Блаватська Олена Петрівна

Блаватська, Олена Петрівна (в дівоцтві Ган, нім. — von Hahn, 12.08.1831, м. Катеринослав (нині Дніпро, Україна) – 8.05.1891 , м. Лондон, Англія) — письменниця, публіцист, дослідниця стародавніх вчень та духовних традицій, містик 19 століття, теософіня, засновниця Міжнародного Теософського товариства.

Життєпис і діяльність

Походження та родина

Крендовський Є. Ф. Портрет О. А. Ган

Родовий герб Ганів

Подвійний портрет: Дві Олени (О. А. Ган і О. П. Ган, у майбутньому Блаватська). Невідомий автор, 1844–1845

Олена Петрівна Блаватська народилася в шляхетній, аристократичній родині. Вона з’явилась на світ в ніч на 31-е липня (12-е серпня) 1831 року в особняку, що належав її дідові Андрію Михайловичу Фадєєву (1790–1867), державному та громадському діячу, письменнику-мемористу, дійсному члену Російського географічного товариства, члену катеринославського помологічного товариства, який служив в конторі іноземних поселенців в Катеринославі і був найближчим помічником її керівника - Івана Микитовича Інзова. Його дружина, бабця Олени Ган (Блаватської), княгиня Олена Павлівна Фадєєва (1789—1860), в дівоцтві Долгорукая. Її род по батьківській лінії сходив до Князя Михайла Чернігівського та його потомків Долгоруких. По материнській лінії її предками були французькі та німецькі аристократи. Дідом Олени Фадєєвої був князь А.Ф. де Бандре дю Плессі. Олена Павлівна Фадєєва була однією з небагатьох освічених жінок свого часу, володіла 5 мовами, вела переписку з відомими європейськими вченими, була авторкою наукових праць з ботаніки, орнітології, мінералогії, археології. Олена Павлівна Фадєєва цілком присвятила себе вихованню онуків після ранньої смерті їх матері, зокрема й Олені Ган (Блаватській), яка отримала високий рівень всебічної домашньої освіти в аристократичній родині.

Мати Олени Блаватської – Олена Андріївна Ган, в дивоцтві Фадєєва (1814–1842) в 16 років стала дружиною капітана кінної артилерії, барона, нащадка Макленбургського графського роду Ганнів (Hahn von Rottenstern-Hahn) Петра Олексійовича Гана (1799–1873).

Олена Ган була обдарована літературним талантом та відома як одна з перших російських жінок-письменниць 19 століття. Її твори, опубліковані під псевдонімом Зінаїда Р-ва «Ідеал», «Утбалла», «Медальйон», «Теофанія Аббіаджіо» носили автобіографічний характер, були присвячені жіночій тематиці та наділені лірико-реалістичними та екзистенційними рисами. Ще при житті її називали «російською Жорж Санд», «Лермонтов серед письменниць». В.Г. Берлінський присвячував їй статті, а І.С. Тургенєв писав:

«В цій жінці було дійсно і гаряче російське серце, і досвід жіночого життя, і пристрасність переконань, - і не відмовила їй природа в тих "простих і солодких "звуках, в яких щасливо виражається внутрішнє життя ...» .

Тургенев И.С. Полн. собр. соч. В 28 т. Т. V. М.-Л., 1963. С.77

В Музейному центрі О.П. Блаватської та її родини в Дніпрі зберігається подвійний портрет Олени Ган з старшою дочкою Оленою невідомого автора.

Олена Андріївна Ган рано пішла з життя залишивши світу двох доньок: всесвітньо відому теософку Олену Петрівну Блаватську та відому письменницю, авторку дитячих творів Віру Петрівну Желіховську (1835–1896). Родина Фадєєвих-Долгоруких подарувала світу громадську діячку, колекціонерку Надію Андріївну Фадєєву (1829–1919), тітку О. Блаватської, яка була архіваріусом родини та довгі роки залишалась для Блаватської голосом Батьківщини в її далеких закордонних мандрах. Відомим вихідцем родини Фадєєвих є кузен Олени Блаватської – Сергій Юлійович Вітте (1849–1915) – державний діяч, видатний російський міністр-реформатор, голова ради міністрів Російської імперії.

Дитинство та юність

Рано втративши матір, Олена Ган (Блаватська) виховувалася в освіченій родині свого діда Андрія Михайловича Фадєєва, яка мешкала спочатку в Катеринославі, а потім в Саратові де він служив губернатором та в Тифлісі, де він перебував на посаді члена ради головного управління Закавказького краю. В дитинстві Олена проявила ні аби які психологічні здібності та завдяки освіченості своєї бабусі отримала всебічну домашню освіту.

«Моє дитинство? – згадує Олена Блаватська в листі до свого однодумця Альфреда Синнетта, – У ньому баловство і прокази, з одного боку, покарання і жорстокість, з іншого. Нескінченні хвороби до семи-восьми років, ходіння уві сні...

Дві гувернантки — француженка мадам Пен’є і міс Августа Софія Джефріс, стара діва з Йоркшира. Кілька няньок, і одна наполовину татарка. Я народилася в Катеринославі в 1831 р. Солдати батька дбали про мене. Мати померла, коли я була дитиною».

Blavatsky H. P. Letters of H. P. Blavatsky to A. P. Sinnett. / by A. Trevor Barker / Facsimile - New York: Theosophical University Press, 1973. Р. 149.

В юності Олена читала багато книг, які зберігалися в домашній бібліотеці, успадкованої бабусею від свого батька князя Павла. Особливий інтерес у неї викликали книги з алхімії, магії та інших окультних наук. Олена відрізнялася блискучими здібностями до мов, вона чудово грала на фортепіано і малювала, тонко відчувала природу, була відважною і безстрашною наїзницею.

У 17 років Олена виходить заміж за Никифора Васильовича Блаватського, призначеного незадовго до весілля віце-губернатором Єревану. Рішення про шлюб з Блаватським, який був набагато старше, було продиктовано бажанням здобути незалежність і свободу.

