Суботін, Андрій Валерійович

Субо́тін, Андрі́й Вале́рійович (19.07.1987, с. Толбузино Амурської області, тепер Росія — 07.05.2022, м. Маріуполь Донецької області, Україна) — правознавець, прикордонник Державної прикордонної служби України, капітан юстиції, учасник російсько-української війни, Герой України (2024, посмертно).

Суботін, Андрій Валерійович
Народження	19.07.1987
Місце народження	Амурська область
Смерть	07.05.2022
Місце смерті	Маріуполь
Alma mater	Національний авіаційний університет
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	правознавство, військова справа

Відзнаки
Відзнаки	Герой України
Ордени	Золота Зірка; За мужність ІІІ ступеня

Життєпис

Народився в сім’ї військового.

Розпочав навчання в школі м. Харкова. Хотів бути військовим, але не зміг потрапити на військову службу за станом здоров’я.

Закінчив юридичний факультет Інституту повітряного та космічного права Національного авіаційного університету (2009; тепер Державний університет «Київський авіаційний інститут), також отримав військове звання молодшого лейтенанта. Працював юристом. 2019 підписав контракт із Державною прикордонною службою України та став юристом Донецького прикордонного загону (м. Маріуполь).

Із початком широкомасштабного наступу Росії на Україну (від 24.02.2022) разом із бійцями полку «Азов» тримав оборону м. Маріуполя.

26.03.2022 отримав поранення, але продовжив виконувати обов’язки.

Загинув під час виконання бойового завдання від кулі ворожого снайпера. Побратими забрали тіло А. Суботіна з поля бою на «Азовсталь».

Залишилися батьки, донька, дружина.

Нагороди та визнання

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (15.06.2022, посмертно).

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23.08.2024, посмертно).

Цитати

«У бойових буднях Андрія Суботіна були і кульові поранення, які він отримав, але продовжував боротьбу, і евакуація з «Азовсталі» цивільних з дітьми, в якій він активно брав участь, і розважливість та вдумливість, як командира на позиції… Він загинув як Герой України і сьогодні світла пам’ять про нього доповнюється ще однією сторінкою визнання його подвигу — "Золотою Зіркою", яка сяятиме нам дороговказом у подальшій боротьбі».
Цит. за: Прикордонник Андрій Суботін удостоєний звання Герой України (посмертно) // Державна прикордонна служба України. 2024. URL: https://dpsu.gov.ua/ua/news/43741-Prikordonnik-Andriy-SUBOTIN-udostoniy-zvannya-Geroy-Ukraini-%20posmertno%20

В. Суботіна «Він прикордонник, за освітою юрист. Це не бойова посада, але він завжди радів будь-якій можливості бути на першій лінії з хлопцями. Він завжди казав — я не «генеральський син», я син генерала Валерія Суботіна. Він не хизувався батьком. Багато хто думав, що Андрій — однофамілець генерала-прикордонника. Його принципова позиція була добиватися всього самому.
А 24 лютого стало його зірковим часом, адже Андрій хотів бути саме військовим, який бере участь в активній фазі війни. Він не мав ані страху, ані сумніву, залишившись разом з «Азовом», коли мав змогу покинути Маріуполь».
Насправді ми нечасто бачилися після широкомасштабної навали — він був на інших позиціях у місті та виконував задачі з евакуації поранених, під обстрілами доставляв їжу до бункера, де перебували цивільні, брав участь в активних боях…
Побратими забрали його тіло з поля бою, але він залишився в Маріуполі, і нам й досі його не повернули…
Цит. за: Іванець О. Історія звільненої захисниці Маріуполя, «голосу» полку «Азов» Валерії «Нави» Суботіної // АрімяInform. 2023. URL: https://armyinform.com.ua/2023/05/18/istoriya-zvilnenoyi-zahysnyczi-mariupolya-golosu-polku-azov-valeriyi-navy-subotinoyi/

Додатково

Андрій та Валерія Суботіни на «Азовсталі» (фото ДПСУ)

А. Суботін перебував на комбінаті «Азовсталь» із своєю коханою В. Карпиленко (позивний «Нава»), яка працювала у пресслужбі «Азову» (2015–2017, від 27.02.2022). Під обстрілами вони одружилися (05.05.2022).

В. Карпиленко (Суботіна) після наказу українського вищого військового керівництва про збереження життя та здоров’я Маріупольського гарнізону й припинення оборони міста, потрапила в російський полон, в якому перебувала 327 днів (17.05.2022 — 10.04.2023).

Пісня «Кохання сталь» на слова Л. Шиденко присвячена коханню Андрія та Валерії Суботіних є саундтреком до документального фільму «Азовсталь. Прихисток життя» (режисер С. Сукненко).

Джерела

Про відзначення державними нагородами України: Указ Президента України № 409/2022 від 15 червня 2022 р. // Верховна Рада України. 2022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/409/2022#Text
Про присвоєння А. Суботіну звання Герой України: Указ Президента України № 562/2024 від 23 серпня 2024 р. // Президент України. 2024. URL: https://www.president.gov.ua/documents/5622024-51685

Література

Іванець О. Історія звільненої захисниці Маріуполя, «голосу» полку «Азов» Валерії «Нави» Суботіної // АрміяInform. 2023. URL: https://armyinform.com.ua/2023/05/18/istoriya-zvilnenoyi-zahysnyczi-mariupolya-golosu-polku-azov-valeriyi-navy-subotinoyi/
Іванець О. «Сподіваюся, колись по цьому жетону ми зможемо впізнати сина» — мати захисника Азовсталі // АрміяInform. 2024. URL: https://armyinform.com.ua/2024/05/12/spodivayusya-kolys-po-czomu-zhetonu-my-zmozhemo-vpiznaty-syna-maty-zahysnyka-azovstali/
Куришко Д. «Мене знайшли у горі мертвих тіл». Як Валерія Суботіна вижила на «Азовсталі» і в полоні // BBC News Україна. 2024. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/articles/c0w62rdke1yo

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Суботін, Андрій Валерійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Суботін, Андрій Валерійович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.10.2024