Хіротесія

Хіроте́сія, хіротезія (грец. χειροθεσία — покладення рук, від грец. χείρ — рука та грец. τίθημι — класти, ставити, покладати) — у християнстві — священнодія, особливе молитовне покладання рук архієреєм на голову вірянина при посвяті того у чини нижчого кліру, церковнослужителів (читця, співця, іподиякона), на служіння у старших чинах протодиякона, протоієрея, ігумена. Право здійснення хіротесії належить єпископам, у монастирях дозволено настоятелям — архимандритам та ігуменам.

На відміну від хіротонії хіротесія не є таїнством (на висвячуваного не закликають благодаті священства), радше знаком утвердження на церковній посаді та архієрейським благословенням на це служіння; крім того, обряд здійснюють у центрі храму (а не перед вівтарним престолом). Посвята християн у різні чини церковнослужителів супроводжується вбранням у відповідне церковне облачення.