Кульчицький, Станіслав Владиславович

Кульчицький, Станіслав Владиславович.jpeg

Кульчи́цький, Станісла́в Владисла́вович (10.01.1937, м. Одеса, тепер Україна) — історик, доктор історичних наук (з 1978), професор (з 1988); заслужений діяч науки і техніки України (з 1996).


Кульчицький, Станіслав Владиславович

Народження 10.01.1937
Місце народження Одеса
Місце діяльності Україна
Напрями діяльності історія
Кульчицький, Станіслав Владиславович ВУЕ.jpg

Життєпис

1959 закінчив історичний факультет Одеського державного університету імені І. І. Мечникова (тепер Одеський національний університет імені І. І. Мечникова).

Працював науковим співробітником (з 1958), старшим науковим співробітником (1959–1960) Одеського обласного державного архіву.

1960 вступив до аспірантури Інституту економіки АН УРСР (див. Інститут економіки та прогнозування НАНУ). 1963 захистив дисертацію «Розвиток залізничного транспорту на Україні у дореволюційний період» на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Працював в установі молодшим науковим співробітником (1963–1966), старшим науковим співробітником (1966–1972).

Від 1972 — в Інститут історії АН УРСР (тепер Інститут історії України НАН України): старший науковий співробітник (до 1977), завідувач відділу соціалістичного будівництва (1977–1986), завідувач відділу історії України 20–30-х рр. ХХ ст. (1991–2015), заступник директора з наукової роботи (1977–1979; 1990–2009), головний науковий співробітник відділу історії України 20–30-х рр. ХХ ст. (з червня 2015). 1976 захистив дисертацію «Мобілізація фінансових ресурсів для соціалістичної індустріалізації СРСР (1926–1937 рр.)» на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.

Одночасно заступник академіка-секретаря Відділення історії, філософії та права АН УРСР (1983–1988), Відділення історії, філософії та права НАН України (1998–2009); 1990–1993 — член бюро відділення. 1988–1991 — член експертної ради з історичних наук ВАК СРСР, 2000–2004 — голова експертної ради ВАК України з історичних наук.

1991–2000 — голова Спілки архівістів України.

Діяльність

Дослідник історії України 20 ст., зокрема питань Української революції 1917–1921, воєнного комунізму, Нової економічної політики, голоду 1921–1923, голоду 1946–1947 та Голодомору 1932–1933.

Автор понад 100 монографій, підручників та довідників (деякі з них у співавторстві).

Автор і редактор понад 3,5 тис. наукових і науково-популярних праць, опублікованих в Україні, Австралії, Великій Британії, Вірменії, Італії, Казахстані, Канаді, Ірландії, Молдові, Хорватії, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, США тощо. Член редколегій наукових видань: «Український історичний журнал» (з 1988); «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ» (з 1998), «Український історичний збірник» (1998–2005), «Бахмутський шлях» (2001–2013), «Holodomor Studies. Universite du Quebec» (2008–2010, Канада), «Проблеми історії України: факти, судження, пошуки» (1991–2015) тощо. Заступник головного редактора та член головної редакційної колегії багатотомної «Енциклопедії історії України» (з 1997).

Читав курси лекцій з історії України в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», Київському славістичному університеті, Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова.

Підготував 31 кандидата наук, науковий консультант 24 докторів наук.

Нагороди та визнання

Лауреат премій: Державної премії України в галузі науки і техніки (2001; у складі авторського колективу за 15-томний цикл «Україна крізь віки»), Освітньої фундації Петра Яцика (Альбертський університет, Едмонтон, Канада, 1995; 2000); Фундації Омеляна та Тетяни Антоновичів (2011; за 25-річну працю над темою Голодомору 1932–1933).

Кавалер орденів: «За заслуги» ІІІ ст. (2001) та ІІ ст. (2006), «За заслуги» Республіки Польща (2009, за видатні досягнення в розвитку співробітництва між Республікою Польща та Україною, популяризацію знань про спільну історичну спадщину польського та українського народів) тощо.

Нагороджений багатьма почесними відзнаками, грамотами, дипломами.

Додатково

2014 передав на допомогу Збройним силам України грошовий еквівалент премії Фундації Омеляна та Тетяни Антоновичів (10 тис. доларів США).

