Стерлік, Володимир Іванович

Сте́рлік, Володи́мир Іва́нович (15.10.1940, м. Полтава, тепер Україна) — спортсмен, веслувальник (академічне веслування), тренер, заслужений майстер спорту СРСР (з 1967), заслужений тренер України (з 1987).

Стерлік, Володимир Іванович
Народження	15.10.1940
Місце народження	Полтава
Напрями діяльності	спорт

Життєпис

Народився у сім’ї військового. Батько був полковником, родина часто змінювала місце проживання (м. Гадяч Полтавської області, тепер Україна; Німеччина; м. Ленінград, тепер м. Санкт-Петербург, РФ).

Після завершення військової служби батька родина переїхала до м. Києва, де Стерлік закінчив середню школу.

Почав займатися веслуванням 1955 у спортивному товаристві «Динамо». Закінчив 1977 Київський державний інститут фізичної культури (тепер Національний університет фізичного виховання і спорту України) за фахом «тренер-викладач».

Спортивна кар’єра 1959 призваний до армії у спортивний клуб ЦВСКА ВМФ (м. Москва). Після звільнення в запас повернувся до м. Києва. Виступав за товариство «Динамо» (Київ). Тренери — В. А. Любич, Г. М. Новик.

Брав участь у Літніх Олімпійських іграх 1964 у м. Токіо (Японія), де в складі вісімки зайняв п’яте місце.

Бронзовий призер Літніх Олімпійських ігор 1968 у м. Мехіко (Мексика) з академічного веслування на вісімці розпашній. Олімпійська збірна СРСР виступала у такому складі: З. Юкна, А. Багдонавічус, В. Бредіс, Й. Ягелавічус (усі — Литва); В. Кравчук, В. Стерлік (обидва — Україна); О. Мартишкін, В. Суслін (обидва — Росія); стерновий — Ю. Лоренцсон (Росія). У змаганнях вісімок розпашних брали участь 12 екіпажів із 12 країн. Призові місця й нагороди розподілилися так: золота медаль — ФРН (6.07,00 хв.); срібна медаль — Австралія (6.07,98 хв.); бронзова медаль — СРСР (6.09,11 хв.).

На Літніх Олімпійських іграх 1972 у м. Мюнхені (ФРН) у складі четвірки посів четверте місце.

Срібний призер 2-го Чемпіонату світу з академічного веслування 1966 у м. Бледі (тепер Словенія).

Дворазовий переможець Чемпіонатів Європи в м. Дуйсбургу (Німеччина; 1965) на четвірці без стернового разом з А. Багдонавічусом, З. Юкною та Ю. Ягелавічусом та у м. Віші (Франція; 1967) на четвірці у складі цієї ж команди зі стерновим Ю. Лоренцсоном.

Триразовий срібний призер чемпіонатів Європи в м. Копенгагені (Данія; 1963), м. Амстердамі (Нідерланди; 1964) та м. Клагенфурті (Австрія; 1969). Бронзовий призер Чемпіонату Європи в м. Копенгагені (Данія; 1971).

У 1972 завершив спортивну кар’єру. Перейшов на тренерську роботу. Головний тренер збірної СРСР з академічного веслування по Україні (1972–1986). Команда України під його керівництвом стала чемпіоном VІІІ Спартакіади народів СРСР.

Працював у Спорткомітеті України (1982–1986), був заступником голови спортивного товариства студентів «Гарт». Працював у комерційних структурах.

Нагороди та визнання

Нагороджений Почесною грамотою Президента Російської Федерації (2010).

Література

Heggie V. Only the British Appear to be Making a Fuss: The Science of Success and the Myth of Amateurism at the Mexico Olympiad, 1968 // Sport in History. 2008. Vol. 28. Is. 2. P. 213–235.
Бубка С. Н., Булатова М. М. Олімпійське сузір’я України: Атлети. 3-тє вид. Київ : Олімпійська література, 2013. 166 с.

Автор ВУЕ

В. М. Григор'єв

Покликання на цю статтю: Григор'єв В. М. Стерлік, Володимир Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Стерлік, Володимир Іванович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.12.2020