FREEARTICLES

Архітектура Польщі епох класицизму, історизму, модерну

Informaciya-pro-storinku.png
Стаття не входить до енциклопедії.

Загальні відомості

Йдеться про період, що означений трьома поділами Речі Посполитої, у тому числі й земель Польщі (1772, 1793 і 1795). Вони зумовили зникнення польської держави, територію якої поділили між собою імперії Російська, Габсбургів та королівство Пруссія. Цей поділ завершився 1918 відновленням польської держави.

Періодизація стилістичного розвитку архітектури є такою:

  1. Класицизм: друга половина 18 — перша третина 19 ст.
  2. Історизм, еклектика і модерн: друга третина 19 — початок 20 ст.

Історичний огляд

Класицизм домінував у польській архітектурі протягом другої половини 18 — першої третини 19 ст. як вияв раціоналізму доби Просвітництва. Нова стилістика приходила із Франції, Італії, частково — з Німеччини як віддзеркалення загального захоплення щойно заново відкритою греко-римською античністю. Спершу класицистична строгість і простота ордерних форм виявилася у творах елітарної архітектури — головним чином на фасадах та в інтер’єрах палаців аристократії (Лазенківський палац 1784–1788 та палац Круликарня 1786–1789 у Варшаві, палац у Яблонній 1775–1779; усі — роботи Доменіко Мерліні, придворного архітектора короля Станіслава Августа Понятовського). У палацовій архітектурі домінував вплив французького класицизму (Білий палацик у Лазенківському парку 1774–1777 архітектора Д. Мерліні — репліка версальського Малого Тріанону). При цьому зі строгою симетричністю архітектурних побудов констрастували вільні за системою розпланування ландшафтні парки так званого англійського типу, які неодмінно оточували кожну резиденцію. Значно пізніше класицистичні стильові риси проявилися при проєктуванні й будівництві громадських споруд — адміністративних та фінансових установ, навчальних і лікувальних закладів, музеїв, театрів, торговельних рядів тощо. З добою класицизму пов’язана поява типових або зразкових проєктів громадських, житлових будинків і навіть сакральних споруд, придатних для масового застосування (альбоми архітектора Петра Айгнера).

Класицизм у Польщі, як і скрізь у Європі, був стилем, зорієнтованим на класичний античний зразок, що добре характеризує Храм Сівілли у палацовому парку в Пулавах архітектора П. Айгнера (1798–1801), який відтворює тип римського круглого храму Вести в Тібурі. Проте до найбільш поширених взірців належали твори А. Палладіо, що їх гравіровані плани, фасади й інші зображення були широко представлені у тодішній друкованій продукції. Знаменита паладіанська вілла Ротонда отримала безліч реплік не лише в Англії, а й у Польщі: саме від захоплення твором Палладіо походять найпоширеніші розпланувально-просторові композиції палаців (чи їх центральних частин) у вигляді куба з чотирма портиками за сторонами світу, центральною круглою залою, увінчаною куполом (палац 1800 у Любостроні архітектора С. Завадського, а також вже згадувана Круликарня). Ця доба стала часом масового будівництва шляхетських заміських палациків — одно- чи двоповерхових, з обов’язковим колонним портиком і фронтоном на чолі.

Міські палаци аристократії починають суттєво відрізнятися за композицією від заміських: зникають курдонери, багатоповерхові фасади виходять на лінію забудови вулиці (палаци Яблоновських і Водзицьких у Кракові, Дзялинських у Познані, Резлера, Рачинських і Тишкевичів у Варшаві). Від кінця 18 ст. розпочато забудову головних вулиць Варшави мурованими триповерховими будинкими стриманої класицистичної стилістики, зразком чого є житловий будинок, збудований 1800 за проєктом архітектора Б. Цуга.

У царині сакральної архітектури, де бароко панувало до кінця 18 ст., класицизм проявився перебудовою старих костелів (фасади кармелітського костелу в Варшаві 1777–1789, архітектор Е. Шрегер) та спорудженням невеликих католицьких і лютеранських церков нових типів: здебільшого це ротонди з портиками на головних композиційних осях (лютеранська церква у Варшаві 1777–1779, архітектор Б. Цуг; ротондальний костел у Пулавах 1803, архітектор П. Айгнер; костел Святого Олександра у Варшаві 1818–1823, архітектор П. Айгнер — це дуже поширена тоді в різних країнах Європи зменшена репліка римського Пантеона). Проте зводили й костели традиційного зального типу. А загалом, обсяги сакрального будівництва значно зменшилися порівняно з попередньою добою. Тому класицизм — це перша стильова доба польської архітектури, коли сакральна архітектура втратила провідні позиції, поступившись цивільній.

