Марченко, Володимир Олександрович

Ма́рченко, Володи́мир Олекса́ндрович (07.07.1922, м. Харків, тепер Україна — 01.01.2026) ― математик, доктор фізико-математичних наук (з 1951), професор (з 1952), академік Національної академії наук УРСР (з 1969; тепер Національна академія наук України), академік Академії наук СРСР (1987).

Життєпис

Батько ― професор Сільськогосподарського інституту в Харкові (тепер Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва); мати ― вчитель. 1939–1941 навчався в Ленінградському державному університеті (тепер Санкт-Петербурзький державний університет). У роки Другої світової війни під час німецької окупації (1941–1943) перебував у м. Харкові разом із матір’ю та сестрою. 1943 продовжив навчання на фізико-математичному факультеті Харківського державного університету (ХДУ; тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна). 1945 здобув вищу освіту, вступив до аспірантури, науковий керівник ― Н. Ландкоф (1915; тепер Україна ― 2004; Ізраїль). По завершенню аспірантури (1950) працював науковим співробітником Інституту математики ХДУ. З 1948 ― кандидат фізико-математичних наук, з 1950 ― доцент ХДУ. 1951 захистив докторську дисертацію. 1952–1959 обіймав посаду професора кафедри математичної фізики ХДУ, 1959–1968 був завідувачем кафедри обчислювальної математики ХДУ. Від 1960 працював у Фізико-технічному інституті низьких температур АН УРСР (тепер Фізико-технічний інститут низьких температур імені Б. І. Вєркіна НАН України) завідувачем відділу математичної фізики, з 2001 ― головним науковим співробітником відділу математичної фізики.

Діяльність

Сфера наукових інтересів ― функціональний аналіз, математична фізика. Йому належать фундаментальні напрацювання в таких розділах математики, як спектральна теорія диференціальних операторів і випадкових матриць; теорія обернених задач спектрального аналізу та теорія розсіювання; теорія усереднення крайових задач математичної фізики в областях складної мікроструктури; теорія цілком інтегрованих нелінійних еволюційних рівнянь. Результати досліджень відобразив у понад 145 наукових працях (зокрема 15 монографіях). Запропонував нові узагальнення методу оберненої задачі теорії розсіювання для розв’язання нелінійних еволюційних рівнянь, по-новому переглянув теорію обернених задач спектрального аналізу для матриць Якобі, сформулював і розв’язав прямі та обернені задачі багатоканального розсіювання. Досліджував теорії малих коливань; вивчав обернені спектральні задачі теорії збурень для диференціальних операторів. Упродовж багатьох років читав лекції в ХДУ, приділяв значну увагу підготовці наукових кадрів. Серед його учнів є кандидати та доктори наук, два академіки НАН України. Був президентом Харківського математичного товариства. Брав активну участь у становленні й розвитку Фізико-технічного інституту низьких температур, згодом — у створенні його математичного відділення.

Визнання

Почесний доктор Паризького університету (з 1997), Харківського національного університету імені Василя Наумовича Каразіна (з 2002); член Королівського Норвезького товариства наук і літератури (з 2001). Лауреат Ленінської премії (1962), Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1989), премій ім. М. Крилова АН УРСР (1983), ім. М. Боголюбова (1996), ім. М. Лаврентьєва НАН України (2007). Серед нагород ― Золота медаль ім. В. Вернадського НАН України (2009), ордени князя Ярослава Мудрого 5-го (2002), 4-го (2007), 3-го (2017) ступенів та ін. Заслужений діяч науки і техніки України (з 1992).

Праці

Спектральная теория операторов Штурма — Лиувилля. Киев : Наукова думка, 1972. 222 с.
Операторы Штурма — Лиувилля и их приложения. Киев : Наукова думка, 1977. 329 с.
Нелинейные уравнения и операторные алгебры. Киев : Наукова думка, 1986. 155 с.
Введение в теорию обратных задач спектрального анализа. Харьков : Акта, 2005. 144 с.
Успівавт. — Обратная задача теории рассеяния. Харьков : Харьковский университет, 1960. 268 с.
Краевые задачи в областях с мелкозернистой границей. Киев : Наукова думка, 1974. 280 с.
Усредненные модели микронеоднородных сред. Киев : Наукова думка, 2005. 550 с.
Обратные задачи теории малых колебаний. Киев : Наукова думка, 2015. 220 с.
Англ. перекл. —Sturm-Liouville Operators and Their Applications. Basel : Springer, 1986. 368 p.
Nonlinear Equations and Operator Algebras. Dordrecht : Reidel, 1988. 158 p.

Література

80-річчя академіка НАН України В. О. Марченка // Вісник Національної академії наук України. 2002. № 7. С. 51.
Владимир Александрович Марченко. Киев : Академпериодика, 2012. 56 с.
Віковий ювілей всесвітньо відомого математика. До 100-річчя академіка НАН України В.О. Марченка // Вісник Національної академії наук України. 2022. № 7. С. 1–6. URL: https://files.nas.gov.ua/PublicMessages/Documents/0/2022/07/220707112143532-6621.pdf

Автор ВУЕ

В.П. Котляров

Покликання на цю статтю: Котляров В.П. Марченко, Володимир Олександрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Марченко, Володимир Олександрович (дата звернення: 10.10.2026).

Оприлюднено: 18.07.2022