Блуа королівський замок

Блуа королівський замок

Блуа́ королі́вський за́мок (фр. Château royal de Blois) — пам’ятка історії, колишня резиденція королів Франції, частина пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Луари долина між Сюллі-сюр-Луар і Шалоном (з 2000) у м. Блуа (тепер регіон Центр — Долина Луари, Франція).

Історична довідка

Перші згадки про цитадель (лат. castrum) на місці сучасного замку належать до 6 ст. У 9 ст. графи Блуа збудували тут фортецю та палац, упродовж століть їх багаторазово перебудовували. Невдовзі ченці заснували тут каплицю, щоб захистити свої реліквії від грабунків вікінгів. Протягом тисячоліття замок був домівкою для діячів історії та культури Франції та Європи. Це єдиний замок, де мешкали 7 королів та 10 королев Франції.

Замок пов’язаний з іменем поета Шарля Орлеанського (1394–1465; Франція), який походив з королівського роду. Він оселився у замку 1451, писав балади та ронделі, влаштовував тут поетичні турніри. У змаганнях брали участь знамениті тогочасні поети, серед них був Ф. Війон, який приїздив 1457.

Коли королем став Людовик ХІІ, він зробив замок Блуа своєю резиденцією, саме тут з 1498 був політичний центр королівства. У 15–16 ст. замок Блуа відігравав роль, подібну до тієї, яку у 17 ст. відіграватиме Версаль. У замку Блуа Людовиком ХІІ було підписано низку міжнародних договорів, які отримали назву Блуаських (15.04.1499, 22.09.1504, 12.10.1505, 18.07.1512, 24.03.1513). Щоб зробити замок зручним для облаштування двору, король наказав перебудувати його, додати ще одне крило та сади в італійському стилі. Сади, розташовані трьома терасами, були з’єднані з замком кам’яним мостом, увінчаним галереєю. Це були місця для прогулянок, відпочинку та споглядання, а також для розваг (поезія, музика та же-де-пом), у яких розміщувалися численні будівлі — павільйон королеви, оранжерея та фонтани. Першою королевою, яка мешкала у замку, була Анна Бретонська. Її двір нараховував близько 300 осіб (пажі, лікарі, конюхи та інші), серед них 100 придворних дам, які належали до шляхетних родин.

Тут мешкала дочка Людовика ХІІ і Анни Бретонської Клод Французька, яка 1514 вийшла заміж за Франсуа Ангулемського, майбутнього короля Франциска І. Король кілька разів перебудовував замок, щоб зробити його розкішним і просторим. За часів Франциска І замок досяг найбільшого розквіту. У ньому відбувалися пишні свята. На одному зі свят 1545 поет П. де Ронсар уперше побачив свою музу К. Сальвіаті (1531–1607; Франція), почув, як вона співає, і згодом присвятив їй свої сонети. Однак після смерті королеви Клод 1524 перебування короля та двору у замку стали нечастими.

Катерина Медичі додала до замку нове крило та галерею. Вона облаштувала кабінет з 230 дерев’яних панно.

Генріх ІІІ скликав у замку Генеральні штати 1576 та 1588. Ці надзвичайні збори, що об’єднували три стани (дворянство, духовенство, третій стан) король скликав, намагаючись узяти під контроль Католицьку лігу та зупинити релігійні війни, що спустошували королівство. Тут 23.12.1588 відбулося вбивство герцога Г. де Гіза (див. Гізи). Оскільки більшість депутатів підтримували герцога де Гіза, король вирішив убити його. Він викликав герцога до своєї кімнати і замку, а згодом наказав убити військовим з королівської гвардії.

Наприкінці 16 ст. двір залишив замок. Він став місцем вигнання Марії Медичі, а згодом Гастона Орлеанського, брата Людовика ХІІІ, який 1636 заснував ботанічний сад, що перевершив паризький, додав до нього звіринець та вольєри, збирав також колекції годинників та інші, розпочав перебудову замку під керівництвом архітектора Ф. Мансара. Після смерті Гастона Орлеанського (1660) про замок на деякий час було забуто.

