Карбулицький, Володимир Іванович
Карбули́цький, Володи́мир Іва́нович (псевдонім: Володимир Іванів; криптоніми: В. К., вк; 27. 01. 1884, с. Горішні Шерівці, тепер Чернівецького р-ну Чернівецької обл., тепер Україна — 16. 09. 1908, с. Верхні Станівці, тепер Вижницького р-ну Чернівецької обл., тепер Україна) — поет, прозаїк, перекладач, публіцист, громадсько-культурний діяч. Брат І. Карбулицького. Писав українською мовою.
|
Карбулицький, Володимир Іванович | |
|---|---|
| Псевдоніми | Володимир Іванів |
| Справжнє ім’я | Володимир |
| Справжнє прізвище | Карбулицький |
| Народження | 27.01.1884 |
| Місце народження | Горішні Шерівці |
| Смерть | 16.09.1908 |
| Місце смерті | Верхні Станівці |
| Alma mater | Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | літературна творчість, громадсько-культурна діяльність, публіцистика |
Життєпис
Народився в родині службовця. 1886 сім’я переїхала в с. Волока-над-Черемошем (тепер у Вашківецькій громаді Вижницького району Чернівецької обл.); там здобув початкову освіту у трикласній народній школі. З 1904 навчався в ІІ-й цісарсько-королівській гімназії м. Чернівців (тепер Чернівецький ліцей № 5 «Оріяна») — першому навчальному закладі такого рівня з українськими паралельними класами. Відтак 1908 через фінансову скруту продовжив навчання на теологічному факультеті Чернівецького університету (тепер Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича). Належав до членів академічного товариства «Союз», яке гуртувало українських студентів Буковини до громадсько-політичної, культурно-освітньої, видавничої діяльності. Очолював літературно-науковий гурток у цьому товаристві. Долучився до заснування 1907 окремої конфесійної студентської організації «Православна Академія», яка мала вплив на релігійно-освітнє життя української молоді краю.
Упродовж 1904–1907 працював у газеті «Буковина». Співупорядник (фактично редактор) літературного альманаху «На шляху» (1906), виданого академічним товариством «Союз» у м. Чернівцях. У ньому було представлено творчість молодого покоління письменників Буковини: М. Дашкевича, Ф. Коковського (псевдонім Ф. Михайлів; 1885; тепер Україна – 1940; тепер РФ, репресований), С. Канюка, К. Кракалії (псевдонім К. Ганусенко), І. Карбулицького, Д. Макогона, І. Дощівника (псевдонім І. Підгоренко; 1886; тепер Україна — 1973; Румунія), самого В. Карбулицького (псевдонім В. Іванів) та ін. На життя заробляв приватними уроками.
Важка праця, матеріальні труднощі спричинили хворобу легень та передчасну смерть.
Творчість
Друкувався в газеті «Буковина», в альманасі «На шляху»; в 1930-х окремі передруки з’явились у буковинських часописах «Самостійна думка», «Самостійна думка української матері».
Художня спадщина кількісно невелика, представлена майже двома десятками віршів та кількома прозовими творами. В поетичних елегіях та медитаціях автора домінувало передчуття близької смерті й жаль за минущістю життя («Ніччю», «В’януть сили…», «Під осінь», «Та тихо, серце!», «В душі твоїй», «Надії», «Pia desideria» («Благі побажання»), «Чорні хмари», «Зів’ялі квіти», «Перший сніг»). Водночас ліричний герой попри все прагнув звідати радість земного буття, пізнати й прославити його сенс («В альбом…», «Песимістці», «К…ці»). На думку І. Дощівника, на творчість письменника вплинула збірка передчасно згаслого О. Козловського «Мірти й кипариси» (м. Львів, 1905).
Проза Карбулицького сповнена сумного, меланхолійного настрою, який відчутний у гуманістичних за духом творах «Немічні» (інша назва — «Птичка-мати»), «Убогий». Драматичні любовні колізії, сцени з родинного життя описані в новелах «Сон», «…І на земли мир», есхатологічні видіння — в етюді «Звізда». Спроба підготовки науково-популярного художнього твору засвідчена в нарисі «Плями на Місяці». Автобіографізмом, ліризмом та інтелектуалізмом відзначена одна з останніх новел «Скрипка»: доля творчої людини у ній пов’язана з культурними традиціями людства і глибинними психологічними факторами, що зумовлює незнищенність мистецтва.
Проявив публіцистичний хист і критичне мислення в журналістських матеріалах, вміщених у газеті «Буковина» (рубрика «Із штуки і літератури»).
Твори Карбулицького не опубліковані окремим виданням.
Додатково
Перекладав із російської прозу І. Тургенєва, А. Чехова, С. Скитальця (1869–1941; тепер РФ), Л. Толстого, М. Горького, друкував її на шпальтах газети «Буковина». Видав окремими збірками «Народні оповідання» Л. Толстого (1905) і «Три оповідання» М. Горького (1907) зі своєю передмовою.
Твори
- [Твори] // На шляху: Літературний альманах, виданий академічним товариством «Союз» в Чернівцях в пам’ять 30-тих роковин свойого заснованя. Чернівці : Друкарня товариства «Рускої Ради», 1906. С. 51–54; 89–92.
- [Твори] // Письменники Буковини другої половини ХІХ — першої половини ХХ століття : в 2 ч. / Упоряд.: Б. І. Мельничук, М. І. Юрійчук. Чернівці : Прут, 2001. Ч. 1. С. 503–507.
Література
- Дощівник І. Володимир Карбулицький. Пам’яті товариша, поета і письменника // Буковина. 1909. Ч. 56. С. 1–2.
- Никорович С. Володимир Карбулицький // Самостійна думка. 1931. Ч. 3. С. 9.
- Романець О. Карбулицький Володимир Іванович // Українська літературна енциклопедія : в 3 т. / Відп. ред. І. О. Дзеверін. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. Т. 2. С. 413.
- Романець О. Володимир Карбулицький (1884–1908) // Письменники Буковини другої половини ХІХ — першої половини ХХ століття : в 2 ч. / Упоряд.: Б. І. Мельничук, М. І. Юрійчук. Чернівці : Прут, 2001. Ч. 1. С. 502–507.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ковалець Л. М. Карбулицький, Володимир Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Карбулицький, Володимир Іванович (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.08.2024
]]