«Заміжжя її – згадує Олена Писарєва, – на 18-му році з людиною порівняно літньою й нелюбимою, з якою вона не могла мати нічого спільного, пояснюється найімовірніше бажанням вирватися на волю. Якщо уявити собі умови життя російської дівчини тих часів в провінційному "вищому світі", хоча б і в найкращій родині, з усіма забобонами і сором'язливим етикетом, яким повинно було відрізнятися тодішнє суспільство, не важко зрозуміти, до чого ці умови тиснули на таку полум'яну, волелюбну натуру, що рветься з усяких рамок, якою володіла молода Олена Петрівна».

Писарева Е. Ф. Елена Петровна Блаватская. – Киев: Элисс, 1991. С. 17.

Через кілька місяців після весілля Олена залишає чоловіка і відправляється в подорож по Туреччині, Єгипту та Греції, живучі на гроші, які їй надсилає батько. А.Р. Сіннетт в своїй книзі «Епізоди з життя Блаватської» писав:

«У подорожі з княгинею Кисельовою по Єгипту пані Блаватська почала знайомитися з деякими окультними вченнями, хоча і примітивними, що відрізняються від тих, які вона пізнала пізніше».

Sinnett A. P. Incidents in the Life of Madame Blavatsky: compiled from information supplied by her relatives and friends. – London: Forgotten Books, 2018. Р. 37

Роки мандрів та накопичення духовного досвіду

1851 р. – в Лондоні зустрічає великого посвяченого, східного Вчителя, Махатму Морія, якого вона бачила в своїх снах з дитинства [1]. З цього часу її життєвий шлях був присвячений місії втілення духовного вчення Вчителя.

1851—1852 рр. - Подорожуючи до Канади, вона втрачає все своє майно. Їде до США, до Нового Орлеану, через Техас до Мексики, потім вирушає до Перу, щоб побачити руїни інків доколумбійських цивілізацій в Андах, перебуває у Цейлоні та Індії [2].

1853—1854 рр. – Подорожує до Америки, Японії, Індії.

1854—1855 рр. – Двічі намагається в'їхати до Тибету, вперше з Дарджилінгу, де її зупиняють на кордоні. Вдруге, за допомогою сибірського шамана вона потрапляє в Ладак і на тибетське плато, але ж не може дістатися Центрального Тибету [3].

1858 р. – Подорожує Європою. Восени повертається до Росії.

6 січня 1859 р. Олена Блаватська здивувала свою родину неочікуваним візитом до Пскова на православне Різдво, після чого повертається з батьком до Петербургу, а згодом деякий час залишається з сестрою Вірою (Желіховською) в Ругодево (Псковська губернія) [4].

1860—1862 разом зі сестрою перебуває в Тифлісі (нині Тбілісі) в родині бабусі. Під час подорожі сестри зупинились у святому місті Задонську Воронезької губернії на річці Дон, де вони зустрічаються з Київським митрополитом Ісидором, якого знали ще з дитячих років у Тифлісі, де він був главою Грузинської Екзархії. Після детальної розмови та знайомства з феноменами Блаватської митрополит благословив сестер і пророкував, що Олена Блаватська завдяки своїм особливим здібностям «може допомогти людству, якщо вона використовуватиме їх з розсудом» [5]. Під час цього візиту в Росію (Одеса, Тифліс, Мінгрелія, Агазія) сотні відвідувачів та близьких стали свідками того, як вона використовувала свої феноменальні здібності повністю під свідомим контролем.

1863—1865 рр. – Період невизначеності біографами Олени Блаватської щодо її місцезнаходження. Вірогідно вона перебувала в Сербії, Карпатах, а потім в Єгипті, Сирії та Лівані, де можливо контактувала з представниками містичних орденів Близького Сходу [6]. В період в листі до князя О.М. Дондуковим-Корсаковим вона пише:

«Я жила з кружляючими дервішами, з друзами з гір Лівану, з арабськими бедуїнами та марабутами з Дамаску ...".

H. P. B. Speaks / Editor C. Jinarajadasa. Volume II – Adyar: The Theosophical Publishing House, 1951. Р.58.

1867 р. – Відвідує Венецію та Балкани. Перебуває у Белграді, який покинула в 1867 р.

3 листопада 1867 р. бере участь у битві при Ментані в загоні гарібальдійців за свободу Італії, де була п'ять разів тяжко поранена, але ж у 1868 р. одужає та повертається до Одеси.

1868 р. – Відвідує Флоренцію, потім Єгипет.

1868—1870 рр. – повертається до Індії та відвідує Тибет, а саме Шигадзе і Тешу-Лунпо, пізніше залишається в Кашемірі. В 1882 р. пише про цей період:

«В різні часи я жила і в Малому, і в Великому Тибеті. Всього провела там більше семи років. Я ніколи ні на словах, ні письмово не стверджувала, що провела сім років в якомусь монастирі. Я тільки говорила і зараз повторюю, що бувала в Шигадзе і на території Таші-Лунпо, де ще жоден європеєць ніколи не бував ... ».

Нэф М. К. Личные мемуары Е.П. Блаватской. М.: Эксмо, 2009. С. 171-172.

1870 р. – Повертається до Європи через Аден.

Період соціальної реалізації та духовної творчості

О. П.Блаватська і Г. С. Олкотт в Лондоні, 1888

Зміст журналу «The Theosophist», випуск за жовтень, 1921

Навесні 1873 р. Блаватська їде до Парижу, а потім й до Нью-Йорку, де починає вести громадську діяльність. У жовтні 1874 р. в будинку братів Едді в Чіттендене (штат Вермонт) на одному з спіритичних сеансів Олена Блаватська знайомиться з полковником Генрі Стіл Олкоттом, який залишиться її справжнім другом і однодумцем до кінця життя. 7 вересня 1875 р. в нью-йоркській квартирі Олени Петрівни, на зборах 17 однодумців на чолі з Блаватською, Г. С. Олкоттом та У. К. Джаджем було прийнято рішення про створення товариства з вивчення окультних вчень, стародавніх релігійних і філософських текстів. Товариство отримало назву «Теософське». 17 листопада 1875 р. Г.С. Олкотт офіційно оголошує про створення Теософського товариства. Незабаром О. П. Блаватська починає роботу над рукописом «Викрита Ізіда» — одним з основних своїх теософських праць.