У 18 ст. замок поступово занепадав, деякі будівлі зносили. Утримання було надто дорогим. Людовик XVI виставив його на продаж у 1788, але через відсутність покупця туди переїхав Королівський полк. Військові підтримували замок у належному стані. У 1810 будівлі передані місту Блуа, але в них усе ще розташовувалися військові.

Під впливом письменників-романтиків (див. Романтизм) за ініціативою П. Меріме 1842 замок було визнано пам’яткою історії. Реставрацію замку було доручено архітектору Ф. Дюбану (1797–1870; Франція). Він розробив проєкт реставрації на основі залишків і креслень, що датуються 1572. У 1845 королівський замок Блуа став першою історичною пам’яткою, відновленою державою за межами м. Парижа, і взірцем для реставрації інших замків.

Але лише 1867 замок було повністю передано цивільній адміністрації. У замку тепер розташовані музеї. Виняткова програма реставрації, проведена в 1990-х і 2000-х, була зосереджена на дахах, фасадах, підлогах і поліхромному розписі, замок повернув собі кольори 19 ст. У 1992 садівник і ландшафтний дизайнер Ж. Клеман (нар. 1943; Франція) створив нові сади на місці садів епохи Відродження Людовика XII та Анни Бретонської.

Характеристика

Замок пропонує відвідувачам панораму мистецтва та історії. Його чотири крила, що оточують внутрішній двір, є унікальним прикладом еволюції французької архітектури. Вони втілюють 4 основні періоди розвитку архітектури у Франції, від середньовіччя до 17 ст.:

• середньовічна фортеця (13 ст.);
• готичне крило Людовика XII (1498–1500);
• ренесансне крило Франциска I (1515–1518) та його знамениті гвинтові сходи;
• класичне крило Гастона Орлеанського (1635–1638).

З давніх середньовічних споруд залишилася тільки будівлі 13 ст.: велика зала (1214; тепер має назву зала Генеральних штатів), частина валу, три вежі, інтегровані в крило Франциска І, та вежа Фуа. Зала Генеральних штатів є однією з найбільших і найстаріших готичних кімнат, що збереглися у Франції.

На місці розташування середньовічних будівель тепер розміщені сучасні сади тераси Фуа. Зниклі на сьогодні сади Королівського замку були створені 1499 пейзажистом Пачелло да Меркольяно (1453; Італія — 1534; Франція); в епоху Відродження вони простягалися майже на десять гектарів і були одним з найкрасивіших місць у королівстві для прогулянок та відпочинку.

Готичне крило Людовика XII має з боку внутрішнього двору відкриту галерею з колонами та стовпами. З боку площі розташована кінна статуя короля. На першому поверсі крила Людовика XII розміщений Музей образотворчих мистецтв Блуа (заснований 1850). Тут виставлені предмети мистецтва (картини, скульптури тощо).

Поряд із будівництвом цегляного та кам’яного крила Людовик ХІІ наказав збудувати також каплицю Сен-Кале (освячена 1508). Тепер залишився тільки хор королівської каплиці. Церкву відреставровано у 19 столітті, а також після бомбардувань 1944. Вітражі, створені 1957 майстром-склярем М. Енграном (1908–1969; Франція), нагадують про важливі епізоди в історії Блуа.

Крило Франциска І зведене під впливом італійського Відродження. Зовнішній фасад натхненний ложами, побудованими Д. Браманте у Ватикані. З боку внутрішнього двору величний фасад має сходи, відомі як сходи Франциска I, — шедевр архітектури французького Відродження. Спроєктовані на початку 16 століття архітектором Ф. Делормом для короля Франциска I. Гвинтові сходи вирізняються подвійною спіраллю (безперервною з двома переплетеними сходами), що дозволяє людям, які піднімаються та спускаються, уникати перетину шляхів. Ця унікальна особливість є як естетичною, так і функціональною. Сходи розміщені у відкритій вежі (між двориком і внутрішньою частиною крила), прикрашені скульптурами, фризами та мотивами, натхненними епохою Відродження. Їхні масивні контрфорси контрастують з легкістю еркерів. Сходи демонструють художню вишуканість того часу.

