FREEARTICLES

Архітектура Латвії

Informaciya-pro-storinku.png
Стаття не входить до енциклопедії.

Загальні відомості

Латвія — одна з країн Балтії. Тут жили ліви й ести, а також латгали, земгали, курші. Архітектури Латвії та Естонії пов'язані між собою, особливо за доби середньовіччя, що зумовлено регіональною єдністю та спільністю історії. Від 1180 розпочинається християнізація всього цього краю, коли августинський монах-місіонер Мейнгард із Бремена (Мейнгард фон Зегеберг; 1127, тепер Німеччина — 1196, тепер Латвія; канонізований як святий Католицької церкви 08.09.1993) заснував католицьку місію за 28 км. від теперішньої Риги в Ікшкіле на р. Даугаві. 1185 майстри з острова Ґотланд збудували тут дерев'яну церкву з мурованою баштою, оточивши територію муром. Це були перші муровані споруди на теренах Балтії. Від 1186 Мейнгард став першим єпископом цього краю. 1199 єпископом призначено Альберта фон Буксгевена (Буксгевдена; 1165, тепер Німеччина — 1229, тепер Латвія). 1201 засновано Ригу, спершу як факторію єпископа Альберта. 1202 створено духовно-лицарський Орден мечоносців. Станом на 1208 значна територія краю була завойована німцями, а від 1219 північну частину (сучасну Естонію з м. Таллінном) завоював датський король Вальдемар ІІ. Всю територію Латвії і Естонії стали називати Лівонією, або Старою Лівонією, а її північну частину — Естляндією. Край складався із 6–7 великих феодальних володінь і багатьох дрібних. Від 1245 Ризький архієпископ став тут головним феодалом. 1236 литовці розгромили Орден мечоносців і його залишки об'єдналися з Тевтонським орденом, який вийшов із Палестини й від 1230 осів у Пруссії. У Лівонії створили дочірній орден — Лівонський, який згодом став фактично самостійним і протягом тривалого часу був суперником Ризького архієпископа. В усьому краї панівним класом були німці-католики, що й визначило розвиток архітектури та містобудування. Від другої половини 13 ст. Рига стала членом Ганзейського торговельного союзу міст, до якого входили, в основному, німецькі міста. Перебіг історичних процесів та розвиток зодчества визначили таку узагальнену стильову періодизацію латвійської архітектури:

  1. Готика: 13 — середина 16 ст.
  2. Ренесанс: 1550–1630-і
  3. Бароко: 1630-і — 1775
  4. Класицизм: 1775–1840
  5. Історизм: 1840–1890-і
  6. Модерн: 1890–1920-і

Історичний огляд

Готика знаменує початковий етап розвитку місцевої архітектури наприкінці 12 — у першій третині 13 ст. Ризькі укріплення — мури з баштами, що оточили місто на півострові, утвореному річками Даугавою і Рідзене, розпочали будувати від 1208. Добудова й удосконалення оборонних споруд міста тривали протягом усього середньовіччя. Від них збережено Порохову (Пісочну) круглу башту, збудовану на початку 14 ст. і перебудовану 1515. Характерним явищем було інтенсивне оборонне будівництво в краї, що розпочалося із заснуванням перших орденських замків, зокрема замку Ордена мечоносців у Сігулді 1210-х (його завершено близько 1400). Замок магістра Лівонського ордена у Цесисі 13–16 ст. має нерегулярний чотирикутний план із наріжними баштами — двома циліндричними й однією квадратною, а також наріжною капелою. Є підстави розглядати його як перехідний тип від кастеля до конвента. Замок архієпископа в Турайде 1214 — 15 ст. належить до ще архаїчнішого типу. Він стоїть на горі, має нерегулярний план і циліндричний донжон як ключовий елемент системи фортифікації. Від початку 14 ст. провідним типом орденського замку став конвент. Цей тип виник у Пруссії у володіннях Тевтонського ордена, поширився у Лівонії від кінця 13 ст. і повністю домінував у 14 ст. Розташовані довкола прямокутного чи квадратного у плані двору прилеглі до зовнішніх мурів приміщення утворювали замкнутий комплекс — клаузуру. Класичним взірцем цього типу є замок магістра Лівонського ордена в Ризі, збудований 1330–1353 і перебудований у 1490-х та завершений 1515. Це — взірець конвента з наріжними баштами (дві великі циліндричні та дві малі квадратні) та клаузурою на три поверхи з підвалами, а також галереями по внутрішньому периметру.

