Пилип’юк, Василь Васильович

Пилип’ю́к, Васи́ль Васи́льович (10.01.1950, с. Новоселиця, тепер Коломийського району Івано-Франківської області, Україна — 18.11.2017, м. Рівне, Рівненської області, Україна; похований у м. Львові) — фотохудожник, педагог. Лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка (тепер Національна премія України імені Тараса Шевченка, 1993), заслужений діяч мистецтв України (1998), професор (2015). Член Національної спілки журналістів України, художник Міжнародної федерації фотомистецтва (2007).

Пилип’юк, Василь Васильович
Народження	10.01.1950
Місце народження	Новоселиця (село)
Смерть	18.11.2017
Місце смерті	Рівне
Місце поховання	Личаківський цвинтар
Alma mater	Львівський національний університет імені Івана Франка
Місце діяльності	Львівська національна академія мистецтв, Київський національний університет культури і мистецтв
Напрями діяльності	фотохудожник

Відзнаки
Ордени	«За заслуги» ІІІ ступеня (2000)
Премії	Національна премія України імені Тараса Шевченка (1993)
Почесні звання	Заслужений діяч мистецтв України (1998), художник Міжнародної федерації фотомистецтва (2007)

Життєпис

Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка (1974, тепер Львівський національний університет імені Івана Франка).

Працював у районних газетах м. Снятина, селища Верховина (обидва — Івано-Франківської області), в Івано-Франківській обласній газеті. Після переїзду до м. Львова працював у газеті «Львівський залізничник», співпрацював із обласними, республіканськими та всесоюзними часописами. 1973–1989 — власний кореспондент журналу «Україна» (м. Львів) та англомовного видання «Україна» (англ. «Ukrаіnе»).

Від 1990 — головний редактор журналу «Світло й Тінь» (відновлено назву українського фотожурналу 1933–1939), згодом президент приватного видавничого підприємства «Світло й Тінь».

1992–1995 був особистим фотографом президента Л. Кравчука. Результати поїздок відображені у фотокнизі «У світ широкий».

1999 заснував першу в Україні фотогалерею. 2009 в галереї Пилип’юка відкрито перший міжнародний салон художньої фотографії «Світло і Тінь — 2009» під егідою Міжнародної федерації фотомистецтва при ЮНЕСКО.

Від 2007 — доцент, працював на посаді професора кафедри теорії і методики журналістської творчості факультету журналістики Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука (м. Рівне). Створив власну школу фотомистецтва, провадив науковий пошук із дослідження розвитку фотосправи в Галичині на межі 19–20 ст.

Від 2011 працював у Львівській національній академії мистецтв (ЛНАМ), від 2015 Пилипʼюку присвоєно вчене звання професора кафедри менеджменту мистецтва ЛНАМ.

Від 2016 — завідувач кафедри фотомистецтва Київського національного університету культури і мистецтв (КНУКІМ).

18.11.2017, повертаючись автомобілем із КНУКІМ, під час зупинки неподалік м. Рівного знепритомнів. Помер у лікарні від аневризми грудного відділу аорти. Похований на Личаківському цвинтарі.

Власкор газети «Львівський залізничник»
Персональна виставка В. Пилип'юка (з мамою Оленою)
Щаслива родина – від батька до сина… Дочка Христина, Василь Пилип’юк, дружина Анна, син Володимир, дочка Ярина
В. Пилип'юк на Гуцульщині
Праця над альбомом про Сухопутні війська України

Діяльність

Автор близько 2000 художніх і документальних творів, фотоновел, значна частина яких увійшла до надбань світової мистецької спадщини. Від 1969 твори експонували на понад 100 вітчизняних і міжнародних виставках. В активі митця — понад 80 персональних виставок. Роботи зберігаються в колекціях багатьох галерей світу, вони представлені в мистецьких виданнях і фотоальбомах. Творчості фотомитця присвячено понад 455 публікацій у виданнях України та зарубіжжя. Автор 45 наукових та навчально-методичних праць.

Автор і видавець понад 115 мистецьких фотоальбомів, зокрема «Львів», «Живиця», «До тебе полинуть», «Пієта в камені», «Львівський державний академічний театр опери та балету ім. І. Франка», «Львівщина», «Ровенщина», «В краю Черемоша й Прута», «У світ широкий», «Древній Галич», «Львів. Пори року», «Для тебе, Львове, я живу!», «Земле Франкова, вклоняюсь тобі! Львівщина», «Україно, ти для мене диво!».

Підсумок творчості Пилип’юка — фотоальбоми «Світовідчуття епохи» (2014), «Світлопис душі», «Долею даровані зустрічі».

У співавторстві опублікував книги із серії «Постаті» про життя і творчу спадщину митців та суспільних діячів: «Микола Колесса. Лицар нації» (спіавт. — Я. Гоян, 2003), «Георгій Кірпа. Чудотворна самобутність», «Дмитро Павличко. Погоня» (2004), «Іван Франко. Завжди вчитель» (співавт. — Р. Горак), «Світи Святослава Гординського», «Михайло Павловський. Сподвижник національної медицини» (спільно з С. Голубкою, 2010), «Світ моєї любові» (М. Поплавський [нар. 1949; тепер Україна]), «Володар кам’яного персня» (Б. Возницький), «Володимир Овсійчук. Окрилений мистецтвом» (спільно з С. Павлюком [нар. 1948; тепер Україна], 2016).

