Кривулька
Кривẏлька — широкий накладний комір з кольорового бісеру, елемент лемківського дівочого й жіночого святкового костюма народного. Складник національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (з січня 2026).
Зміст
Етимологія
Назва «кривулька» — зменшено-пестлива форма від поширеного в наріччі південно-західному слова «кривуля», що означає «щось криве, кругле або зігнуте». «Кривулькування» передбачає послідовне нанизування бісерин «по колу», створюючи сітчасту структуру.
У польській мові подібний виріб — круглий комір з текстилю (тканини, мережива тощо) — має назву «криза» (пол. kreza / kryza, запозичене з нім. die Kröse), у діалектах словацької мови — «крезел» (словац. krezel).
Історична довідка
Кривульки — пелериноподібні комірці з бісеру — типова жіноча прикраса, поширена на Лемківщині, зокрема в с. Команча та сусідніх населених пунктах — Чистогорб, Довжиця, Радошиці, Явірник, Лупків, Вислік Горішній, Ославиця (усі — тепер гміни Команча повіту Сянок Підкарпатського воєводства, Польща). Походження прикраси та час її появи на Лемківщині остаточно не з’ясовано. Кривулька була ознакою соціального та фінансового статусу жінки, яка її носила: що ширший виріб, то заможніша жінка.
Кривульки виготовляли вже на початку 20 ст., популярною оздоба стала в 1920–1930-х. Лемки носили її до виселення з їхніх етнічних земель в 1944–1947.
Достовірним джерелом автентичних виробів з бісеру є фотографії та експонати з музеїв. Кривульки зберігають у Музеї народної архітектури в м. Сяноку, Музеї етнографії в м. Кракові, Національному музеї етнографії в м. Варшаві, Музеї лемківської культури (с. Зиндранова), Районному музеї в м. Торуні, Регіональному музеї в м. Ясло (усі — Польща); Музейному комплексі «Лемківське село» (м. Монастириська Тернопільської області); Івано-Франківському краєзнавчому музеї; Домашньому музеї жіночих прикрас (м. Косів); Тернопільському обласному краєзнавчому музеї; Бережанському краєзнавчому музеї; Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (м. Львів); Музеї народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького (м. Львів; усі — Україна) та ін.
Характеристика
Кривулька — прикраса з бісеру, шириною 15–20 см. Переважно мала форму коміра, що спадав від шиї суцільним плетивом, накриваючи груди, плечі та спину. Характерною ознакою кривульки є композиція, створена чергуванням орнаментальних смуг, розмежованих прямими чи хвилястими лініями. Для утворення напівкруглого (чи цілком круглого) комірця робили верхній край виробу коротким, із дрібних геометричних мотивів. Це вузенький комірець-стійка (завширшки 1,5–2 см) щільно прилягав до шиї.
Хрестиком плели стійку як оберіг, бо дотикалася до тіла, подібно до того, як вишивали хрестиком сорочки. Далі плели сіточку, щоб все непотрібне заплутувалось (в сіточці) і перешкоджало доступу до того, хто носить цей виріб.
Друга смуга (найширша — 8–12 см) відтворює основні мотиви, найпоширенішими з яких є ромби, квадрати, трикутники, прямі й ламані лінії, зиґзаґи, хрестики та крапки. У третій смузі поєднували дрібніші ромбики з прямими, хвилястими чи ламаними лініями. Більшу частину центральної та всю нижню частину виробу нанизували однаково — технікою сіточки, ромбом на чотири бісеринки. Нижній край кривульки завершували більшими бусинами (гомбíчками, гамбíчками). Вага готового виробу від 300 до 500 грам.
Сучасний чеський бісер за розмірами більший, ніж бісер 1920–1940-х, тому нові вироби масивніші за попередні.
Тло автентичних лемківських кривульок робили в насичених яскравих кольорах: червоному, вишневому й бордовому. Вдови та старші жінки носили кривульки з чорним тлом. Сучасні «модернізовані» прикраси — авторські вироби за мотивами лемківської кривульки — виготовляють з різним фоном, що залежить від вподобання мисткині чи замовниці.
Основні елементи узорів — ромби, шестигранники, їхні різновиди та комбінації.
Лемківські кривульки плетуть за допомогою ниток і голки. У середині 19 ст. кривульки виготовляли, нанизуючи скляні намистини на кілька ниток кінського волосу. Відомо про спроби нанизувати намистини на металеві нитки. Однак такі кривульки були дуже жорсткими та погано сиділи на плечах. На межі 19–20 ст. кінський волос замінили лляними нитками. У 20 ст. використовували переважно бавовняні нитки, на початку 21 ст. — спеціальні синтетичні нитки для плетіння бісером.
Кривулька — оздоба з чітким геометричним орнаментом, яскрава в кольорі, наділена рисами монументальності та величавості, була і є домінантою в декоративному оформленні лемківського строю Команеччини.
Техніці виготовлення кривульок жінки навчалися одна в одної: старші жінки ділилися своїми навичками з молодшими. Навички найчастіше передавали в межах однієї родини, що давало змогу зберігати візерунки й кольори, характерні для конкретного домогосподарства.
Значення
Бісерні нагрудні жіночі прикраси популярні серед багатьох етнографічних груп, що населяють Карпати (гуцули, бойки, лемки), і мають аналоги в оздобах, відомих на території Балканського півострова, Румунії та Молдови. Схожі бісерні прикраси є в традиційних костюмах африканських племен, гренландців і чувашів.
У лемківському середовищі кривулька популярна дотепер.
Галерея
- Твори
Література
- Стельмащук Г., Худик Г., Дмитриків Д. Одяг // Лемківщина : у 2 т. Львів : Інститут народознавства НАН України, 1999. Т. 1 : Матеріальна культура. С. 324–346.
- Врочинська Г. В. Прикраси з кольорових каменів, скла та бісеру // Врочинська Г. В. Українські народні жіночі прикраси XIX — початку ХХ століття. Київ : Родовід, 2007. С. 39–97.
- Федорчук О. С. Українські народні прикраси з бісеру. Львів : Свічадо, 2007. С. 39.
- Горбаль М. М. Лемківська «кривулька», «крайча», «силянка», «королька» : До 80-ї річниці початку депортації лемків з їхніх етнічних земель // Народознавчі зошити. Львів, 2024. № 4. С. 955–957.
- Łemkowie — region i stroje : cyfrowy katalog. 2025. URL : https://www.fndk.pl/download/cyfrowy_katalog_krywulek_2025.pdf
Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Горбаль М. Ю. Кривулька // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кривулька (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.01.2026