітектурі, з колонними портиками, галереями і лоджіями.

Найвизначніші досягнення архітектури Румунії

Найвизначнішими досягненнями архітектури Румунії є пам'ятки, включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у складі визначного місця та двох серійних номінацій:

  • Молдови церкви (англ. Churches of Moldavia) — 7 мурованих церков і монастир 15–16 ст. із фасадами, прикрашеними фресками (Румунія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1993 та 2010.
  • Хорезу, монастир (англ. Monastery of Horezu) — архітектурний ансамбль сакральних споруд 17–18 ст. (Румунія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1993.
  • Марамурешу дерев’яні церкви (англ. Wooden Churches of Maramures) — 8 дерев’яних церков регіону на півночі країни (Румунія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1999.

Галерея

Джерело усіх графічних ілюстрацій: Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : Видавництво «АртЕк», 2007. С. 33–39.

  • Молдова і Румунія. Церква у Діноджеції. Фасад і план

  • Молдова і Румунія. Церква в Денсуші. Поздовжній розріз і план

  • Молдова і Румунія. Церква Святого Миколая в Куртя де Арджеш. Аксонометричний розріз

  • Молдова і Румунія. Троїцька церква в Сиреті. Поздовжній розріз і план

  • Молдова і Румунія. Церква монастиря Нямц. Аксонометричний розріз

  • Молдова і Румунія. Церква монастиря Воронець. Загальний вигляд і план

  • Молдова і Румунія. Дерев’яна Миколаївська церква у с. Будешти. Джерело ілюстрації: https://whc.unesco.org/en/list/904/gallery

  • Молдова і Румунія. Дерев’яна церква Святої Параскеви у с. Десешти. Джерело ілюстрації: https://whc.unesco.org/en/list/904/gallery

  • Молдова і Румунія. Дерев’яна церква Різдва Богородиці у с. Єуд. Джерело ілюстрації: https://whc.unesco.org/en/list/904/gallery

  • Молдова і Румунія. Єпископська церква-усипальниця в Куртя де Арджеш. План і поздовжній розріз

  • Молдова і Румунія. Церква монастиря Галата в Яссах. Поздовжній розріз і план

  • Молдова і Румунія. Церква монастиря Драгомирна. Поздовжній розріз і план

  • Молдова і Румунія. Церква монастиря Голія в Яссах. План і поздовжній розріз

  • Молдова і Румунія. План монастиря Хорезу

  • Молдова і Румунія. Монастир Хорезу. Джерело ілюстрації: https://whc.unesco.org/en/list/597/gallery

  • Молдова і Румунія. Церква монастиря Фунденій Доамней

  • Молдова і Румунія. Будинок Коцофяну у с. Коцофені

  • Молдова і Румунія. Церква Святої Феодори в Яссах

Джерела

Література

  1. Ionescu G. Istoria arhitecturii românești. București : Tiparul «Cartea Românească», 1937. 498 p.
  2. Rumanian architecture. Bucuresti : Foreign languages publishing house, 1956. 154 p.
  3. Ionescu G. Architectura populară în Romănia. Bukureşti : Editura meridiane, 1971. 98 p.
  4. Lăzărescu C.; Cristea G.; Lăzărescu E. Arhitectura Românească în Imagini. Bukureşti : Editura Meridiane, 1972. 172 p.
  5. Barucki T. Architektura Rumunii. Warszawa : Arkady, 1979. 70 s.
  6. Drăguț V. Arta gotică în România. București : Editura Meridiane, 1979. 398 p.
  7. Тарас Я. Памятники архитектуры Молдавии (XIV — начало XX века). Кишинев : Тимпул, 1986. 247 с.
  8. Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : Видавництво «АртЕк», 2007. С. 32–40.
  9. Тарас Я. Сакральне дерв’яне будівництво Молдови // Народознавчі зошити. № 6 (114). 2013. С. 1058–1074.
  10. Celac M.; Carabela O.; Marcu-Lapadat M. Bucharest Architecture – an annotated guide. Bukureşti : Order of Architects of Romania. 2017. 237 p.

Автор

В. В. Вечерський


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.10.2025

Отримано з https://vue.gov.ua/index.php?title=FREEARTICLES:Давня_архітектура_Молдови_та_Румунії&oldid=426875
Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