(Перенаправлено з Чорнобильська ядерна катастрофа 1986)

Чорнобильська катастрофа

3D модель АЕС до катастрофи.
3D модель реакторного залу, корпусу реактора та прокладення труб.
Анімація наслідків аварії. Кришка реактора лежить на боці у вибуховому кратері. Анімація накладена на передвибухові позиції парових баків, дна реакторного залу та ферм даху.
Захисний саркофаг
Встановлення знаку Заборонена зона

Чорно́бильська катастро́фа (Катастрофа на Чорнобильській АЕС) — техногенна катастрофа, викликана аварією на Чорнобильській атомній електростанції 26.04.1986.

Історична довідка

26.04.1986 о 1 годині 23 хвилини ночі стався вибух реактора 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС, розташованої в м. Прип’яті на півночі Київської обл. Унаслідок вибуху було зруйновано реактор і частину енергоблоку. Фрагменти ядерного палива і бетонних конструкцій вибуховою хвилею розкидало прилеглою територією та дахом розташованого поруч (через спільну стіну) 3-го енергоблоку. Пізніше було виявлено поширення забруднення територією України, Білорусі та ін. країн. Радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи.

Причини

За офіційною версією, причиною аварії стали дії персоналу зміни під час проведення експерименту, пов’язаного з вибігом ротора турбогенератора та збільшенням енерговиділення в активній зоні. Пізніше вивчення причин вибуху реактора засвідчило наявність цілого комплексу суспільно-політичних та науково-технічних передумов аварії. Серед них: державна політика СРСР щодо розвитку атомної енергетики, легковажне ставлення до її специфіки та питань безпеки, недопрацювання технічних і технологічних складових при проектуванні станції, порушення в ході будівництва, постачання неякісного обладнання, проблеми кадрового забезпечення тощо.

Характеристика

За даними військових, які оперативно прибули на місце події, біля станції рівень забруднення складав від 2 до 1446 Р, а безпосередньо поряд зі зруйнованим реактором — 2080 Р.

На початковому етапі зусиль із мінімізації наслідків викиду радіоактивних речовин до робіт залучалися військовослужбовці строкової служби різних родів військ. Улітку 1986 і пізніше значний обсяг обсяг робіт виконували військовослужбовці запасу та вільнонаймані працівники. Під час аварії та на початковому етапі її локалізації загинув старший оператор реакторного цеху В. Ходемчук. Інші працівники станції та пожежники, які терміново підключилися до боротьби з наслідками аварії, отримали значні дози радіаційного опромінення. Воно спричинило смерть і важкі захворювання — до 20.05.1986 в м. Москві в лікарні № 6 від променевої хвороби померли 11 ліквідаторів-пожежників. За неповними даними, під час боротьби з наслідками аварії через майданчик Чорнобильської АЕС пройшли понад 600 тис. осіб.

У цілому, на станції, навколо неї та загалом на території України здійснено величезний обсяг робіт. Провадилися: дозиметричний контроль, дезактивація будівель, обладнання й людей. Здійснювалася консервація зруйнованого блоку (будівництво захисного саркофагу, що пізніше отримав назву «Об’єкт “Укриття”»), створювалася необхідна для його спорудження й обслуговування інфраструктура, з підреакторних приміщень відкачувалася радіоактивно забруднена вода. У нових суспільно-політичних та екологічних умовах вирішувалося завдання забезпечення залучених до ліквідації людей житлом, харчуванням, медичним обслуговуванням.

Відсутність досвіду ліквідації наслідків масштабної техногенної катастрофи на ядерному об’єкті призвела до ухвалення рішень і виконання робіт, які згодом було визнано неефективними. Серед них: скидання у зруйнований реактор із гвинтокрилів сипучих матеріалів, будівництво підреакторної охолоджувальної плити або «захисної стіни у ґрунті» тощо.

Евакуація населення

Через високий рівень радіоактивного забруднення прилеглих до станції територій виникла необхідність евакуації їхнього населення. Першими евакуювали мешканців м. Прип’яті — міста-супутника Чорнобильської АЕС. Із нього було вивезено 49 360 осіб. Наступним етапом стала евакуація населення в межах 10-кілометрової зони, а на початку травня — у межах 30-кілометрової зони навколо станції.

У цілому до кінця літа 1986 було евакуйовано 90 784 особи з 81 населеного пункту (переважно сільське населення). Переселення людей із забруднених територій вимагало значних матеріально-технічних і фінансових витрат. Для евакуйованих було споруджено 11 тис. будинків садибного типу та 402 об’єкти соціально-культурного призначення. Частину мешканців міст Прип’яті й Чорнобиля було переселено до міст Києва, Чернігова та інших міст України та інших республік СРСР.

