Парагрип

Парагри́п (лат. paragrippus) — гостре респіраторне вірусне захворювання, яке характеризується помірно вираженою загальною інтоксикацією, ураженням верхніх дихальних шляхів.

Парагрипозний вірус уперше виділений Г. Ченоком в 1954 із біоматеріалу носових змивів хворого на гострий ларинготрахеїт.

Етіологія

Віруси парагрипу людини належать до сімейства параміксовірусів. Відомо 5 типів вірусів, найбільшу вірулентність мають 1–3 типи.

Віруси парагрипу містять РНК, мають розміри від 150 до 200 нм, нестійкі в навколишньому середовищі, добре розмножуються в культурі нирок ембріона. Від вірусів грипу їх відрізняє стабільність антигенної структури і відсутність мінливості генома віріона.

Епідеміологія

Резервуаром інфекції є хворий із клінічно вираженою або стертою формою парагрипу.

Хвора людина виділяє збудник упродовж 7–10 днів, особливо інтенсивно — в перші 2–3 дні хвороби. Механізм передачі інфекції — повітряно-краплинний.

Парагрипозні віруси зумовлюють до 20 % гострих респіраторних захворювань у дорослих і до 30 % — у дітей.

Патогенез

Вхідними воротами інфекції є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, де відбувається репродукція вірусу, розвиток запальної реакції, гіперемії та набряклості. З місця первинної локалізації віруси проникають у кров і надають помірно виражену загальнотоксичну дію. Запальний процес може поширюватися вниз на трахею і нижні дихальні шляхи.

Унаслідок набухання слизової оболонки гортані, скупчення в’язкого секрету в її просвіті і ларингоспазму виникає стеноз гортані (круп). Часто він спостерігається у дітей раннього віку через анатомо-фізіологічні особливості дихальних шляхів.

Клінічна картина

Інкубаційний період — від 2 до 6 днів.

У клінічній картині парагрипу ураження верхніх дихальних шляхів переважають над проявами токсикозу.

Для захворювання характерні поступовий початок, млявий перебіг із максимальним вираженням клінічних симптомів на 3–5-ту добу хвороби.

Симптоми загальної інтоксикації виражені слабко, температура тіла переважно субфебрильна протягом 1–7 днів, іноді може сягати фебрильного рівня з досить вираженою інтоксикацією.

Катаральний синдром, як правило, представлений ларингітом, однак спостерігаються менш значні явища риніту з мізерними серозними / слизистими виділеннями та катарального фарингіту.

Іноді у процес залучаються трахея та бронхи з розвитком відповідної симптоматики. Анатомічна будова гортані зумовлює можливість розвитку стенозуючого ларингіту (несправжнього крупу) переважно у дітей.

Ускладнення

Практично єдиним ускладненням парагрипу є пневмонія, яка розвивається внаслідок важкого ларинготрахеїту. Захворювання закінчується одужанням через 6–10 днів, якщо немає ускладнень.

Лікування

Лікування симптоматичне, проводиться в домашніх умовах. Госпіталізації підлягають лише хворі із синдромом крупу, тяжкими бактеріальними ускладненнями. Призначають постільний режим і симптоматичні засоби.

Профілактика

Специфічну профілактику парагрипу не розроблено. Загально-профілактичні заходи такі самі, як і при грипі.

Література

Грип та гострі респіраторні інфекції (адаптована клінічна настанова, заснована на доказах) // Актуальна інфектологія. 2014. № 3 (4). С. 123–191.
Дуда О. К., Коцюбайло Л. П. Інновації в лікуванні гострих респіраторних вірусних інфекцій коронавірусної етіології у дорослих // Інформаційний лист про нововведення в сфері охорони здоров’я. 2016. № 192.
Clinical Virology / Ed. by D. Richman, R. Whitley, Fr. Hayden. Washington : ASM Press 2016. 1489 p.

Автори

Покликання на цю статтю: Єрьоменко Р. Ф., Березнякова М. Є. Парагрип // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Парагрип (дата звернення: 11.10.2026).

Оприлюднено: 15.04.2020