Гастон Орлеанський, спадкоємець корони, вирішив 1634 побудувати абсолютно новий замок у Блуа. Архітектор Ф. Мансар звів головну будівлю в задній частині внутрішнього двору, це мало стати першим етапом масштабного проєкту. Роботи були зупинені 1638 після народження сина короля (Гастон перестав бути спадкоємцем трону та був позбавлений надійного фінансування). Ця незавершена будівля побудована у класичному стилі. Вона передвіщає стиль Версаля. Колони, пілястри, капітелі та фронтони віддають шану давньогрецькій архітектурі. Усередині є склепіння, прикрашене трофеями та масками, увінчане куполом.

Королівський замок має статус музею Франції. У його колекції понад 35 000 творів мистецтва. У різних залах замку виставлено понад 1000 експонатів, решта зберігаються в резерві, іноді бувають представлені на тимчасових виставках. Серед найважливіших експонатів: портрет Антонієтти Гонсалвус (бл. 1595) художниці Лавінії Фонтани (1552–1614; Італія); поліптих з 6 дерев’яних панно (бл. 1500–1510) художника М. д’Оджоно (бл. 1470– 1549; Італія), учня Леонардо да Вінчі; картини «Викрадення Європи» (бл. 1570) живописця Ж. Кузена (бл. 1503–1560; Франція); «Алегорія доброго врядування» (бл. 1625) художників майстерні П. П. Рубенса; «Психея відмовляється від божественних почестей» (бл. 1740) Ф. Буше; «Мадонна з канделябрами» (1817) Ж.-О.-Д. Енгра; «Вбивство герцога де Гіза» (1834) П. Делароша (1797–1856; Франція); бронзова скульптура «Франциск І на полюванні» (1834) Ж.-Ф.-Т. Гештера (1795–1844; Франція); мініатюрний годинник (бл. 1620) майстра Б. Кюпера (бл.1580– бл. 1638; Франція); анонімна скульптура «Богоматір з немовлям» (16 ст.); бюст архітектора Ле Карпантьє, виконаний скульптором Ж.-Б. Лемуаном (1704–1778; Франція); велика керамічна ваза (1881) роботи У. Бенара (1826–1899; Франція) тощо.

У замку розташовані також Археологічний музей, присвячений розкопкам археологічним, і Музей лапідаріїв (експонує монументальні скульптури, фронтони, елементи з археологічних колекцій замку, зокрема предмети каролінгської епохи та продукти розкопок).

На першому поверсі палацу виставка розповідає про втрачені меблі династії Валуа. Королівських меблів епохи Відродження, вирізьблених, позолочених та оздоблених вишитими тканинами, зберіглося дуже мало. Вони постраждали під час численних переїздів, спричинених мандрівним способом життя двору. На 2-му поверсі меблі в стилі неоренесансу демонструють вплив епохи Відродження на декоративно-прикладне мистецтво та історичний живопис 19 століття.

На місці церкви Сен-Совер, зруйнованої у 18 столітті, розташовані туристичне бюро Блуа — Шамбор, ресторани та сад. Поряд із замком розміщений Будинок магії (заснований 1998) — єдиний в Європі музей і театр магії, де представлені водночас колекції, присвячені історії магії, зокрема спадщині батька сучасної магії Ж. Е. Робера-Удена (1805–1871; Франція), та живі спектаклі, які щороку оновлюються.