У вересні 1877 р. в нью-йоркському видавництві виходять друком два томи «Викритої Ізіди». За десять днів були розпродані всі 1000 примірників тиражу. У періодичній пресі «Викрита Ізіда» була відзначена як один з видатних творів 19 ст. Блаватська стає відомою і шанованою особистістю. Один з індійських принців дарує їй найдавніший екземпляр «Бхагавад-гіти». Масони Англії, на чолі з принцом Уельським, нагороджують її орденом з врученням диплому. Найдавніша в світі Ложа бенареського товариства Сат-Бай приймає О. П. Блаватську в свої члени.

8 липня 1878 р. О. П. Блаватська отримує американське громадянство, ставши першою російською жінкою, яка удостоєна цього статусу. Ця подія була широко висвітлена в пресі. Сама Олена Петрівна відчувала двоїсті почуття і завжди залишалася душею і серцем зі своєю батьківщиною. «Моя дорога, я пишу тобі, бо мене тіснять дивні почуття, – відзначала вона в листі до своєї тітки Надії Андріївні Фадєєвої. – Сьогодні, 8 липня, знаменний для мене день, але тільки одному Богу відомо, добрий це знак чи поганий. Сьогодні рівно п'ять років і один день, як я приїхала в Америку, і ось зараз я прийшла до Верховного Суду, де приймала присягу у вірності Американській Республіці. Тепер я громадянка, рівноправна з самим президентом Сполучених Штатів»

17 грудня 1878 р. Блаватська назавжди залишає Америку. Разом з полковником Г. С. Олкоттом відвідавши Англію, вони відпливають до Індії. 16 лютого 1879 р. Блаватська і Олкотт прибувають в Бомбей, де організовують штаб-квартиру Теософського товариства.

У 1879 р. вони приступають до видання журналу «The Theosophist» («Теософ»), головним редактором якого стає О. П. Блаватська. У жовтні 1879 року виходить перший номер журналу, що сприяє швидкому зростанню теософського руху в Індії в 1879—83 рр.

У грудні 1879 р. разом з Дамодаром Маваланкаром, індійцем, який один з перших вступив до Теософського товариства, Блаватська здійснює поїздку на північ Індії, де знайомиться з Альфредом Персі Сіннеттом, редактором урядової Аллахабадської газети «The Pioneer» («Піонер») і його дружиною Пейшенс. Подружжя Сіннетт вступає в Теософське товариство та швидко стають його активними членами та соратниками Блаватської. У 1880 р. Блаватська і Олкотт проводять три місяці на Цейлоні, де приймають Панса (п'ять обов'язкових клятв при офіційному прийнятті буддизму), ведуть роботу по відродженню буддизму, засновують кілька філій Теософського товариства. Повернувшись до Індії, Блаватська оселяється в передмісті Бомбея, містечку Брич-Кеді, куди переміщується штаб-квартира Теософського товариства. Тут вона багато працює над статтями для журналу «Теософ», веде переписку з однодумцями з різних частин світу, багато розмовляє з місцевими відвідувачами. Разом із Г. Олкоттом відкривають школи для бідних індійців, підтримують рух за незалежність Індії.

У березні 1882 р. Блаватська прибуває в Калькутту, де засновується Бенгальське теософське товариство. Потім відправляється в Мадрас, знайомиться з Субба Роу і створює Мадраське теософське товариство.

17 листопада 1882 р. штаб-квартира Теософського товариства переміщується в Адьяр, передмістя Мадрасу, де було придбано маєток, в якому штаб-квартира знаходиться й дотепер, як центр міжнародного теософського руху.

У грудні 1883 р. здоров’я Олени Петрівни погіршилося. Лікарі рекомендували змінити клімат. 20 лютого 1884 р. разом з полковником Олкоттом і декількома індійськими теософами вона залишає Індію. Прибувши до Франції, вони гостюють у засновниці «Теософського товариства Сходу і Заходу» леді Марії Кейтнесс (герцогині де Помар) в її палаці «Тірант» в Ніцці, а також в маєтку графині Д'Адемар в Аньєні.

У 1884 р. Олена Петрівна переїздить до Лондона, де Лондонська ложа Теософського товариства влаштовує пишний прийом на честь Блаватської та Олкотта в «Прінцесс-холі» на Піккаділі.

«Ніколи ще теософські зустрічі не збирали стільки знаменитостей. Тут були російський посол, генеральний секретар французького посольства, голландський посол, румунський посол, російський генеральний консул в Єгипті, заступник одного з міністрів в Індії, джентльмени з колоніального управління і міністерства фінансів, співробітники міністерства у справах Індії та інших міністерств, ряд британських перів з подружжям, іноземні гості, члени парламенту, представники науки і літератури ... ».

Крэнстон С. Е. П. Блаватская. Жизнь и творчество основательницы современного теософского движения. Рига-Москва: ЛИГАТМА, 1999. С.309.

Восени 1884 р. Блаватська переїжджає до Німеччини, оселившись в Ельберфельді, де разом з Олкоттом організовує Теософське товариство. Посилено працює над створенням головної праці свого життя – «Таємної доктрини». У грудні цього ж року Блаватська змушена відвідати Індію, де єзуїти за допомогою слуг Блаватської, Алексіс і Еммі Куломб, влаштували змову проти неї. Ці події негативно вплинули на її здоров'я. Хвора, вона відпливає в Неаполь і навіть в дорозі працює над «Таємної доктриною». З Неаполя вона переїжджає до Північної Баварії, м. Вюрцбург, де її відвідує вдова міністра закордонних справ в Стокгольмі графиня Констанція Вахтмейстер, яка згодом стає відданим другом і помічником Блаватської.

У 1887 р. Блаватська переїжджає в Лондон, живе в котеджі «Мейкот», що належав письменниці Мейбл Коллінз. Через деякий час 14 молодих теософів заснували нову теософську ложу, названу згодом «Ложа Блаватської». При їх активній підтримці почав видаватися журнал «Lucifer» («Люцифер» — «Носій світла»). Головним редактором журналу була Блаватська, другим редактором – Мейбл Коллінз. Незважаючи на проблеми зі здоров'ям, Блаватська закінчує роботу над головною працею свого життя – «Таємної доктриною».

