Романенко, Віталій Петрович

Романе́нко, Віта́лій Петро́вич (13.07.1926, с. Русанів Броварського району Київської області, тепер Україна — 03.10.2010, м. Київ, Україна, похований у с. Русанові) — спортсмен, стрілець (кульова стрільба), заслужений майстер спорту (з 1955), заслужений тренер УРСР (з 1974), багаторазовий чемпіон.

Романенко, Віталій Петрович
Народження	13.07.1926
Місце народження	Русанів
Смерть	03.10.2010
Місце смерті	Київ
Місце поховання	Русанів
Напрями діяльності	спорт

Життєпис

Народився у сім’ї вчителя. Навчався в школі села Русанів, закінчив 7 класів. 1940 сім’я переїхала до Новосибірської області (тепер Російська Федерація). 1943 добровольцем пішов на фронт під час Другої світової війни. Був призваний з Павлодарської області Казахстану. Воював на Першому Українському фронті у Польщі. Перемогу зустрів під м. Берліном.

1945 закінчив Сумське вище артилерійське командне училище (тепер розформовано, на його базі з 2007 існує державний ліцей-інтернат «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка), отримав військове звання «лейтенант». Службу продовжив у Київському військовому окрузі в м. Лубнах, у 25 гвардійській мотострілецькій дивізії (з 1964 імені В. І. Чапаєва, у 1990-і розформовано). Завершив службу у званні полковника.

Спортивна кар’єра

Займатися стрілецьким спортом почав під час військової служби (відвідував тир стрілецький). В армії тренером спортсмена був Г. Купко (народився 1921; Україна).

1953 сформував команду військових спортсменів і взяв участь у змаганнях з дуельної стрільби Київського військового округу. Після перемоги команди в цих змаганнях його зараховано до збірної округу. На чемпіонаті Радянської Армії виборов дві срібні та одну бронзову медалі. На чемпіонаті України здобув дві срібні та одну бронзову медалі. У вересні цього ж року в складі збірної України взяв участь в чемпіонаті СРСР і завоював срібну медаль.

1954 зарахований до збірної СРСР і виборов 5 золотих та одну срібну медалі на Чемпіонаті світу в м. Каракасі (Венесуела). Установив світовий рекорд — 224 очки.

1955 на Чемпіонаті світу в м. Осло (Норвегія) отримав дві золоті та срібну медалі.

1956 на Чемпіонаті Європи в м. Гельсінкі (Фінляндія) завоював три золоті медалі.

На Літніх Олімпійських іграх 1956 у м. Мельбурні (Австралія) здобув золоту нагороду. Спортсмени стріляли з рушниці з відстані 100 м. Романенко вибив 441 очко з 500 можливих (олімпійський та світовий рекорд; попередній олімпійський рекорд було перевершено на 28 очок, а світовий — на 11 очок). На 2020 цей рекорд ніким не перевершено, він увійшов до розряду довічних — Олімпіада у м. Мельбурні була останньою, до програми якої входили змагання зі стрільби з вправою «олень, що біжить».

1953–1964 брав участь у чемпіонатах Радянського Союзу та одержав 20 золотих і 4 срібні медалі. 1955–1962 — чемпіон СРСР в особистих і командних змаганнях.

Від 1965 — тренер збірної команди СРСР і олімпійської збірної з кульової стрільби. Тренер збірної України та Радянської Армії. Підготував чемпіона Літніх Олімпійських ігор 1972 у вправі «кабан, що біжить, 50 м» Я. Железняка і чемпіона Літніх Олімпійських ігор 1976 у вправі «стрільба з малокаліберної гвинтівки по мішені, що рухається, 50 м» О. Газова (народився 1946, Росія — Білорусь), а також 8 чемпіонів світу, 8 чемпіонів Європи, багато чемпіонів Радянського Союзу та України, Радянської Армії.

Нагороди та визнання

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1957).

Мав 24 військові нагороди, серед яких: ордени Вітчизняної війни І і ІІ ступеня, Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, Червоної Зірки, медалі «За відвагу», «За бойові заслуги» та інші.

Нагороджений Золотим знаком «Міжнародний майстер спорту» Міжнародної федерації стрільби.

У Київському військовому окрузі було засновано перехідний приз імені В. Романенка, який виборювали щороку спортсмени — представники офіцерського складу. Турнір імені В. Романенка проходить щороку в селі Русанові.

У військовій частині, де він служив, засновано музей.

Додатково

Влучно стріляти Романенка навчив батько, який працював вчителем з військової підготовки у школі.

Література

Хавин Б. Н. Все об олимпийских играх. 2-е изд. доп. Москва : Физкультура и спорт, 1979. С. 575.
Бубка С. Н., Булатова М. М. Олімпійське сузір'я України: тренери. Київ : Олімпійська література, 2011. 252 с.

Автор ВУЕ

В. М. Григор'єв

Покликання на цю статтю: Григор'єв В. М. Романенко, Віталій Петрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Романенко, Віталій Петрович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.12.2020