Для пізнього класицизму, який хронологічно пов’язаний із добою після завершення наполеонівських воєн і приєднанням утвореного Наполеоном І Бонапартом Варшавського герцогства до Російської імперії 1815, характерні значні обсяги будівництва, великі репрезентативні будівлі, які задали новий, великий масштаб площам і вулицям Варшави, для багатьох з яких стилістика класицизму стала домінантною. Провідним архітектором пізнього класицизму в Польщі є італієць Антоніо Корацці, котрий розпочав свою діяльність тут від 1818. Його основні будівлі в Варшаві: палац Сташиця 1818–1823, Скарбниця (1824) та Польський банк (1825), Великий театр 1825–1833 — один із найбільших у Європі. Всі вони вирішені у великому архітектурному масштабі, з застосуванням довгих метричних шерегів аркад і колонад, які дозволили сформувати значні містобудівні ансамблі.

Історизм, еклектика і модерн у польській архітектурі охоплюють період другої третини 19 — початку 20 ст. На той час територія колишньої польської держави лишалася поділеною між Пруссією (Німеччиною), Російською та Австрійською (Австро-Угорською) імперіями. Центром підросійських польських земель була Варшава, яка зазнала інтенсивного містобудівного розвитку, а підавстрійських — Краків, стара столиця Польщі. У Кракові було успішно застосовано досвід будівництва віденського Рінгу — на місці знесених середньовічних оборонних мурів і ровів виник парк Планти, що оточив по периметру все старе середмістя. Тогочасна краківська архітектура була зорієнтована на віденські зразки, на так званий стиль Рінгштрасе. У стилістичному плані це була еклектика з домінуванням неоготики (Collegium Novum Ягеллонського університету 1883–1887, архітектор Ф. Ксежарський) та неоренесансу (театр імені Юліуша Словацького 1893, архітектор Я. Завейський). Аналогічна стилістика домінувала й у інших польських землях. Так, у неоготичній стилістиці за проєктами знаменитого німецького архітектора Карла Фрідріха Шинкеля збудовано палаци: у Корніку біля Познані (1845–1860) та в Кам’янці Жабковіцькому (1838–1863), а архітектор І. Штомпф у 1823–1826 перебудував замок у Любліні. У цій же стилістиці в другій половині 19 — на початку 20 ст. виконано фасади багатьох прибуткових будинків у Варшаві. У неоренесансній стилістиці витримані головний корпус варшавської Політехніки (1889–1901, архітектор С. Шіллер), готель «Бристоль» у Варшаві (1900, архітектор В. Марконі), а також більшість будівель представницького класу — банки, готелі тощо.

Еклектизм проявився у тому, що, приміром, неоготичний палац у Корніку мав залу, вирішену у мавританському стилі. Наприкінці 19 ст. польські мистецтвознавці затаврують цей стилістичний «горох з капустою» як прикрий вияв кризи архітектури, котра «ходить навпомацки»: «Всілякі манери і дивацтва сплітаються в один вінок несмаку і дивоглядів».

Стиль модерн виник як відповідь на цей виклик, як спроба відмовитися від стилізаторства й еклектики і винайти новий архітектурний стиль, що відповідав би духові часу. Модерн у польській архітектурі представлений його трьома напрямами, властивими й іншим країнам Європи: декоративним, близьким до віденської Сецесії (виставковий павільйон Товариства приятелів мистецтва (Палац мистецтв) у Кракові 1901 архітектора Ф. Мончинського, житловий будинок на вулиці Служевській у Варшаві 1903 архітектора М. Толвінського); раціональним (Банк споживчих товариств у Варшаві 1912–1917 архітектора Я. Гейріха-молодшого); національно-романтичним (Промисловий музей у Кракові 1909–1914 архітекторів Т. Стриєнського і Й. Чайковського).

Вплив Сецесії проявився і в сакральній архітектурі, особливо в підавстрійських землях, прикладом чого є костел Єзуїтів у Кракові 1914 архітектора Ф. Мончинського.