О. П. Блаватська під час роботи над «Таємною доктриною», м. Лондон, 1887

Дарчий напис від О. Блаватської Л. Толстому на примірнику книги «Голос Безмовності», 1889

Восени 1888 р. для більш глибокого вивчення теософії створюється Езотерична секція Теософського товариства. Блаватська стає її головою.

В кінці 1888 р. виходить в світ «Таємна доктрина», видання якої фінансували теософи Бертрам і Арчібальд Кейтлі. Перше видання було миттєво розкуплено, що викликало необхідність додаткового тиражу. Після того, як Анні Безант написала рецензію на «Таємну доктрину», О. П. Блаватська знайомиться з нею. Незабаром Анні Безант стає членом Теософського товариства і веде активну теософську роботу.

У 1889 р. штаб-квартира Теософського товариства розташовується в Лондоні. Тут О. П. Блаватська пише книгу «Ключ до теософії», яка виходить друком до кінця 1889 р. Блаватську обирають президентом всіх європейських теософських філій. Її секретарем стає Дж. Мід.

Навесні 1890 р. Олена Петрівна гостює у Франції у Іди Уєндлер, дружини сенатора США, де пише свою роботу «Голос Безмовності». У листі до сестри В. П. Желіховської вона повідомляє:

«Голос Безмовності», хоч і невелика книжечка, стає просто теософською Біблією. Це і справді чудові афоризми. Я можу так говорити, тому що, як ти знаєш, я їх не вигадала! Я тільки перевела їх з телугу, найдавнішої південно-індійської мови. Це три трактати про моральність через моральні принципи монгольських і дравідських містиків. Деякі афоризми дивовижні за глибиною і красою. Тут вони викликали справжній фурор, і я думаю, вони привернуть увагу і в Росії. Чи не перекладеш ти їх? Ось було б чудово!».

Блаватская Е. П. Письма друзьям и сотрудникам. Сборник. Пер. с англ. М.: Сфера, 2002. С. 671.

В останні місяці свого життя О. П. Блаватська працювала над «Теософським словником», який був виданий в 1892 р., через рік після її смерті. Останнім посланням однодумцям стало її «Звернення до Щорічного з'їзду американських теософів», яке багато в чому стало пророчим для теософського руху.

«Саме вам, Брати, — писала О. П. Блаватська, — довірено благополуччя майбутнього століття; але, наскільки велика довіра, настільки ж велика і відповідальність. Мені залишилося жити, мабуть, вже недовго, і якщо хоч хтось із вас зміг щось взяти з мого вчення або одержав з моєю допомогою проблиск Істинного Світла, то замість я попрошу вас і далі зміцнювати ту справу, з перемогою якої це істинне Світло, стаючи все яскравіше і величніше, завдяки вашим індивідуальним і колективним зусиллям, буде висвітлювати весь світ, а я, перш ніж розлучитися з цим зношеним тілом, встигну побачити, що стійкість і стабільність Товариства гарантовані».

Блаватская Е. П. Письма друзьям и сотрудникам. Сборник. Пер. с англ. М.: Сфера, 2002. С. 581

25 квітня 1891 р. О. П. Блаватська захворіла на грип (вірус інфлуенца, що викликав епідемію в Лондоні). 8 травня 1891 р. душа Олени Петрівни Блаватської залишила фізичний план. 10 травня 1891 р. її тіло, згідно з її волею, було піддано кремації, а прах розділений на три частини і направлено і в Лондон, Нью-Йорк й Адьяр. За заповітом Блаватської, 8 травня став днем консолідації всіх теософів і отримав назву, завдяки полковнику Олкотту — «День Білого Лотоса».

Музейний центр О. П. Блаватської та її родини, м. Дніпро

В Дніпрі (раніше Катеринослав), в будинку, де народилась Олена Ган (Блаватська) існує єдиний в світі Музей, присвячений всесвітньовідомій особистості 19 століття – «Музейний центр О.П. Блаватської та її родини», пам’ятка культури та архітектури 19 ст. (Усадьба Фадеєва).

Доробок

Олена Петрівна Блаватська залишила велику спадщину у вигляді художньої, публіцистичної, теософської літератури.

Літературно-художня творчість

Всебічна освіченість, глибокі знання про мистецтво, музикальність і тонка душевна організація, емоційно-психологічна чутливість, безпосередня любов до природи і непідробний інтерес до всього загадкового, відрізняли особистість Олени ще в молодості та сприяли становленню літературного таланту Блаватської.

Художні твори Олени Блаватської можна об'єднати в дві групи.

Першу групу художньої творчості Блаватської складають фантастичні повісті та оповідання, які тяжіють до жанру фантастичної повісті. Її ранні художні твори наповнені таємничим настроєм, пов'язаним з інтуїтивними передчуттями авторки про духовні світи та містичні знання. Це повісті та збірки оповідань: «Зачароване життя», «Печера Ехо», «З полярного краю», «Ожила скрипка», «Мовчазний Брат», «Чи може двійник вбити?», «Нерозгадана таємниця», «Сяючий щит», «Легенда про Блакитний Лотос». У цих творах в художній формі виражені спіритуалістичні тенденції суспільства того часу, а також літературно представлено елементи передбачення теософських поглядів Блаватської. «Сподіваюсь, що якщо хтось і може поставити під сумнів цю історію, то тільки не мислячий спіритуаліст», – пише О. П. Блаватська в заключенні повісті «Печера Ехо», присвяченій Н. А. Фадєєвої. Ці твори зібрані в збірку оповідань О. П. Блаватської, що видана після її смерті в Лондоні під оригінальною назвою англійською мовою: Nightmare Tales (1892 р.). У російськомовному перекладі вони вийшли разом із літературними творами теософів У. Джаджа і М. Коллінз, під загальною назвою «Кармічні видіння» [7].