Щовечора з квітня по вересень про найяскравіші моменти історії королівського замку розповідають і демонструють їх відвідувачам за допомогою унікального звуко-світлового шоу. У травні у замку проводять заходи, що відтворюють атмосферу та розваги придворного життя епохи Відродження, виступають музиканти, танцюристи, жонглери та костюмовані персонажі.

Значення

Замок має історичне значення як колишній центр монаршої влади та місце ключових історичних подій. Він є втіленням 4 епох французької історії та 4 архітектурних стилів. Як один із перших відреставрованих замків у долині Луари він став моделлю для реставрації інших. Замок є також одним з найвідвідуваніших туристичних об’єктів — у 2019 його відвідало 353 тис. туристів (70 % французів і 30 % іноземців). Він є одним з небагатьох місць у Франції, яке надає туристам повне уявлення про французьку архітектуру від середньовіччя до класичного періоду, він приваблює багатством оздоблення та колекцій.

Цитата

«З північного боку замок Блуа, зведений на величезних стінах, є галереєю з подвійною чудовою аркадою; там була спальня Генріха III. […] Внутрішній двір замку утворює правильний квадрат. Бічна частина входу, часів Людовика XII, має лише один поверх з галереєю, що підтримується короткими колонами, вкритими ромбами, і всюди прикрашена геральдичним шнуром королеви Анни та бретонськими гермелінами; ліва (південна) сторона, трохи раніших часів, не завершена, вона більш стримана в орнаментиці, суворіша, віддалена в середні віки. […] З цієї головної будівлі спускаються двоє сходів, найгарніших у світі, збудованих на відкритому просторі, вироблених життєздатним різцем та вирізаних, немов високі коміри великих дам, які триста років тому піднімалися їхніми сходинками».
«Du côté du nord, le château de Blois, dressé sur des murs formidables, présente une galerie à double arcade d’un charmant effet; là était la chambre d’Henri III. […] La cour du château est un carré régulier. Le côté de l’entrée, du temps de Louis XII, n’a qu’un seul étage avec une galerie soutenue par les colonnes courtes, couvertes de losanges, et est orné partout de la cordelière de la reine Anne et de hermines de Bretagne; le côté gauche (sud), un peu antérieur, n’a pas été terminé, il est plus sobre d’ornementation, plus rude, plus reculé dans son moyen âge. […] Sur ce corps de logis sont accrochés les deux plus délicieux escalier du monde, bâtis à jour, ciselés d’un ciseau vivace et tout découpés, comme les hautes collerettes des grandes dames qui, il a trois cents ans, en montaient les marches»

 Г. Флобер «Полями та берегами». / Переклад цитати С. Глухової. Цит. за: Châteaux de la Loire. Paris : Gallimard, 1999, р. 101

Література

1. Lefèvre-Pontalis E. Le château de Blois. Notice historique et archéologique, par Frédéric et Pierre Lesueur, 1922 [compte-rendu] // Bulletin Monumental, tome 81, année 1922. Р. 478–480.
2. https://www.persee.fr/doc/bulmo_0007-473x_1922_num_81_1_11891_t1_0478_0000_1
3. Châteaux de la Loire. Paris : Larousse, 1984. 144 р.
4. Tocqueville A. G. de. Guide des 400 plus beaux monuments. Paris : Larousse, 1992. 146 p.
5. Châteaux de la Loire. Paris : Gallimard, 1999. 360 р.
6. Le Val de Loire. Paris : Éditions Atlas, Éditions Glénat, 2000. 64 р.
7. Du Pontavice G. Tous les Châteaux de la Loire et leurs environs. Renne : Éditions Ouest-France, 2000. 128 р.
8. Latrémolière É., Lecareux M. Le château royal de Blois. Paris : Éditions Du Patrimoine, 2021. 64 р.

Автор ВУЕ

С. В. Глухова

Покликання на цю статтю: Блуа королівський замок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/FREEARTICLES:Блуа королівський замок (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.10.2025