Сакральна архітектура. Перша мурована церква Латвії збудована в Ікшкіле у першій половині 13 ст. (збережено і законсервовано в руїнах). Домський собор Діви Марії з монастирем капітулу (вищого духовенства Лівонії) у Ризі засновано 1215, завершено у 16 ст., добудовано у 18 ст. Основне будівництво припадає на другу половину 13 ст. Це готична тринавова базиліка з однією вежею по осі західного фасаду та квадратним у плані клуатром. Церква Святого Іоанна Хрестителя у Цесісі (1280-х — середина 16 ст.) та церква Святого Симеона у Валмієрі 1283 (перебудована у 14–15 ст.) — це тринавові храми з гранчастим (у першому храмі) та прямокутним пресбітерієм і вежею по осі західного фасаду. 1293 затверджено Будівельний статут міста Риги, що сприяло мурованому будівництву й появі житлових та громадських будинків щипцевого типу. Тогочасними шедеврами є Мюнстерський зал у будинку Великої гільдії в Ризі зламу 14–15 ст. із готичними нервюрними склепіннями, що спираються на ряд колон, та житлові будинки «Три брата» у Ризі зламу 15–16 ст. (перебудовані у 18 ст.).

Лівонська готика є цегляною, сформувалася під впливом німецької і за характером архітектурних форм і конструкцій належить до північної готики. Найвище досягнення лівонської готики — церква Святого Петра в Ризі, що її будували протягом 13, 14 — середини 15 ст. (зодчий Й. Румешоттел). Це тринавова базиліка з кільцевим деамбулаторієм та вінцем капел і вежею по осі західного фасаду. Інші храми Риги також належать до зазначеної регіональної стилістики доби середньовіччя. Це костел Святого Якова 1225 — початку 16 ст. — маленька тринавова базиліка з вежею; церква Святого Іоанна Хрестителя 1330-х — зламу 15–16 ст. — однонавовий зальний храм із внутрішніми контрфорсами й високим щипцевим дахом. У 15 ст. вежі ризьких церков завершували шпилі, які іноді сягали загальної висоти до 140 м (більшість не збережено).

Ренесанс. Для архітектури Латвії характерні дуже слабкі ренесансні впливи, що зумовлено Лівонськими війнами 16–17 ст., які призвели до спустошення краю та занепаду архітектури. У цей час збудовано бастіонні укріплення Риги та будинок братства Чорноголових на Ратушній площі у Ризі, близький до північного маньєризму (не збережено, відтворено наприкінці 20 ст.).

Бароко прийшло на ці землі з певним запізненням, у 1670-х. Риси бароко проявилися у забудові Риги, зокрема у надбудові вежі церкви Святого Петра (барокових форм багатоярусне вінчання вежі 1671–1692). Та ж стилістика властива бюргерським будинкам та складам-амбарам у Ризі кінця 17 ст., зокрема будинку Даннерштерна 1694–1698. У Латвії в 1730-х розпочинав свою професійну діяльність після навчання за кордоном великий архітектор Б. Ф. Растреллі, який виконував замовлення курляндського герцога Е. Бірона. Для нього він збудував палаци в Єлгаві (Мітаві) й Рундалі, в яких корпуси згруповано довкола курдонерів, але фасадна пластика — ще дуже стримана і схематична. Рундальський палац збудовано за архаїчною схемою «двору», розкритого в бік в’їзду парадною брамою. До центрального ризаліту паркового фасаду, перед яким був створений невеликий «французький» сад, сходилися п’ять широких лісових просік, що дозволило включити в палацову композицію навколишні ліси. Більш динамічний напрям пізнього бароко представляють Академія у Єлгаві 1773–1775 та костел у Краславі 1755–1767.

Класицизм. Наприкінці 18 ст. більша частина Латвії увійшла до складу Російської імперії, що призвело до уніфікації забудови міст із домінуванням строгих ордерних форм. Виник так званий «бюргерський класицизм» зі строго осьовими композиціями фасадів. Зразками цього є заміські палаци в регіоні Курземе. Найвизначнішими пам’ятками доби є військовий шпиталь у Ризі 1830–1833 архітектора А. Штауберта, Арсенал-пакгауз у Ризі 1828–1830 та фортеця у Даугавпілсі 1810–1830-х.