Другу групу літературно-художніх творів Блаватської складають роботи, створені на основі вражень авторки від подорожей по Індії та південному узбережжю гімалайських гір. До них відносяться такі праці, як «З печер та нетрів Індостану» і «Таємничі племена на Блакитних горах». На відміну від більшості книг, написаних Блаватською англійською мовою, ці твори написані російською, спеціально для вітчизняного читача. Всі індійські замітки Блаватської опубліковані під псевдонімом Радда-Бай. Для вітчизняного читача нариси Блаватської з'явилися справжнім відкриттям. «З печер та нетрів Індостану» дотепер залишається однією з кращих російських книг про Індію, яку авторка прагнула розкрити «"зсередини", через людей, з якими її звела доля», надаючи книзі характер психологічного документу, що відображає специфіку життя індійського суспільства. В тексті книги присутні різнобарвні враження від природи, тваринного світу, укладу життя народу і правителів, стародавніх звичаїв, обрядів та вірувань, древніх святилищ, храмів і фортець, печерних споруд, загублених в джунглях міста, брамінів, йогів, вчених і філософів. На особливу увагу заслуговують сторінки, присвячені релігії та філософії Індії. Вперше російською мовою основи індуїзму та індійської філософії були викладені популярно і доступно, але ж, в той же час, глибоко і серйозно. Ряд цитат з цієї книги Блаватської увійшли в знамените «Коло читання» Л. М. Толстого.

«Загадкові племена на Блакитних горах» (окреме видання вперше вийшло в 1893 р.) є повістю-дослідженням, що присвячено історії відкриття європейцями одного з важкодоступних гірських районів Південної Індії, де протягом сотень років в ізоляції від навколишнього світу зберігалася самобутня культура декількох тубільних племен. У книзі авторка звертається до питання походження племені Тодда, його надзвичайно своєрідного укладу життя і ставлення до навколишнього світу. Особливе місце в книзі займають аспекти релігійного культу і магічної практики тубільців, в яких, на думку Блаватської, втілилися глибокі знання таємничих сторін людської психіки.

Яскравий літературний талант Блаватської проявився в її на рідкість вільному дарі віршування. Її двоюрідний брат С. Ю. Вітте згадував:

«На моїх очах вона писала довжелезні листи віршами своїм знайомим і рідним з такою легкістю, з якою я не міг би написати листа прозою; вона могла писати цілі листи віршами, які лилися як музика». Витте С. Ю. Воспоминания. В 3-х тт. Т. 1. Детство. Царствования Александра II и Александра III. М.: Соцэкгиз, 1960. С.22.

Сама Блаватська не надавала серйозного значення своїй поетичній творчості. І тому зберіглося лише кілька її віршів, таких, як «Найняття гувернантки» і «Світська жінка», які вперше були опубліковані у «Вітчизняних записках», №12 за 1869 р. та № 2 за 1871 р.

Публіцистика О. П. Блаватської

Невід’ємною частиною теософської діяльності Олени Блаватської та створення Міжнародного теософського товариства було випуск періодичних теософських видань. Завдяки численним публікаціям в теософських і науково-популярних журналах, Блаватська отримала широку популярність і вела активний діалог з численними читачами. Вона була засновником головного періодичного видання Міжнародного теософського товариства – журналу «The Theosophist» («Теософ»), перший випуск якого з'явився в 1879 р. З дня виходу в світ першого номеру і до кінця своїх днів Блаватська очолювала редакційний комітет, вела сторінку головного редактора «На сторожовій вежі» («On the Watch-Tower») і постійно писала статті для цього журналу. Численні публікації в журналі «Теософ» носили просвітницький характер. Сутність теософії, її зв'язок з релігією, філософією, наукою, аналіз східних релігійних шкіл і філософських вчень, практична теософія і окультні науки – такий спектр тематики публікацій, які Олена Блаватська постійно розміщувала в «Теософі», по праву вважаючи його офіційної трибуною для поширення теософських знань в світі. Так стаття «Теософія і спіритуалізм» (серпень 1882 р.) викривала відміну теософії як стародавнього знання від модного в ті часи руху спіритуалізму. «Аполлоній Тіанський і Симон Маг» (червень 1881 р.) – присвячено виправданню історичного персонажу Аполлонія, що піддавався критиці з боку перших християн. В статті «Чи можуть Махатми бути егоїстичними?» (серпень 1884 р.) йдеться про розширення свідомості задля подолання егоїзму, який перешкоджає отриманню «чистого» знання. В статті «Чи є самогубство злочином?» (листопад 1882 р.) авторка, відповідаючи на запитання читача, стверджує важливість усвідомленої кармічної відповідальності, яка не дозволяє здійсняти самогубства.

Під безпосереднім керівництвом Блаватської з 1887 р. по 1897 р. виходить ще одне періодичне видання «Lucifer» («Люцифер»), в якому Олена Петрівна мала ширші можливості для вільного вираження своїх думок і авторських роз'яснень важливих аспектів теософського знання, ніж в офіційному виданні журналу «Теософ». У статтях для «Люцифера» вона активно відповідала на критику теософії та теософського товариства, яскраво проявивши свої публіцистичні здібності.

Показовими є статті «Космічний розум» (квітень 1890 р.) – про суміщення уявлень про устрій світу фізичної науки та теософії; «Буддизм крізь призму християнства» (травень, 1889 р.) – про поширення ідей буддизму на Заході. Особливо треба відзначити статтю «Що в імені?» (вересень 1887 р.), присвячену розтлумаченню назви журналу «Люцифер», що піддавалась критиці з боку православного християнства. В статті Олена Блаватська спростовує інтерпретацію слова Люцифер, пов'язану із Сатаною, стверджуючи, що «Люцифер» – це бліда ранкова зірка, провісник яскравого сяйва полуденного сонця. «Люцифер», як вважає Блаватська, означає «світлоносій», виходячи з цього, вона визначає місію журналу як тривалу боротьбу з загальноприйнятими забобонами і поширенням світла знань. Крім журналів «Теософ» і «Люцифер» Олена Блаватська розміщує статті в західноєвропейському журналі «Spiritualist» та періодичних виданнях Америки: «The Religio-Philosophical Journal», «World Sun», «Path»; Індії: «The Banner of Light» «The Bombay Gazettе», «The Deccan Star», «The Amrita Bazar Patrika». Тематика статей зосереджується на питаннях релігійно-філософської езотерики Сходу і Заходу, взаємозв'язку досягнень європейської науки і окультних систем давнини.

