Епісилогізм

Епісилогі́зм (від грец. ἐπι… — на-, над-, після-, біля, понад та грец. συλλογισμόζ — міркування, умовивід) — дедуктивний умовивід, наступний силогізм у послідовності, який використовує висновок попереднього силогізму (просилогізму) як один зі своїх засновків.

Є частиною складнішого логічного міркування — полісилогізму, що утворений логічно зв’язаною послідовністю суджень. Полісилогізм, своєю чергою, складається щонайменше з двох простих силогізмів: просилогізму (перший, попередній простий силогізм) та епісилогізму (другий, наступний простий силогізм, що спирається на висновок просилогізму). Якщо полісилогізм складається з трьох і більше простих силогізмів, то лише перший з них є просилогізмом, тоді як останній — завжди є епісилогізмом. Інші складники полісилогізму відіграють подвійну роль: просилогізму, коли його висновок стає засновком наступного в черзі силогізму; епісилогізму, коли використовує засновок попереднього силогізму.