Мамона

Мамо́на (лат. mammona, букв. — багатство, від грец. μαμωνᾶς; етимологія достеменно невідома: за різними версіями, є спорідненим або запозиченим із арамейської або ханаанської мови, де означало «цінність», «залишене в заклад», «прибуток», «запаси» та ін., з івриту — «гроші», «багатство»; було ім’ям божества багатства у давніх сирійців тощо) — термін, використаний в Євангеліях із негативними конотаціями, як уособлення жадібності, жаги до накопичення матеріальних благ, неправедного багатства, гонитви за наживою. Новий Завіт застерігає вірян: «Ніхто не може служити двом панам… Не можете служити Богові й мамоні» (Мт. 6: 24; Лк. 16: 9–13). Згадано і в рабиністичній літературі. У середньовіччі — ім’я демона, персоніфікація багатства, жадібності, пристрасті до наживи. У Т. Карлейля «євангеліє мамонізму» — метафора матеріалістичного духу 19 ст.

Метафорично: «служити мамоні» — піклуватися лише про власний добробут; «не можна служити Богу й мамоні» — неможливість одночасно робити несумісні справи, мати несумісні цінності.