Особливий інтерес викликають статті та замітки Блаватської в російських періодичних виданнях, таких як «Тифліський вісник», «Московські відомості», «Руський вісник», «Ребус», «Новий час», які присвячені широким питанням духовно-моральної проблематики. Не останнє місце в публіцистиці Блаватської займають проблеми соціального життя, а також викриття русофобських тенденцій на Заході, які загострилися у зв'язку з началом російсько-турецької війни.

Епістолярна спадщина Блаватської

Багаточисельна епістолярна спадщина О. П. Блаватської містить її звернення як до близьких та друзів в Росії, серед яких професор Х. Корсон, князь А. М. Дондуков-Корсаков, О. А. Новікова, так і до західноєвропейських колег та американських теософів. З листування Блаватської відкривається інформація про її широкі зв'язки з передовими людьми свого часу з різних країн світу. Листи є цінним джерелом біографічних даних, а також відомостей про історію становлення та розвиток Теософського товариства.

Теософські праці

Період життя О. П. Блаватської з 1872 р. і до останніх її днів присвячений теософській діяльності та створенню фундаментальних теософських праць, які можна розділити на три групи:

Перша група робіт включає в себе переклади, коментарі і публікації міфологічних, філософських та езотеричних текстів Сходу, практично невідомих до цього в Європі. Перш за все, це «Станци Книги Дзіан», які були покладені в основу «Таємної доктрини», а також перекладені з санскриту на англійську мову тексти з «Книги золотих правил»: «Голос Безмовності», «Два шляхи», «Сім брам», що належать до езотеричного вчення тибетського буддизму, до цих пір невідомі європейцям. Особливу цінність представляє передмова Блаватської, що проливає світло на походження і зміст даних робіт та значно полегшують сприйняття та інтерпретацію складної символіки та східної термінології.

Друга група робіт присвячена цілям і задачам теософського товариства, суті теософській діяльності та особистісним якостям теософа. До робіт цієї групи слід віднести «Ключ до теософії», «Практичний окультизм», «Теософи та їх опоненти», «Про псевдотеософів», «Що таке теософія?», «Хто такі теософи?», «Теософські питання». В наданих роботах можна знайти роз'яснення понять «теософія», «теософ», «теософське товариство», познайомитися з його цілями і завданнями. Роботи носять не лише роз'яснювальний, а й духовно-ідеологічний характер, визначаючи прагнення до єдності світу як головного еволюційного призначення людини, що затверджується через альтруїстичні принципи теософського товариства.

Найбільш значимі праці О. П. Блаватської створені в зрілий період її творчості і пов'язані з безпосереднім осмисленням і розвитком ідей теософії. Рідкісний феномен Блаватської знайшов вираз в створенні робіт «Викрита Ізіда» і «Таємна доктрина» – унікальних в історії світової культури фундаментальних праць з історії, порівняльного аналізу та синтезу міфологічних, релігійних, філософських систем давнини, окультних теорій Сходу і Заходу у взаємозв’язку з останніми досягненнями і гіпотезами європейської науки. «Викрита Ізіда. Ключ до таємниць стародавньої і сучасної науки та теософії» (Isis Unveiled) написана в 1875—1877 рр. і містить два томи. Перший том вийшов в світ під авторською назвою «Покривало Ізіди». Другий том був виданий із зміненою назвою - «Викрита Ізіда». Видавець змінив назву з метою привернути увагу читачів. І хоча сама Блаватська виступила в пресі з роз'ясненнями з цього приводу, друга назва закріпилася за цією працею. У «Викритій Ізіді» представлено аналіз європейської релігійно-езотеричної традиції, що занурюється в релігію і міфологію стародавніх цивілізацій, а також погляд на розвиток сучасної науки і авторські спостереження за культовими практиками та прийомами магії в різних культурах.

У першому томі під назвою «НАУКА. "Непогрішність" сучасної науки» Блаватська звертається до питань психофізичних феноменів, прихованих здібностей людини, яка за своєю природою володіє троїстої структурою, а також до найдавніших езотеричних уявлень про людину і циклів її розвитку, відображених у вченнях Єгипту, «Кабалі», «Ведах», середньовічних текстах алхіміків та філософів. Ці уявлення, а також теорії про елементалії, ефір та «астральне світло», вона пов'язує з сучасними їй теоріями про психічні феномени і приховані можливості людини.

Другий том «Викритої Ізіди» носить назву «ТЕОЛОГІЯ. "Непогрішність" релігії» та присвячений виявленню загальних ідейних засад авраамічних релігій та буддизму. В результаті порівняльного аналізу основних концептів езотеричних доктрин релігійних вчень Блаватська приходить до висновку про єдине коріння всіх релігійних поглядів.

Ця праця, що свідчила про живий аналітичний розум авторки та досконале знання і вільне володіння величезною кількістю літератури з досліджуваної тематики (аж до рідкісних неопублікованих рукописів), викликала глибоке здивування в самих різних соціальних та дослідницьких сферах. Наукові кола були вражені несподіваною появою вельми солідної роботи, виконаної із залученням цілої бібліотеки дослідженої літератури і серйозного наукового апарату. Езотеричні товариства Європи, чиї погляди переживали застій у вигляді догматизму та формалізації західного окультизму, були не менш здивовані появою узагальнюючої книги з глибоким поглядом на духовні знання. Сама ж Олена Петрівна писала з приводу створення «Викритої Ізіди»: «Це написано не для широкої публіки (що, однак, має для мене другорядне значення), але для вузького кола теософів і членів Теософського товариства, яким "Ізіда" і присвячена» [8].

Головною працею О. П. Блаватської є «Таємна доктрина. Синтез науки, релігії та філософії» (The Secret Doctrine), над якою вона працювала з осені 1884 р. по грудень 1888 р. В передмові до першого видання «Таємної доктрини» 1888 р. О. П. Блаватська пише про те, що метою написання цієї праці є:

«Довести, що природа не є "випадкове поєднання атомів" та вказати людині її законне місце в системі Всесвіту; врятувати від збочення архаїчні істини, що є основою всіх релігій; привідкрити до деякої міри основу єдності, звідки вони походять; показати, що окультна сторона Природи ніколи ще не була доступна науці сучасної цивілізації»

Блаватская Е. П. Тайная доктрина. В 4-х книгах. М.: Прогресс, Сиринъ, 1991. Т. 1. С. 3.