Ризький історизм (з домінуванням неороманіки й неоготики) проявився у забудові Ризького середмістя після ліквідації 1857–1863 міських укріплень. 1862 відкрито Ризький політехнікум, де готували архітекторів. Це позитивно позначилося на розвитку архітектури країн Балтії від 1870-х і протягом 20 ст., а саме — підвищенням професійного рівня будівничих та якості їхніх реалізованих проєктів. Основними пам’ятками Риги доби історизму є Біржа 1852–1855 архітектора Г. Боссе, Міський театр 1860–1863 архітектора Л. Бонштедта (неокласицизм); Художній музей 1903–1905 архітектора В. Ноймана (неоготика). Тогочасну садибну архітектуру представлено садибою князів Кропоткіних у Сігулді 1878–1881, в якій романо-готичну стилізацію головного будинку (так званого Нового замку) поєднано з класицизмом флігеля.

Модерн. Ризький модерн дуже своєрідний. Його створено під впливом фінського національно-романтичного напряму модерну; вплинули також німецький югендштиль, австрійська сецесія і, меншою мірою, модерн Санкт-Петербурга (цілковито залежний від західноєвропейських впливів). Найцікавіше явище доби — прибуткові будинки історичного центру Риги кінця 19 — перших двох десятиріч 20 ст., особливо комплекс забудови вулиці Фр. Гайля 1903–1906, автором якого був архітектор М. Ейзенштейн (Айзенштайн, батько відомого кінорежисера С. Ейзенштейна).

Найвизначніші досягнення архітектури Латвії

Найвизначнішими досягненнями архітектури Латвії є пам'ятки, включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у складі двох визначних місць: Риги історичний центр (англ. Historic Centre of Riga) — архітектурне середовище старовинного міста (Латвія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1997. Кулдіги старе місто (англ. Old town of Kuldiga) — архітектурне середовище історичного центру міста (Латвія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 2023.

Галерея

Джерело усіх графічних ілюстрацій: Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : Видавництво «АртЕк», 2007. С. 170–175.

  • Латвія. План замку магістра Лівонського ордена у Цесісі: 1–капела; 2–Західна башта з покоями магістра; 3–Північна башта; 4–Південна башта Довгий Герман

  • Латвія. Замок магістра Лівонського ордена у Сігулді. Фото В. Вечерського

  • Латвія. План замку в Турайде: 1–донжон; 2–господарська будівля; 3–напівкругла башта; 4–надбрамна споруда; 5–кругла башта

  • Латвія. Замок у Турайде. Фото В. Вечерського

  • Латвія. Орденський замок у Ризі. Фасад, розріз і план: 1–Свинцева башта; 2–капела; 3–трапезна конвента (рефекторій); 4–покої магістра; 5–дорміторій; 6–зал капітула; 7–галереї

  • Латвія. Панорама історичного центру м. Риги. Фото В. Вечерського

  • Латвія. План ансамблю Домського собору в Ризі

  • Латвія. Домський собор у Ризі. Фото В. Вечерського

  • Латвія. Церква Святого Петра в Ризі. Фото В. Вечерського

  • Латвія. Церква Святого Іоанна в Ризі. Фото В. Вечерського

  • Латвія. План церкви Святого Іоанна в Ризі

  • Латвія. Церква Святого Якова в Ризі. Фасад і розріз

  • Латвія. Вежа церкви Святого Якова у забудові історичного центру Риги. Фото В. Вечерського

  • Латвія. Бастіонні укріплення Риги першої третини 17 ст.

  • Латвія. Парк і палац герцога Е. Бірона у Рундале. Фото В. Вечерського

  • Латвія. Садиба князів Кропоткіних у Сігулді. Фото В. Вечерського

Джерела

Література

  1. Šterns I. Latvijas vēsture, 1290–1500. Rīgā : Daugava, 1997. 740 р.
  2. Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : Видавництво «АртЕк», 2007. С. 169–175.
  3. Banga V., Levina M. Riga’s Churches. Architecture and Art (in Latvian, German, English and Russian). Riga : Zinātne, Apgads Mantojums, 2007. 747 p.

Автор

В. В. Вечерський


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.10.2025

Отримано з https://vue.gov.ua/index.php?title=FREEARTICLES:Архітектура_Латвії&oldid=425879
Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