Під час будівництва будь-якої АЕС передбачається створення санітарної захисної зони. У випадку Чорнобильської АЕС вона мала складати 3 км. Вивчення рівнів забруднення території навколо станції зумовило розширення санітарної зони до 30 км. З часом її кордони змінювалися. Територія цієї зони отримала назву «Зона відчуження» (також вживається назва «Чорнобильська зона»). Правовий статус Зони відчуження закріплено Законом УРСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 (зі змінами). Керівництво вирішенням її проблем у наш час здійснює Державне агентство України з управління зоною відчуження.

Наслідки

Серед основних проблем Зони відчуження впродовж тривалого часу залишалися проблеми екологічного забруднення, «самосели», діяльність підприємств, що працювали на території Зони відчуження, виведення з експлуатації станції (12.2000), збереження безпечного стану «Об’єкта “Укриття”» та робота з радіоактивними відходами різного рівня забруднення.

Упродовж багатьох років із порушенням встановлених планових термінів та з залученням значної міжнародної фінансової та матеріально-технічної допомоги над «Об’єктом “Укриття”» було споруджено новий безпечний конфайнмент (завершено в 11.2016) та сховища для відпрацьованого ядерного палива. На території Зони відчуження після евакуації населення залишилося понад 2 тис. пам’яток національної історії й культури, які потребують вивчення і збереження.

Аварія на Чорнобильській АЕС переросла в особисту трагедію багатьох людей. Її наслідками стали численні проблеми економічного, екологічного, медичного, наукового, суспільного, морально-етичного й культурного характеру. До розпаду СРСР фінансове забезпечення вирішення породжених Чорнобильською катастрофою проблем відбувалося за рахунок загальносоюзного бюджету. Від 1991 фінансування відповідних заходів здійснюється з бюджету України.

Через накладання радіаційного забруднення на загальний неблагополучний стан екології в Україні упродовж післяаварійного періоду значно зріс рівень захворюваності (зокрема серед дітей). Для оздоровлення населенні Україна залучає допомогу міжнародних організацій, інших держав, іноземних громадських структур.

Додатково

Упродовж перших 20 років незалежності України на ліквідацію наслідків аварії витрачено майже 7 млрд доларів США.

Джерела

  1. Чорнобильська трагедія : док. і матеріали / Упоряд.: Н. П. Барановська [та ін.]. Київ : Наук. думка, 1996. 783 с.;
  2. Чорнобиль. Документи Оперативної групи ЦК КПУ (1986-1988) / Упоряд.: О. В. Бажан [та ін.]. Київ : Інститут історії України, 2017. 830 с.;
  3. Чорнобильське досьє КҐБ: суспільні настрої. ЧАЕС у поставарійний період: збірник документів про катастрофу на Чорнобильській АЕС / [упоряд.: О. Бажан, В. Бірчак, Г. Боряк]. Київ : [Майстер книг], 2019. 1197, [1] с.;
  4. Чорнобильське досьє КҐБ: від будівництва до аварії: Збірник документів про катастрофу на Чорнобильській АЕС / Упоряд.: О. Бажан, А. Когут, Г. Боряк. Київ : К.І.С., 2020. 688 с.

Література

  1. Чорнобильська катастрофа / Голов. ред. В. Г. Бар’яхтар. Київ : Наукова думка, 1996. 575 с.;
  2. Чорнобиль: зона відчуження: Збірник наукових праць / Ред. кол.: В. Г. Бар’яхтар, І. Р. Алєксєєнко та ін. Київ : Наукова думка, 2001. 548 с.;
  3. Носовский А.В. и др. Славутич: вопросы радиационной экологии. Киев : Вища школа, 2001. 263 с.;
  4. Барановська Н. П. Чорнобильська катастрофа в публікаціях. Київ : Інститут історії України НАНУ, 2004. 208 с.;
  5. Барановська Н. П. Чорнобильська трагедія: нариси з історії. Київ : Інститут історії України НАНУ, 2011. 262 с.
  6. Киридон А. М. Чорнобиль-1986 у просторі пам'яті // Велика українська енциклопедія: простір знань. URL: https://vue.gov.ua/ВУЕ:Чорнобиль-1986_у_просторі_пам%27яті (дата звернення: 21.04.2021).

Автор ВУЕ

Н. П. Барановська

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Барановська Н. П. Чорнобильська катастрофа // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Чорнобильська катастрофа (дата звернення: 3.12.2021).


Оприлюднено


Оприлюднено:
21.04.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