Марадона, Дієго Армандо

Maradona 2010-1.jpg

Марадо́на, Діє́го Арма́ндо (ісп. Maradona, Diego Armando; 30.10.1960, м. Ланус, провінція Буенос-Айрес, Аргентина — 25.11.2020, м. Діке Лухан, провінція Буенос-Айрес, Аргентина) — спортсмен, футболіст (атакувальний півзахисник або нападник), тренер, чемпіон.

Марадона, Дієго Армандо

(Maradona, Diego Armando)

Народження 30.10.1960
Місце народження Ланус
Смерть 25.11.2020
Місце смерті Діке Лухан
Напрями діяльності футбол


Життєпис і спортивна кар’єра

Кар’єра гравця

"Рука Бога"

1969 був прийнятий до дитячої команди клубу «Спортивна асоціація юніорів Аргентини» («Аргентинос Хуніорс»).

Перший офіційний матч у дорослій команді зіграв 20.10.1976 проти клубу «Атлетико Тальєрес» (м. Кордова). Перший і другий м’яч як професіонал забив 14.11.1976 у матчі проти клубу «Сан-Лоренцо-де-Мар-дель-Плата» (результат — 5:2).

Уперше за збірну Аргентини зіграв 27.02.1977 у товариському матчі проти Угорщини (5:1) — вийшовши на заміну на 62-й хвилині. Однак тренер збірної С. Л. Менотті (народився 1938, Аргентина) не включив Марадону до складу збірної на Чемпіонат світу 1978. Проте Марадона став найкращим гравцем Чемпіонату світу з футболу серед молодіжних команд (Японія, 25.08–07.09.1979). У фіналі збірна Аргентини впевнено перемогла збірну СРСР (3:1).

Після здобуття Марадоною першого міжнародного титулу, ним зацікавилася низка європейських клубів. Однак Федерація футболу Аргентини заборонила гравцям, що входили до розширеного списку збірної, переходити до європейських клубів до завершення Чемпіонату світу 1982. Уклав контракт і з 20.02.1981 до 30.06.1982 був гравцем клубу «Бока Хуніорс» (виграв із ним Чемпіонат Аргентини 1981).

Під час Чемпіонату світу 1982 в Іспанії Марадона був лідером збірної. Але повною мірою яскраво виявити себе зміг лише у матчі Аргентина — Угорщина (4:1), в якому забив 2 м’ячі. Збірна Аргентини не вийшла з групи, програвши Італії (1:2) та Бразилії (1:3). У матчі проти Бразилії Марадону видалили з поля за удар у живіт бразильця Батисти.

Після чемпіонату за рекордну на той час суму 7,6 млн доларів Марадона перейшов до клубу «Барселона». За цей клуб зіграв 75 матчів упродовж 1982–1984 і забив 47 м’ячів. Виграв Кубок Іспанії 1982–1983, Кубок Ліги 1982–1983, Суперкубок Іспанії 1983. Один зі своїх найкращих м’ячів він забив 20.10.1982 у ворота клубу «Црвена звезда», обійшовши чотирьох гравців, у матчі за Кубок володарів кубків у м. Белграді.

Граючи в «Барселоні», Марадона у першому ж сезоні захворів на гепатит, а в матчі 24.09.1983 проти «Атлетика» з Більбао отримав перелом ноги і розрив зв’язок, через що не грав три з половиною місяці. 05.05.1984 у програному «Барселоною» фіналі Кубку Іспанії він брав участь у бійці, за що його дискваліфікували на 3 місяці. Він також почав вживати наркотики та вів скандальний спосіб життя, що викликало незадоволення керівництва клуба і обговорення в пресі. Через усе це клуб вирішив його продати.

З 05.07.1984 він став гравцем італійського клубу «Наполі». Разом із клубом виграв Чемпіонат Італії (Серію А; 1987, 1990), Кубок Італії (1987), Суперкубок Італії (1990), Кубок УЄФА 1988–1989. Завдяки популярності Марадони клуб 1985–1986 продавав понад 70 тис. абонементів на матчі.

Чемпіонат світу 1986 в Мексиці називають «чемпіонатом одного гравця», або «чемпіонатом Марадони». Матч одної восьмої фіналу Аргентина — Уругвай (1: 0) Марадона вважав найкращим у своїй кар’єрі. Чвертьфінальний матч Аргентина — Англія (2:1) увійшов в історію завдяки двом голам Марадони. Чемпіонат світу 1990 відбувався в Італії. У півфіналі збірна Аргентини зустрічалася зі збірною Італії в м. Неаполі й виборола перемогу в серії пенальті (Марадона долучився до цієї перемоги). У фіналі збірна Аргентини поступилася ФРН (0:1).

1991 його було засуджено за зберігання наркотиків і дискваліфіковано ФІФА на 15 місяців за вживання кокаїну. У липні 1992 після закінчення терміну дискваліфікації він переїхав до Іспанії, став гравцем клубу «Севілья».

1993 повернувся до Аргентини, де грав за клуб «Ньюеллс Олд Бойз» (м. Росаріо).

На Чемпіонаті світу 1994 у США Марадона зіграв лише 2 матчі: Аргентина — Греція (4:0) і Аргентина — Нігерія (2:1). Тест на допінг, узятий після матчу, дав позитивний результат, унаслідок чого Марадону було виключено зі складу заявки збірної на чемпіонат і дискваліфіковано на 15 місяців.

Усього за збірну Аргентини Марадона зіграв 91 матч, забив 34 м’ячі.

Після закінчення дискваліфікації Марадона зіграв кілька матчів за клуб «Бока Хуніорс». Знов мав проблеми зі здоров’ям і вживанням наркотиків.

