Солов'яненко, Анатолій Анатолійович

Солов’я́ненко, Анато́лій Анато́лійович (27.04.1980, м. Київ, тепер Україна) — оперний режисер. Кандидат мистецтвознавства (з 2005), доцент (з 2006), член-кореспондент Національної академії мистецтв України (з 2021); заслужений діяч мистецтв України (з 2002), народний артист України (з 2008); лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2011). Син А. Б. Соловʼяненка.

Солов'яненко, Анатолій Анатолійович
Народження	27.04.1980
Місце народження	Київ
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київський національний університет культури і мистецтв, Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Напрями діяльності	Музичне мистецтво, педагогіка

Відзнаки
Ордени	За заслуги (ІІІ ст., ІІ ст., І ст.); Честі, Зірка Італії, Князя Ярослава Мудрого (V ст., IV ст.)
Почесні звання	Почесний громадянин м. Києва

Життєпис

2001 закінчив факультет правознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Одночасно опонував освітню програму «Театральна режисура» в Київському національному університеті культури і мистецтв, клас режисера та сценографа В. Пацунова (1939–2022; Україна).

2005–2007 навчався в Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського, спеціалізація — музична режисура, клас режисери В. Бегми (1938–2007; Україна).

Від 2000 працює в Національній опері України: асистент режисера, з 2001 — режисер, з 2003 — режисер-постановник оперної трупи, з 2011 — головний режисер, з 2014 — художній керівник.

2002–2006 — автор і ведучий циклу телепередач Національної телекомпанії України «Антракт із Анатолієм Солов’яненком», присвяченого оперному мистецтву.

2006–2011 — генеральний директор та художній керівник Державного унітарного підприємства «Мистецтво України».

Творчість

Режисер-постановник опер «Мойсей» М. Скорика (2006, диригенти М. Скорик, І. Гамкало), «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди (2007, 2018, 2021), «Норма» В. Белліні (2007), «Дон Карлос» (2012), «Набукко» Дж. Верді (2016, диригент М. Дядюра), «Наталка Полтавка» М. Лисенка (2012, диригент М. Скорик), «Казка про царя Салтана» (2013, диригент М. Дядюра), «Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова (2017, диригент А. Кульбаба), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (2015), «Тоска» Дж. Пуччині (2017, диригент М. Дядюра) тощо.

У Донецькому національному академічному театрі опери та балету імені Анатолія Солов’яненка поставив оперу «Севільський цирульник» Дж. Россіні (2004, диригент В. Василенко). Нова режисерська інтерпретація цього твору відбулася на сцені Національної опери України 2019 (диригент М. Дядюра).

Режисер-постановник понад 500 міжнародних і загальнодержавних мистецьких заходів, серед яких: урочистості з нагоди Дня Конституції України, Дня Незалежності України, річниці від дня народження Т. Шевченка, вечори-реквієми «Дзвони Чорнобиля», пам’яті жертв Голодомору в Україні, Дні культури Вірменії, Білорусі, Казахстану, В’єтнаму, відкриття в Україні Року Грузії, Року Республіки Польща, Року Республіки Казахстан, а також численних фестивалів, концертних програм та урядових акцій.

Автор наукових публікацій із теорії та практики музичної режисури.

Нагороди

Кавалер орденів: «За заслуги» ІІІ ступеня (2006), ІІ ступеня (2010) і І ступеня (2015); Честі (2006, Грузія), «Зірка Італії»(2015), Князя Ярослава Мудрого V ступеня (2018) і IV ступеня (2021).

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за постановку опери В. Белліні «Норма» на сцені Національної опери України (2011).

Почесний громадянин м. Києва (з 2024).

Праці

«Катерина Ізмайлова» у творчості Ірини Молостової // Культура і мистецтво у сучасному світі. 2002. Вип. 3. С. 178–182.
Оперна режисура: співвідношення музики і драми // Мистецтвознавство. 2002. Вип. 6. С. 90–96.
Режисерські шукання І. О. Молостової у жанровому розмаїтті українського оперного мистецтва // Вісник Книжкової палати. 2004. № 3. С. 43–45.
Українська оперна режисура у контексті націнальної культури XIX — першої третини XX століття: генезис художніх форм // Часопис *Національної музичної академії імені П. І. Чайковського. 2013. № 1 (18). С. 116–121.

Література

Терещенко А. К. Анатолій Солов’яненко. Творчий шлях. Київ : Либідь, 2009. 352 с.
Що треба знати про оперного співака Анатолія Солов’яненка, чий голос підкорив сцени від Донецька до Нью-Йорка // Vogue. 2022. URL: https://vogue.ua/article/culture/muzyka/shcho-treba-znati-pro-opernogo-spivaka-anatoliya-solov-yanenko-chiy-golos-pidkoriv-sceni-vid-donecka-do-nyu-yorka-50016.html
Бондарук Л. Анатолію Солов'яненку — 85 // Український інститут національної пам’яті. URL: https://old.uinp.gov.ua/news/anatoliyu-solovyanenku-85

Автор ВУЕ

А. К. Терещенко

Покликання на цю статтю: Терещенко А. К. Солов'яненко, Анатолій Анатолійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Солов'яненко, Анатолій Анатолійович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.06.2025