Созінов, Олексій Олексійович

Созінов, Олексій Олексійович.jpg

Со́зінов, Олексі́й Олексі́йович (26.04.1930, с. Єржово Рибницького району УСРР (тепер Республіка Молдова — 4.08.2018, м. Київ, Україна) — вчений-генетик, селекціонер сільськогосподарських рослин, біотехнолог та агроеколог, організатор науки, Україна-Росія

Созінов, Олексій Олексійович

Рік народження 26.04.1930
Місце народження Єржово
Рік смерті 04.08.2018
Місце смерті Київ
Alma mater Одеський державний аграрний університет
Напрями діяльності генетика, селекція, біотехнологія, агроекологія


Життєпис і діяльність

Життєпис

Батьки Олексій Абрамович та Оксана Кирилівна. 1936 сімʼя Созінових переїхала до м. Одеси.

1944 розпочав трудову діяльність в елітгоспі «Дачне» Одеської області. Після закінчення вечірньої школи робітничої молоді рік навчався в Одеському інституті зв’язку (тепер Одеська національна академія зв'язку ім. О. С. Попова).

1949–1954 навчався в Одеському сільськогосподарському інституті (закінчив з відзнакою).

1954–1955 працював агрономом на Вознесенській рисовій сортодільниці Миколаївської області.

1955–1958 — аспірант Всесоюзного селекційно-генетичного інституту (ВСГІ) м. Одеси (тепер Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення). 1958 стажувався в Світовому центрі селекції рослин м. Сфалефі та інших наукових установах Швеції. 1958–1961 працює спочатку молодшим, згодом старшим науковим співробітником лабораторії селекції пшениці.

1959 в Одеському сільськогосподарському інституті захистив кандидатську дисертацію: «Пивоваренний ячмінь на півдні України».

1970 в Українському науково-дослідному інституті рослинництва, селекції і генетики ім. В. Я. Юр’єва (тепер Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва Національної академії аграрних наук) захистив докторську дисертацію на тему: «Якість зерна пшениці півдня України та шляхи його поліпшення». 1961–1966 — завідувач лабораторії якості зерна.

1966–1971 — заступник директора з наукової роботи та завідувач відділом технології зерна.

1971–1978 — директор Всесоюзного селекційно-генетичного інституту (м. Одеса).

1973 обраний членом-кореспондентом, 1978 дійсним членом (академіком) ВАСГНіЛ і АН УРСР (Відділення загальної біології із спеціальності генетика).

1978–1982 — перший віце-президент Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна (ВАСГНіЛ).

1981–1987 — директор Інституту загальної генетики ім. М. І. Вавилова АН СРСР (м. Москва) та віце-президент Всесоюзного товариства генетиків і селекціонерів ім. М. І. Вавилова.

1987–1990 очолив Президію Південного відділення ВАСГНіЛ (м. Київ), призначений також заступником голови Держагропрому УРСР.

1987–1992 за сумісництвом віце-президент ВАСГНіЛ, завідувач відділу прикладної генетики і біотехнології Південного відділення ВАСГНіЛ та АН УРСР.

1991–1996 — фундатор та перший академік по відділенню рослинництва і селекції (генетика і селекція) Української академії аграрних наук (УААН (1990) (тепер Національна академії аграрних наук (НААН), її перший президент. 1990–2001 був членом Президії УААН.

Від 2000 — завідувач відділення Інституту агроекології та біотехнології УААН, з 2002 – лабораторії молекулярної генетики рослин Інституту харчової біотехнології і геноміки Національної академії наук України (НАНУ), головний науковий співробітник Інституту захисту рослин НААН.

Наукова діяльність

На базі Всесоюзного селекційно-генетичного інституту (м. Одеса) започаткував нові напрями дослідження: клітинна біологія, цитогенетика, генетика якості зерна і генетичні основи селекції, імуногенетика, насіннєзнавство, ембріогенетика, молекулярна біологія, використання математичних методів в біології.

Дослідив особливості генетичного контролю біосинтезу запасних білків злаків (уперше встановив характер спадковості електрофоретичних компонентів цих білків). На основі генетичного аналізу широкого експериментального матеріалу розробив принцип використання алельних варіантів кластерів родинних генів як генетичних маркерів.

Сформулював гіпотезу міжлокусних асоціацій (зокрема для запасних білків пшениці), що ввійшла у світовий фонд загальної генетики.

Дослідив особливості формування коадаптивних асоціацій генів у геномах культурних і диких злаків. Опрацьована вченим генетична класифікація проламінів здобула міжнародне визнання, а спосіб ідентифікації генотипів сортів і форм культурних рослин за локусами запасних білків є важливим моментом сучасного насінництва і сортовипробування.

В останні роки активно працював над проблемами геноміки, агросфери 21 ст., збереження біорізноманіття і довкілля в контексті сталого розвитку, обґрунтування необхідності дослідження агросфери України як єдиної системи, що визначає якість умов життя її населення.

Автор понад 600 наукових праць з генетики і селекції культурних рослин (у тому числі 8 монографій). О. О. Созінов — автор та співавтор 18 сортів сільськогосподарських культур. Отримав 19 авторських свідоцтв та патентів. Під його науковим керівництвом підготовлено 45 кандидатів і 9 докторів наук, які фактично розпочали дослідження з поліморфізму білків і ДНК рослин.