Модерн чи Сецесія був назагал стилем інтернаціональним. На противагу його космополітизму польські архітектори від 1890-х розпочали пошуки польського національного стилю в архітектурі, так званого стилю народового. Провідною постаттю цього архітектурного напряму став Станіслав Віткевич — мистецтвознавець, письменник, художник і архітектор. 1886 він приїхав до містечка Закопаного в польських Татрах і, захопившись красою форм і конструктивною логікою гуральських дерев’яних будівель, почав дошукуватися в них основ «прапольського» національного стилю, який належало відродити. Тим часом Закопане стало модним гірським курортом, тож протягом 1892–1913 С. Віткевич збудував тут кілька десятків дерев’яних вілл, стилізованих під гуральську традиційну архітектуру, а також дерев’яний костел. Так виник Закопанський стиль, що вплинув на пошуки національної своєрідності в архітектурі інших народів Центрально-Східної Європи — чехів, словаків, угорців, українців.

У подальшому, після завершення Першої світової війни, архітектура Польщі розвивалася в єдиному річищі з архітектурою Західної Європи, пройшовши етапи функціоналізму, Ар-деко, радянського ретроспективізму, «інтернаціонального стилю» та постмодернізму.

Найвизначніші досягнення архітектури Польщі епох класицизму, історизму, модерну

Найвизначнішими досягненнями архітектури Польщі епох класицизму, історизму, модерну є пам'ятки, внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у складі трьох визначних місць, що включають окремі споруди:

  1. Кракова історичний центр (англ. Krakow historical center) — архітектурне середовище й пам’ятки історичної столиці Польщі (Польща); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1978.
  2. Варшави історичний центр (англ. Historic Centre of Warsaw) — архітектурне середовище й пам’ятки столиці Польщі (Польща); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1980.
  3. Мужаковський парк (англ. Muskauer Park / Park Mużakowski) — ландшафтний парк англійського типу 1815–1844 на кордоні Польщі та Німеччини (Німеччина, Польща); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 2004.

Галерея

Усі світлини Вечерського В. В.

Джерело обох графічних ілюстрацій: Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : Видавництво «АртЕк», 2007. С. 218–219.

  • Фасад житлового будиноку у Варшаві 1800 р.

  • Класицистична забудова Варшави

  • Палац у парку «Лазенки» у Варшаві

  • Палац Бельведер у Варшаві

  • Палац Радзивіллів (тепер президентський палац) у Варшаві

  • Палац Сташиця у Варшаві

  • Костел Святого Олександра у Варшаві

  • Лютеранська церква Святої Трійці у Варшаві. Фасад і план

  • Лютеранська церква Святої Трійці у Варшаві

  • Театр імені Ю. Словацького у Кракові

  • Collegium Novum Ягеллонського університету в Кракові

  • Церква Святого Георгія у Сопоті

  • Палац мистецтв у Кракові

Джерела


Література

  1. Захватович Я., Бегански П. Старый город в Варшаве. Варшава : Budownictwo i architektura, 1956. 142 с.
  2. Miłobędzki A. Zarys dziejów architektury w Polsce. Warszawa, 1978. 366 s.
  3. Swiecki L. Warszawskie stare miasto. Warszawa : Sport i turystyka, 1979. 116 s.
  4. Król-Kaczorowska B. Teatry Warszawy. Budynki i sale w latach 1748–1975. Warszawa : Państwowy Instytut Wydawniczy, 1986. 279 s.
  5. Рудзиньский Г., Пистолези А. Краков. Florence : Bonechi, 1998. 128 с.
  6. Kwiatkowski M. Wielka księga Łazienek. Warszawa : Prószyński i S-ka, 2000. 198 s.
  7. Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 216–220.
  8. Malinowski J. Sztuka polska. Sztuka XIX wieku (z uzupełnieniem o sztukę Śląska i Pomorza Zachodniego). Warszawa : Arkady, 2020. 616 s.
  9. Bujak A. Königliches Krakau. Krakau : Biały Kruk, 2020. 320 s.

Автор

В. В. Вечерський


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.11.2025

Отримано з https://vue.gov.ua/index.php?title=FREEARTICLES:Архітектура_Польщі_епох_класицизму,_історизму,_модерну&oldid=428186
Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