Челомей, Володимир Миколайович

Челоме́й, Володи́мир Микола́йович (17.06.1914, м. Седльці, тепер Мазовецького воєводства, Польща — 08.12.1984, м. Москва, тепер РФ) — механік, фахівець у галузі динаміки стійкості складних коливальних систем, генеральний конструктор ракетно-космічної техніки, дійсний член АН СРСР (з 1962), дійсний член Міжнародної академії астронавтики (з 1974), двічі Герой Соціалістичної Праці (1959, 1963).

Невдовзі після народження сина родина Челомеїв переїхала до м. Полтави, 1926 — до м. Києва. У 1929 після закінчення школи вступив до Київського автомобільного технікуму, в 1932 — на авіаційний факультет Київського машинобудівного інституту (1933 на базі цього факультету створили Київський авіаційний інститут).

Після закінчення 1937 Київського авіаційного інституту працював там же викладачем, з 1941 — у Центральному інституті авіаційного моторобудування імені П. І. Баранова, де створив перший у СРСР пульсуючий повітряно-реактивний двигун (1942).

1944 призначений Головним конструктором і директором дослідного авіаційного заводу № 51, 1959 — Генеральним конструктором Дослідного конструкторського бюро ДКБ-52.

Під керівництвом Челомея створено низку найважливіших об'єктів ракетної, космічної та авіаційної техніки.

З 1952 — професор Московського вищого технічного училища ім. Н. Е. Баумана.

Основні праці з конструкції та динаміки машин, теорії коливань, динамічної стійкості пружних систем, теорії сервомеханізмів.

Ленінська премія (1959), Державна премія СРСР (1967, 1974).

Нагороджений 4 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції та медалями.

Золота медаль ім. Н. Є. Жуковського (1964) за найкращу роботу з теорії авіації, Золота медаль ім. А. М. Ляпунова АН СРСР (1977) за видатні роботи в галузі математики та механіки.