Праці

  1. 1933: трагедія голоду. Київ : Знання, 1989. 48 с. URL: https://www.academia.edu/41331873/
  2. Ціна «великого перелому». Київ : Україна, 1991. 432 с.
  3. УСРР в добу нової економічної політики (1921–1928 рр.). Спроба побудови концептуальних засад реальної історії. Київ : Інститут історії України НАН України, 1995. 204 с.
  4. Комунізм в Україні: Перше десятиріччя (1919–1928). Київ : Основи, 1996. 396 с. URL: https://www.academia.edu/41287979/
  5. Україна між двома війнами (1921–1938 рр.). Київ : Альтернативи, 1999. 336 с. URL: https://www.academia.edu/42752933/
  6. National-Building in the Independent Ukraine. Kyiv; New York : Ukrainian American Association of University Professors, 2004. 188 p.
  7. Голодомор 1932–1933 pp. В Україні як геноцид: труднощі усвідомлення. Київ : Наш час, 2007. 424 с. URL: https://www.academia.edu/28693889/
  8. Почему ОН НАС уничтожал? Сталин и украинский Голодомор. Киев : Украинская прес-група, 2007. 208 с. URL: https://www.academia.edu/43186688/
  9. Російська революція 1917 року: новий погляд. Київ : Наш час, 2008. 80 с. URL: https://www.academia.edu/37710140/
  10. Украинский Голодомор 1932–1933 гг.: интерпретация фактов. Киев : Институт истории Украины НАН Украины, 2008. 104 с.
  11. Червоний виклик. Історія комунізму в Україні від його народження до загибелі : у 3 кн. Київ : Темпора, 2013.
  12. Український Голодомор в контексті політики Кремля початку 1930-х pp. Київ : Інститут історії України, 2014. 208 с. URL: https://www.academia.edu/43050130/
  13. Росія і Україна в перший рік після повалення самодержавства: деконструкція більшовицького міфу про революцію. Київ : Інститут історії України, 2021. 244 с. URL: https://www.academia.edu/118538239/
  14. Ленінська система влади і власності в окупованій Україні. 1917–1923 рр. Київ : Академперіодика, 2024. 548 с. URL: https://www.academia.edu/124545101/

Бібліографія

Станіслав Кульчицький: Матеріали до біографії. Київ : Інститут історії України, 1997. 64 с. Станіслав Кульчицький. Бібліографічний покажчик. Київ : Інститут історії України, 2002. 226 с. Історик на зламі епох. Станіслав Кульчицький: Матеріали до біобібліографії. Інтерв’ю. Спогади / Упоряд.: І. Кузьміна, О. Юркова. Київ : Інститут історії України, 2016. 531 с. URL: https://www.academia.edu/31086834/ Шаповал Ю. І. До 75-річчя доктора історичних наук, професора С. В. Кульчицького // Український історичний журнал. 2012. № 2. С. 234–235. URL: http://resource.history.org.ua/publ/journal_2012_2_234

Література

  1. Українські історики : в 3 вип. Київ : Інститут історії України, 1996. Вип. 1. С. 127–128. URL: http://history.org.ua/LiberUA/966-02-002-6/966-02-002-6.pdf
  2. Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки. 2002. Вип.6: На пошану доктора історичних наук професора С. В. Кульчицького з нагоди 45-річчя наукової діяльності та 65-річчя від дня народження. 467 с. URL: http://resource.history.org.ua/issue/pro/2002/6
  3. Українські історики : в 3 вип. Київ; Львів : Інститут історії України, 2003. Вип. 2. Ч. 1. С. 171–173. URL: http://resource.history.org.ua/item/0001137
  4. Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки. 2007. Вип. 16: На пошану доктора історичних наук професора С. В. Кульчицького з нагоди 50-річчя наукової діяльності та 70-річчя від дня народження : у 2 ч.
  5. Українські архівісти (ХІХ–ХХ ст.). Київ : Держкомархів України, 2007. С. 336–337. URL: http://resource.history.org.ua/item/0013214

Автор ВУЕ

О. В. Юркова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Юркова О. В. Кульчицький, Станіслав Владиславович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кульчицький, Станіслав Владиславович (дата звернення: 11.10.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.01.2025



Отримано з https://vue.gov.ua/index.php?title=Кульчицький,_Станіслав_Владиславович&oldid=405551
Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