Автор навчального посібника «Українська художня фотографія. Етапи становлення та мистецькі засади розвитку» (2007).

Український мотив, 2012 (художня робота В. Пилип'юка)
Супровід, 1981 (художня робота В. Пилип'юка)
Тиша озерного плеса, 1990 (художня робота В. Пилип'юка)
Перший сніг, 1995 (художня робота В. Пилип'юка)
На березі життя, 2007 (художня робота В. Пилип'юка)
Прелюдія, 2007 (художня робота В. Пилип'юка)
Княгиня, 2015 (художня робота В. Пилип'юка)
З грому і блискавки, 2015 (художня робота В. Пилип'юка)

Нагороди та визнання

Лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка за фотомистецькі альбоми «Живиця», «Львів», «До тебе полинуть» (1993). Заслужений діяч мистецтв України (1998).

2007 присвоєно звання художника Міжнародної федерації фотомистецтва (FIAP).

Почесний доктор Української академії друкарства (1999), академік Національної академії проблем людини (1999), почесний професор Гамбурзької академії мистецтв (2009), Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (2013), Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка (2016). Член Експертної ради Художнього музею Тараса Шевченка в м. Пекіні (КНР, 2016). Почесний академік Національної академії мистецтв України (НАМУ, 2017).

Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ступ. (2000), «За трудові досягнення» IV ступ. міжнародного відкритого рейтингу «Золота фортуна» (2001), срібною медаллю НАМУ (2000), золотою медаллю Національної спілки журналістів України (2009).

Лауреат обласної премії імені Олександра Гаврилюка в галузі літератури і мистецтва (1981), республіканської комсомольської премії імені Миколи Островського в галузі літератури та журналістики (1988), міжнародної культурної премії «Золотий Ікар» (2004), премії імені Богдана Котика — «Людина року» та премії імені академіка Івана Крип’якевича (обидві — 2000), премії імені Марка Черемшини (2009), премії імені Романа Федоріва (2010), премії імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва (2013), міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2016).

Удостоєний почесної відзнаки «За сподвижництво в культурі Прикарпаття» (2003, 2006), «За заслуги перед рідною землею» (2006), кавалер «Хреста» ІІІ, ІІ та І ступенів Регіонального благодійного фонду ім. Короля Данила (2010). Нагороджений відзнакою Львівської єпархії Автокефальної православної церкви — медаллю Спасителя нашого Ісуса Христа (2013).

Почесний громадянин с. Новоселиця (2013), с. Городець Сарненського району Рівненської області (2016).

2016 в рідному селі митця створено комунальну установу «Снятинський районний музей творчості Василя Пилип’юка».

Цитата

Пилип'юк В.: «Як фотожурналістові мені доводилось бути універсальним. За самим характером знимкував все, що хвилювало: рідну природу Прикарпаття, Львів у його таємничій красі, Карпатський край і Покуття, а далі — увесь широкий світ у найвіддаленіших куточках. Але чомусь дуже хотів портретувати людей. Кортіло зазирнути в душу, розкрити таїну їхнього буття, характеру, інтелекту... Найбільше вабило спілкування з письменниками. Можливо, тому, що це збагачувало духовно. Так були створені портрети видатних письменників Ростислава Братуня, Романа Іваничука, Романа Федоріва, Дмитра Павличка, Романа Лубківського. Їхні портрети уперше ще в 1979 році експонувалися у приміщенні Львівської обласної організації Спілки письменників України та в Українському національному музеї».
Цит. за: Василь Пилип'юк, професор, фотохудожник, лауреат премії // Укрінформ. 2016. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/1946242-vasil-pilipyuk-profesor-fotohudojnik-laureat-premiji-imeni-shevchenka.html

Література

Герасимчук Д. К. Ластівка з маминої сльози. Львів : Каменяр, 1993. 159 с.
Василь Пилип’юк / Уклад.: А. І. Гринівецька, Н. І. Кошик, Т. Ю. Кульчицька. Львів : Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника, 2013. 495 с.
Пилип’юк Василь Васильович // Почесні імена України — еліта держави : в 7 т. Київ : Логос Україна, 2013. Т. 2. 325 с. URL: http://logos-ukraine.com.ua/project/index.php?project=piued2&id=834
Василь Пилип’юк, професор, фотохудожник, лауреат премії // Укрінформ. 2016. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/1946242-vasil-pilipyuk-profesor-fotohudojnik-laureat-premiji-imeni-shevchenka.html
Пам’яті В. В. Пилип’юка (1950–2017) // Львівська національна академія мистецтв. 2017. URL: https://lnam.edu.ua/uk/260/proschannja-z-profesorom-v-pilipjukom.html
Родик К. ФотоЛюдина: неймовірна історія видатного репортера-художника Василя Пилип’юка // Україна молода. 2017. URL: https://umoloda.kyiv.ua/number/3244/164/118214/

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Пилип’юк, Василь Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Пилип’юк, Василь Васильович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.01.2025