Редакційна діяльність

Редактор (1980–2001), а з 2001 — заступник головного редактора міжнародного журналу «Цитологія і генетика», редактор збірника наукових праць «Агроекологія і біотехнологія», член редкоегій багатьох вітчизняних та зарубіжних часописів з питань генетики, селекції, біотехнології, загального рослинництва, насінництва, серед яких «Вісник аграрної науки», «Доповіді НАН України», «Генетика» (Росія), «Аграрная наука» (Росія), «Наука и жизнь» (Росія), «Вісник НАУ», «Селекция и семеноводство», «Генетичні ресурси», «Аграрна наука і освіта», «Біотехнологія», «Biologisches Zentralbatt» (Німеччина).

Нагороди і визнання

Нагороджений орденами Леніна (1973), Жовтневої Революції (1977), Трудового Червоного Прапора (1971), «За заслуги» III ступеня (2000), Почесними грамотами Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, НАН України, УААН, багатьма медалями, дипломами ВДНГ СРСР і України та іншими відомчими нагородами. Йому присвоєно звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (1990), він лауреат Державної премії Російської Федерації в галузі науки і техніки (1995), Державної премії України в галузі науки і техніки (1989). Обирався депутатом Верховної Ради СРСР (1988–1991).

Почесний професор Болгарської академії наук. Визнаний Людиною року (1997) і Людиною ІІІ тисячоліття (США), ініціатор створення і керівник Міжнародного центру з генетики і селекції рослин країн Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ).

Член Міжнародного товариства хімії зерна, Європейського товариства селекціонерів, Американської асоціації хімії зерна, Канадського товариства генетиків, Українського міжнародного комітету з питань науки і культури, Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. М.І. Вавилова.

Праці

  1. Созинов А. А., Козлов В. Г. Повышение качества зерна озимых пшениц. М.: Колос, 1970. 136 с.
  2. Созинов А. А., Жемела Г.П. Улучшение качества зерна озимой пшеницы и кукурузы. М.: Колос, 1983.270 с.
  3. Полиморфизм белков и его значение в генетике и селекции : [монография] / А. А. Созинов; отв. ред. Л. И. Корочкин ; Акад. наук CССР, Ин-т общей генетики им. Н. И. Вавилова.М. : Наука, 1985.272 с.
  4. Созинов А. А., Лаптев Ю. П. Генетика и урожай. М.: Наука, 1986.168 с.
  5. Генетическое улучшение пшеницы / соавт.: А. П. Орлюк, А. А. Корчинский; Укр. акад. аграр. наук. Киев, 1993.131с.
  6. Агробіорізноманіття України: теорія, методологія, індикатори, приклади. Кн. 1 / під ред. О. О. Созінова та В. І. Придатка ; Нац. акад. наук України, Рада по вивченню продуктивних сил України, Укр. центр менедж. землі та ресурсів.К. : [б. и.], 2005.384 с.
  7. Агробіорізноманіття України: теорія, методологія, індикатори, приклади. Кн. 2 / О. О. Созінов, В. І. Придатко, О. Г. Тараріко [та ін] ; під ред. О. О. Созінова, В. І. Придатка, О. І. Лисенка ; Нац. акад. наук України, Рада по вивченню продуктивних сил України, Укр. центр менедж. землі та ресурсів [та ін].К. : ЗАТ «Нічлава», 2005. 592 с.

Бібліографія

  1. Созінов Олексій Олексійович: біобібліогр. покажч. наук. пр. за 1954–2009 рр. До 80-річчя від дня народження. Упоряд. В. А. Вергунов, Т. Ф. Дерлеменко, О. П. Анікіна, Л. А. Кириленко, В. М. Товмаченко, В. Ю. Соколов; наук. ред. В. А. Вергунов. К.: Аграр. наука, 2010.
  2. Созинов Алексей Алексеевич. Материалы к биобиблиографии деятелей с.-х. науки / Сост. И.В. Боровских. М.: ВАСХНИЛ, ЦНСХБ, 1980. 24 с.
  3. Созинов Алексей Алексеевич // Биологи: биограф. справочник. К.: Наукова думка, 1984. С. 583–584.
  4. Созінов Олексій Олексійович: біобібліогр. покажч. наук. пр. за 1954–2009 рр. До 80-річчя від дня народження / Упоряд. В. А. Вергунов, Т. Ф. Дерлеменко, О. П. Анікіна, Л. А. Кириленко, В. М. Товмаченко, В. Ю. Соколов; наук. ред. В. А. Вергунов. К.: Аграрна наука, 2010. 180 с.

Література

  1. Вергунов В.А. 80-річчя академіка НАН України О. О. Созінова // Вісн. НАН України. 2010. № 4. С. 65–66.
  2. Пирожков С.І., Вергунов В.А. Перший президент Академії аграрних наук незалежної України (пам’яті академіка НАН України О.О. Созінова // Вісник НАН України. 2018. №09(19). С. 83–87.

Автор ВУЕ

В. А. Вергунов


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вергунов В. А. Созінов, Олексій Олексійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Созінов, Олексій Олексійович (дата звернення: 28.05.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
14.05.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