Молібденові руди

Молібде́нові ру́ди — природні мінеральні утворення, що містять молібден у кількостях, за яких технічно можливе й економічно доцільне його вилучення та використання.

Історична довідка

Основний рудний мінерал молібдену — молібденіт — відкрив 1778 хімік К. В. Шееле (1742–1786; Швеція). Проте до використання молібдену минуло більше століття, що було пов’язано з його дефіцитом і труднощами з добуванням чистого елемента.

Першу шахту з видобутку молібденової руди — Кнабен (регіон Південна Норвегія, Норвегія) — відкрито 1885.

1913 для вилучення молібденіту з руд почали застосовувати  флотацію, яка стала основним процесом збагачення молібденових руд. Попит на молібденові руди зростав під час Першої та Другої світових воєн унаслідок застосування молібдену як легованої добавки до сталей.

У 21 ст. молібден — складник неіржавних та легованих сталей, що їх використовують у машинобудуванні (35 %), електротехніці (15 %), транспорті (15 %), хімічній (10 %), нафтовій, газовій (10 %) та інших галузях промисловості (15 %).

Характеристика

У мінеральних утвореннях молібден наявний переважно в 4- і 6-валентній формі. Головні рудні мінерали — молібденіт (60 % Мо), та молібдошеєліт (1–16 % Мо). Велику групу молібденових мінералів утворюють молібдати природні. Молібденові руди в різних співвідношеннях із молібденом містять Cu, W, S (пірит), меншою мірою — Bi, Be, Sn, Ag, Au; крім того, в молібденіті постійно наявний Re.

Розрізняють мідно-молібденові, монометальні молібденові руди, вольфрам-молібденові. Середній уміст Мо в рудах великих родовищ 0,06–0,2 %, дрібних — 0,3–1 %. Як супутній компонент Мо вилучають з інших руд за вмісту в них Мо від 0,005 % і вище.

Молібденові руди екзогенного походження відомі у вугіллі, вуглисто-глинисто-кременистих сланцях, а також у твердих нафтобітумах. Тут Мо тісно пов’язаний з органічною речовиною і зазвичай асоціює з V, U, Ge, Re, рідкісноземельними елементами. Вміст Мо в таких рудах — тисячні й соті частки відсотка. Молібденові руди екзогенного походження сьогодні мало залучають до експлуатації, вони здебільшого є резервом майбутнього.

Поширення

90 % світового видобутку молібденових руд припадає на родовища промислового типу, представлені штокверками кварцово-молібденітових і кварцово-халькопіритових руд.

Родовища молібдену поділяють на 2 основні групи: власне молібденові та комплексні.

У першій групі переважають родовища молібденпорфірового (штокверкового) геолого-промислового типу, у них укладено близько 31 % підтверджених світових запасів. Вони забезпечують приблизно 29 % загальносвітового видобутку. Друга група (комплексні) — це переважно мідно-молібденові родовища молібден-міднопорфірового типу (60 % підтверджених запасів і 60,4 % видобутку) і вольфрам-молібденові штокверкового і скарнового типів (6 % запасів і 6,5 % видобутку). На молібден-уранові жильно-штокверкові, мідно-молібденові скарнові та жильні, молібден-вольфрамові грейзенові родовища припадає 4 % світових підтверджених запасів. Є ще молібденумісні родовища (ванадієві, частина міднорудних, уранових і ін.), роль яких у світовій мінерально-сировинній базі молібдену незначна.

Родовища молібденпорфірового типу зосереджені переважно в Сполучених Штатах Америки, Росії та Канаді, відомі також у Китаї, Казахстані, Монголії, Гренландії. Молібден-міднопорфірові родовища сконцентровані здебільшого в Чилі, Перу, Панамі, Мексиці, Канаді, Казахстані, Вірменії й Узбекистані. Майже всі вольфрам-молібденові штокверкові та скарнові родовища розташовані в Китаї, Росії, Казахстані й Монголії. Зі скарнових найбільш представницьким є родовище Тирниауз (Кабардино-Балкарія, РФ). Вони відомі також у Казахстані (Каратас), Хакасії (Киялих-Узень), Румунії (Байтца), Китаї (Янцзи-Чшанзи), Марокко (Азгур), США (Пайн-Крік), Бразилії (Кунхаба), Туреччині (Тахталідаг). Головні рудні мінерали: молібденіт, пірит, шеєліт, халькопірит і магнетит; другорядні — сфалерит, галеніт і бляклі руди; рідкісні — самородні бісмут, срібло і золото.

Грейзенові молібденові, часто вольфрам-молібденові, родовища відомі в Забайкаллі (Булуктай, Первомайське), у Центральному Казахстані (Східний Коунрад, Акчатау, Жанет, Коктенколь), Монголії (Югодзир), Аргентині (Сьєрро-Асперо). Рудні тіла мають форму жил, штокверків і штоків, іноді трубоподібних. Головні рудні мінерали — молібденіт і вольфраміт.

Гідротермальні родовища — найпоширеніші. У цій групі виділяють три головні рудні формації: кварц-молібденітова, кварц-молібденіт-серицитова і кварц-молібденіт-халькопірит-серицитова. Родовища першої формації є в РФ на Далекому Сході (Умальта), Забайкаллі (Бугдая, Жірекен, Давенда, Шахтама), у Гірському Алтаї (Калгуті), Казахстані (Шалгія), США (Квеста) й Канаді (Маунтін). Головні рудні мінерали: молібденіт, іноді з вольфрамітом. Родовища представлені серією жил, прожилків і штокверків. Друга й третя формації — великі родовища молібденітових, часто мідно-молібденітових прожилково-вкраплених руд. Вони розташовані у Вірменії (Каджаран); Кузнецькому Алатау, РФ (Сора), Китаї (Цзиндуйчан), США (Клаймакс, Гендерсон), Канаді (Ендако, Бетлехем). Рудні тіла — штокверки концентричної або лінійної будови. Головні мінерали первинних руд: молібденіт (іноді халькопірит) і пірит.

Молібденові руди в Україні

В Україні розвіданих родовищ молібденових руд немає. У північно-західній та центральній частинах Українського кристалічного щита виявлено значну кількість рудопроявів молібдену, які відповідають мідно-молібденовій, молібденовій, вольфрам-молібденовій рудним формаціям. Найперспективніша — Устинівська площа Пержанського рудного поля (Житомирська область).

Література

  1. Rastall R. Molybdenum Ores. London : J. Murray, 1922. 86 p.
  2. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
  3. Mineral Commodity Summaries 2020. Reston : U.S. Geological Survey, 2020. 204 p.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Молібденові руди // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Молібденові руди (дата звернення: 16.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
10.08.2021


Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