Так, мета «Таємної доктрини» – відтворення синтезу, що дозволяє об'єднати філософію, науку, релігію як в методах, так і в об'єкті пізнання, сформувавши основи цілісного світорозуміння. «Таємною доктриною» Блаватська називає архаїчну світоглядну доктрину людства, що є первинною по відношенню до всіх наступних релігійних систем, які є лише усіченими і видозміненими її частинами. Праця Блаватської – спроба реконструкції, в межах можливого, фундаментальної істини, що є коренем релігійних, філософських і наукових пошуків людства. В основу своєї роботи вона поклала тексти найдавнішого рукопису «Книга Дзіан», яка є складовою частиною стародавнього фоліанту «Книга потаємної мудрості світу», що являє собою антологію всіх окультних наук. «Книга Дзіан» зберігається окремо і приховано під опікою Таші-лами в Шігатзе, про що згадує О. П. Блаватська в роботі «Езотеричне вчення».

Праця складається з двох томів. Блаватська почала роботу над третім томом, але не встигла його завершити. Решту статей та фрагментів рукописного тексту видали послідовники О. П. Блаватської в 1905 р.

У першому томі «Таємної доктрини» – «Космогенезіс», в I частині «Космічна еволюція», Блаватська розкриває детальну картину космогонічних систем, спираючись на давньогрецьке поняття «космос». Прояв організованого Всесвіту, її структура і цикли формування, представлені як діалектичний процес взаємодії з безструктурним хаосом. Обґрунтування космогонічної картини світу Блаватська будує на коментарях до кожної шлоки древніх «Станців Дзіан». У другій частині першого тому «Еволюція символізму» наводяться підтвердження основних положень космогонічної концепції, виходячи з символізму стародавніх культур і езотеричних аспектів філософсько-релігійних вчень Сходу і Заходу.

У другому томі «Таємної доктрини» під назвою «Антропогенезис» представлено аналіз поглядів на походження і еволюцію людства. Спираючись на «Станци Дзіан», а також на широкий спектр езотеричних вчень і філософсько-релігійних концепцій, Блаватська формує цілісну картину розвитку рас і циклів еволюції життя на Землі, як становлення та розширення свідомості людини. Описуючи семеричну структуру людини, авторка обґрунтовує еволюційні форми майбутніх циклів розвитку людства. Символізм стародавніх релігій виступає ідейною основою ствердження духовної сутності людини і визначення шляхів її духовної еволюції.

«Космогенезис» і «Антропогенезис» – дві взаємопов'язані частини «Таємної доктрини», що розповідають про місце і значення людини і людства в системі світобудови, як гігантської відкритої одухотвореної системи, в якій всі структурні елементи ієрархічно взаємопов'язані.

Додатково

Духовний спадок Олени Петрівни Блаватської вплинув на формування творчості Олександра Скрябіна, Василя Кандинського, Микалоюса Чюрльоніса, Олени та Миколи Рерихів, Володимира Соловйова та Махатми Ганді.

В архіві Льва Толстого зберігся екземпляр «Голосу Безмовності» з авторським написом, який був подарований О.П. Блаватською російському письменнику. Вислови з цього твору Лев Толстой використав у своїх книгах-напуттях: «Думки мудрих людей», «На кожен день», «Коло читання» та «Шлях життя», підписуючи їх як «Брамінска мудрість».

У 1975 році урядом Індії була випущена пам'ятна марка, присвячена 100-річчю заснування Теософського товариства. На марці зображено логотип Товариства та його девіз: «Немає релігії вище за істину».

У 1989 році в ознаменування сотої річниці виходу в світ книги Олени Блаватської «Голос Безмовності», було випущено ювілейне видання, передмову для якого написав Далай-лама XIV де відзначив велике значення спадку Блаватської для розвитку духовної культури людства.

У 1991 році кіностудією «Центрнаучфільм» був знятий фільм «Хто ви, мадам Блаватська?».

У 2016 р. в рамках Культурної програми Дніпропетровської обласної ради, присвяченої 185-річчю від дня народження О.П. Блаватської вийшов фільм «Олена Блаватська. Повернення».

З 1991 року в Дніпрі в співорганізації «Музейного центру О.П. Блаватської та її родини» та кафедри філософії і педагогіки НТУ «Дніпровської політехніки» щорічно проходить єдина в світі Міждисциплінарна Наукова конференція, присвячена дослідженням особистості та творчості О.П. Блаватської під назвою «Блаватська та сучасність», в якої беруть участь дослідники України та багатьох країн світу.

Міжнародне теософське товариство (Адьяр), започатковане О.П. Блаватською та її однодумцями 17 листопада 1875 р., не переривало своєї діяльності дотепер, постійно розширюючи чисельність свої членів з більш ніж 80-країн світу. В 1996 році перші представники незалежної України з м. Дніпро стали одноосібними членами Міжнародного теософського товариства (Адьяр). В 2013 р. «Теософське товариство в Україні» офіційно увійшло у склад Міжнародного теософського товариства та нараховує біля 120 членів в 7 містах України, кількість яких постійно зростає.