Завершив кар’єру гравця 30.10.1997. Прощальний матч зіграв 10.11.2001 (між збірною Аргентини і командою зірок — 6:3), грав по черзі за обидві команди. Як гравець вирізнявся надзвичайно високою технікою, зокрема обвідкою за рахунок перекидань, підкидань, катання м’яча по тілу тощо, а також точним пасом. Технічні трюки дозволяли компенсувати незначну швидкість.

Кар’є ра тренера

Після завершення кар’єри гравця деякий час працював коментатором футбольних матчів.

04.11.2008 Марадона як тренер очолив збірну Аргентини. Збірній вдалося пробитися на Чемпіонат світу 2010 і дійти до чвертьфіналу, де вона програла з рахунком 4:0 (найбільша поразка у матчах фінальної стадії за 36 років). 27.07.2010 залишив посаду головного тренера. Надалі хотів очолити збірні Португалії, Ірану, низку клубів, але це не здійснилося. Брав участь у благодійних матчах.

Працював у Об’єднаних Арабських Еміратах 2011–2012 головним тренером клубу «Аль-Васл» (м. Дубай), 2017–2018 — головним тренером клубу «Аль-Фуджайра»; не здобув жодних нагород. 2018–2019 був головним тренером і технічним директором клубу другого дивізіону Мексики «Дорадос де Сіналоа» (м. Кульякан). 15.05.2018 став головою правління клубу «Динамо» (м. Брест, Білорусь), підписав контракт терміном 3 роки. З 06.09.2019 був головним тренером клубу «Хімнасія і Ескріма» (м. Ла Плата, Аргентина), контракт з яким продовжив до кінця 2021.

Жодних тренерських здобутків за усю кар’єру не мав.

Нагороди і визнання

Лауреат премії «Золота Олімпія» як кращий спортсмен року в Аргентині за версією журналістів (1979, 1980, 1986).

Футболіст року (за різними версіями) в Аргентині (1979, 1980, 1981), Італії (1985), Південній Америці (1979, 1980), Європі (1986, 1987), світу (1986).

Почесний громадянин м. Буенос-Айреса (з 1986).

«Майстер, що надихає на мрії» Оксфордського університету (з 1995).

Почесний приз «Золотий м’яч» (1995).

Гравець сторіччя за версією ФІФА (2000).

Член Аллеї слави в Монте-Карло, лауреат премії «Золота нога» (2003).

Лауреат премії Ф. Сармієнто Сенату Аргентини (2005).

На честь Марадони названо стадіон клубу «Аргентинос Хуніорс» (2003).

30.10.1998 у м. Росаріо засновано Церкву Марадони, або Руки Бога.

Про Марадону знято низку фільмів, зокрема фільм «Марадона» (режисер Е. Кустуриця, 2008).

Додатково

Марадона народився у сім’ї робітника фабрики з виробництва кісткового борошна. У родині усі чоловіки захоплювалися футболом. З трирічного віку грав у м’яч. Тренери, побачивши його майстерну гру в дев’ять років, подумали, що це хлопець значно старшого віку із затримкою росту. У 13 років він міг перейти до клубу «Рівер Плейт» (пропонували 2 млн песо за перехід), але батько Марадони відмовився. Чвертьфінальний матч Аргентина — Англія (2:1) увійшов в історію завдяки двом голам Марадони. На 51-й хвилині він забив м’яч у ворота англійців рукою, суддею його було зараховано, хоча всі бачили це порушення (відеоповторів на той час не існувало). Після матчу Марадона сказав, що то нібито була не його рука, а «рука Бога». Другий гол Марадони (на 54-й хвилині) опитуванням 2002 визнано найкращим голом в історії чемпіонатів світу. Стартуючи зі своєї половини поля, Марадона переграв і обійшов майже всю англійську команду і проштовхнув м’яч у ворота. Він забив також двічі у півфіналі у ворота Бельгії (2:0), а у фіналі проти ФРН відзначився вирішальним пасом, завдяки якому Аргентина перемогла (3:2). 1989 Марадона хотів залишити Італію та просив продати його клубові «Олімпік» (Марсель).

У серпні — листопаді 2005 Марадона вів на аргентинському телебаченні програму «Ніч 10», яка мала широку аудиторію глядачів.

Цитата

«Згодом обов’язково скажуть, що Марадона був важливим для футболу, як Моцарт для музики або Рембо для поезії» (Е. Кантона, футболіст. Цит. за кн.: Таліновський Б. Х., Франков А. В., Фришко О. В. Зірки світового футболу. Харків : Фактор, 2011. С. 89).

Твори

  • Yo soy El Diego. Barcelona : Planeta, 2000. 320 p.

Р о с. п е р е к л. — Автобиография. Москва : Эксмо, 2016. 256 с.

Література

  1. Дієго Армандо Марадона // Франков А. Футбол. Харьков : Фактор, 2009. С. 97–99.
  2. Таліновський Б. Х., Франков А. В., Панкратов Е. П. Все чемпионаты мира по футболу : в 9 т. Киев : Украинский Медиа Холдинг, 2010.
  3. Дієго Армандо Марадона // Таліновський Б. Х., Франков А. В., Фришко О. В. Зірки світового футболу. Харків : Фактор, 2011. С. 89–109.
  4. Lisi C. A History of the World Cup : 1930–2018. Lanham : Rowman & Littlefield, 2019. 576 p.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Марадона, Дієго Армандо // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Марадона, Дієго Армандо (дата звернення: 14.04.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
01.12.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