Пан (астрономія)

Пан

«Спиця» — смуга в поділі Енке, утворена Паном

Пан (з грец. Πάν) — внутрішній супутник Сатурна, відомий також як Сатурн XVIII.

Зміст

1 Відкриття
2 Орбіта
3 Фізичні характеристики супутника
4 Додатково
5 Література
6 Автор ВУЕ

Відкриття

Пан виявив у 1990 астроном Марк Роберт Шоуолтер (1957; США) у кільцях Сатурна під час аналізу фотознімків, зроблених 1981 автоматичною міжпланетною станцією «Вояджер-2». Тимчасове позначення — S/1981 S13. 16.09.1991 супутник офіційно названо на честь міфологічного Пана — грецького бога лісів, мисливців та пастухів.

Орбіта

Велика піввісь орбіти Пана — (1335840,0 ± 0,1) км. Ексцентриситет орбіти практично дорівнює нулю (з точністю до 0,00144 %) — велика піввісь орбіти супутника фактично є радіусом його орбіти. Орбітальний сидеричний період — ≈ 0,575050718 доби (13 годин 48 хвилин 04,38 секунди). Площина орбіти фактично збігається з екваторіальною площиною Сатурна: нахил орбіти (0,0001 ± 0,0004)°.

Супутник рухається усередині поділу Енке зовнішнього кільця A системи кілець Сатурна (при цьому він є супутником-пастухом), які, впливаючи своєю гравітацією, очищують околиці власної орбіти від частинок кільця та створюють на їхніх поверхнях візерунки (неофіційна назва — «спиці»).

Фізичні характеристики супутника

Габаритні розміри 34,4 × 31,4 × 20,8 км;
середній радіус (14,1 ± 1,3) км;
маса (4,95 ± 0,75) × 1015 кг — 8,7 × 10^-10 % від маси Сатурна.

Оцінка середньої густини супутника (0,42 ± 0,15) г/см (майже вдвічі менша за густину водяного льоду).

Прискорення вільного падіння на відстані середнього радіуса від центра мас Пана — (0,0001–0,0018) м/с²: значення другої космічної швидкості на цій відстані ≈ 6 м/с (швидкість пересічної людини на стометрівці).

Сидеричний період добового обертання супутника внаслідок дії припливної взаємодії синхронізований із сидеричним орбітальним періодом, тобто теж дорівнює 0,575050718 доби = 13 годин 48 хвилин 04,38 секунди. Тому Пан завжди повернутий одним боком до Сатурна.

Нахил осі обертання відносно нормалі площини орбіти дорівнює нулю. Середнє альбедо супутника — 0,5, середня температура поверхні — ≈ 78 К. Видима зоряна величина Пана в середній опозиції — (V) 19,4^m.

Фотосесія (2017) Пана зондом «Кассіні» засвідчила незвичайну форму супутника (ймовірно, через осідання матеріалу кілець Сатурна на поверхню Пана з утворенням екваторіального потовщення).

Додатково

Саме за наявністю «спиць» на кільці А передбачено існування супутника усередині поділу Енке ще 1985, коли кільця А серії «Вояджер» пролітали повз Сатурн.

Література

Showalter M., Cuzzi J., Marouf E. et al. Satellite «Wakes» and the Orbit of the Encke Gap Moonlet // Icarus. 1986. Vol. 66 (2). P. 297–323.
Jacobson R., Spitale J., Porco C. et al. Revised Orbits of Saturn's Small Inner Satellites // The Astronomical Journal. 2008. Vol. 135 (1). P. 261–263.
Thomas P. C. Sizes, Shapes, and Derived Properties of the Saturnian Satellites after the Cassini Nominal Mission // Icarus. 2010. Vol. 208 (1). P. 395–401.
Murray C. D. Pan // Nature Astronomy. 2017. Vol. 1. P. 575.

Автор ВУЕ

О. Г. Шевчук

Покликання на цю статтю: Шевчук О. Г. Пан (астрономія) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Пан (астрономія) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.08.2021