Праці О. П. Блаватської

1. Blavatsky H. P. Collected Writings. Compiled by Boris De Zirkoff. XII vol. Wheaton, Madras, London: Theosophical Publishing House, 1980.
2. Blavatsky H. P. Foundations of Esoteric Philosophy. Adyar: Theosophical Publishing House, 1996.
3. Blavatsky H. P. Praсtical occultism. Adyar, Theosophical Publishing House, 1987.
4. Blavatsky H. P. The Secret Doctrine: The Synthesis of Science, Religion, and Philosophy (2-volume set). – Adyar: Theosophical Publishing House, 1970.
5. Blavatsky H. P. Isis Unveiled: A Master-Key to the Mysteries of Ancient and Modern Science and Theology. – Adyar: Theosophical Publishing House, 1960.
6. Блаватская Е. П. В поисках оккультизма. M.: Сфера, 1996
7. Блаватская Е. П. Из пещер и дебрей Индостана. М.: Автор, 1991.
8. Блаватская Е. П. Инструкции для учеников внутренней группы. М.: Сфера, 2000.
9. Блаватская Е. П. Нео-буддизм. Ответ Е. П. Блаватской на критику Вл. С. Соловьёва книги «Ключ к Теософии»
10. Блаватская Е. П. Ключ к теософии. М.:Эксмо, 2009.
11. Блаватская Е. П. Кто такие теософы? // Тайная доктрина теософии. Сб. статей. М.: Сфера, 2006. С. 9–20.
12. Блаватская Е. П. Мои книги // Новый Панарион. М.: ТОО Дюна, 1994.
13. Блаватская Е. П. Письма в одесскую газету «Правда». Одесса: Астропринт, 2011.
14. Блаватская Е. П. Письма друзьям и сотрудникам. Сборник. Пер. с англ. М.: Сфера, 2002.
15. Блаватская Е. П. Письма. М.: Золотой век, 1995.
16. Блаватская Е. П. Путеводный свет Неведомого // Тайная доктрина теософии. Сб. статей. М.: Сфера. 2006.
17. Блаватская Е. П. Разоблаченная Изида. В двух томах. М.: РТО, 1992.
18. Блаватская Е. П. Современный прогресс в теософии / Основы теософии. М.: ACT, 2003.С. 22–37.
19. Блаватская Е. П. Теософский словарь. М.: Золотой век, 1994.
20. Блаватская Е. П. Что в имени? Почему журнал называется «Люцифер»? // Основы теософии. М.: ACT, 2003. С. 212–218.
21. Блаватская Е. П. Что есть Истина // Новый цикл. M.: Сфера, 2001. С. 121–124.
22. Блаватская Е. П. Что такое теософия? // Тайная доктрина теософии. Сб.статей. М.: Сфера, 2006. С. 9–20.
23. Блаватская Е. П. Эзотерическое христианство. М.:РТО, 1993.
24. Блаватская Е. П., Джадж У., Коллинз М. Кармические видения. М.: Сфера, 1995.
25. Online Books by H. P. Blavatsky http://onlinebooks.library.upenn.edu/webbin/book//lookupname?key=Blavatsky%2C%20H%2E%20P%2E%20%28Helena%20Petrovna%29%2C%201831%2D1891

Використана література

1. Аливанцева Е. В. Неизвестный парный портрет // Культура и время. 2006. № 2. С. 46–57.
2. Богданович О. Блаватская и Одесса. Одесские годы Елены Петровны Блаватской и членов ее семьи. Одесса: Путь познания, 1998.
3. Вашингтон П. Бабуин мадам Блаватской. М.: КРОН-ПРЕСС, 1998.
4. Витте С. Ю. Воспоминания. В 3-х тт. Т. 1. Детство. Царствования Александра II и Александра III. М.: Соцэкгиз, 1960.
5. Желиховская В. П. Радда-Бай, или Правда о Блаватской. М.: Сфера, 2006.
6. Киуру К. Е. П. Б. Краткое жизнеописание Елены Петровны Блаватской (1831–1891). М.:Беловодье, 2010.
7. Крэнстон С. Е. П. Блаватская. Жизнь и творчество основательницы современного теософского движения. Рига-Москва: ЛИГАТМА, 1999.
8. Минутко И. А. Елена Блаватская: Великая провидица. М.: АСТ-ПРЕСС КНИГА, 2005.
9. Мэрфи Г. Когда приходит рассвет, или Жизнь и труды Елены Петровны Блаватской. Челябинск: Аркаим, 2004.
10. Нэф М. К. Личные мемуары Е.П. Блаватской. М.: Эксмо, 2009.
11. Писарева Е. Ф. Елена Петровна Блаватская. Киев: Элисс, 1991
12. Пригунов А.С. Современное миропонимание. Теософия и наука. – Д. Арт-Пресс. 2012.
13. Шабанова, Ю.А. Теософия: история и современность. Монография. – Харьков, 2016.
14. Шабанова Ю. А. Теософия в ракурсе философского и социокультурного осмысления. Днепропетровск: НГУ, 2011.
15. Шабанова Ю. А. Творчество Е. П. Блаватской: основания синтеза науки, религии, философии // Приднепровье в общемировой сокровищнице культурно-исторического наследия планеты: Материалы круглого стола. — Днепропетровск, 2009. — С. 23-32.
16. Шабанова Ю. А. Развитие идей космизма в творчестве Е. П. Блаватской // Идеи космизма в философии, науке и искусстве. История и современность.— СПб.: Санкт-Петербургское отделение Международного центра Рерихов, 2009 г. — С. 31-35
17. Wachtmeister C. Reminiscences of H. P. Blavatsky and «The Secret Doctrine». London: Theosophical Publishing Society, 1976.
18. Washington P. Boys and Gods. New York: 1993.
19. Zirkoff B. Helena Petrovna Blavatsky. New York: Crossroad Publishing Company1978.
20. Hall M. P. «The Russian Sphinx» in The Phoenix. Los Angeles: The Philosophical Research Society, 1995.

Примітки

1. Вахтмейстер К. Воспоминания о Е. П. Блаватской и «Тайной доктрине». Одесса: Астропринт, 2011. С.
2. Kingsland W. The Real H. P. Blavatsky: A Study in Theosophy, and a Memoir of a Great Soul . – London: John M.Watkins, 1928. р. 43
3. Kingsland W. The Real H. P. Blavatsky: A Study in Theosophy, and a Memoir of a Great Soul. – London: John M.Watkins, 1928. р. 20; Крэнстон С. Е. П. Блаватская. Жизнь и творчество основательницы современного теософского движения. Рига-Москва: ЛИГАТМА, 1999, с. 58.
4. Писарева Е. Ф. Елена Петровна Блаватская. Киев: Элисс, 1991. С. 34.
5. Желиховська В. П. Радда-Бай. С.5; H. P. B. Speaks / Editor C. Jinarajadasa. Volume II – Adyar: The Theosophical Publishing House, 1951. Р.152.
6. H. P. B. Speaks / Editor C. Jinarajadasa. Volume II – Adyar: The Theosophical Publishing House, 1951. Р.26.
7. Блаватская Е. П., Джадж У., Коллинз М. Кармические видения. М.: Сфера, 1995.
8. Блаватская Е. П. Мои книги // Новый Панарион. М.: ТОО Дюна, 1994.С. 77

Автор ВУЕ

Ю. О. Шабанова

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.08.2021