Емар, Гюстав

Ема́р, Гюста́в [Густав; фр. Aimard, Gustave; справжні прізвище та ім’я — Глу, Олів’є (фр. Gloux, Olivier); 13.09.1818, м. Париж, Франція — 20.06.1883, там само] — письменник, класик літератури пригодницької, попередник жанру вестерн. Писав французькою мовою.

Емар, Гюстав (Aimard, Gustave)
Справжнє ім’я	Олів’є
Справжнє прізвище	Глу
Народження	13.09.1818
Місце народження	Париж
Смерть	20.06.1883
Місце смерті	Франція
Місце діяльності	Франція
Напрями діяльності	літературна творчість
Традиція/школа	Література пригодницька

Життєпис

Походження родини та біографії батьків точно не відомі. Деякі джерела вказують на те, що майбутній письменник був позашлюбним сином генерала часів Наполеона І Бонапарта, згодом політика та дипломата О. Ф. Б. Себастьяні де Ла Порта (1772–1851; Франція). Мати була заможною аристократкою. Ще немовлям батьки залишили дитину, хлопця усиновила родина на прізвище Глу. У віці 9 років він утік із дому прийомної родини та записався юнгою на торговельний корабель, на якому подорожував до країн Європи та Америки. У 17 років вступив до Королівського флоту. Через недисциплінованість зазнавав покарань. Під час служби в Південній Америці 1893 дезертирував і розпочав життя, сповнене пригод, які пізніше відобразив у своїх романах: брав участь у русі проти аргентинського диктатора Х. М. де Росаса (див у ст. Аргентина), працював шукачем перлів, китобоєм, золотошукачем і мисливцем, був проданий у рабство, мешкав поряд із індіанцями, зокрема апачами тощо. Повернувся до Європи 1847, подорожував Іспанією, Італією, Швейцарією, Туреччиною та Кавказом. 1848 був амністований французьким урядом за дезертирство і повернувся до Франції, був офіцером мобільної гвардії, брав участь у революційних подіях. Після перевороту Наполеона ІІІ Бонапарта знову вирушив до Південної Америки, брав участь у небезпечних експедиціях. Повернувшись до Франції 1854, зайнявся літературною діяльністю під псевдонімом Гюстав Емар (згодом — його офіційне прізвище). Став плідним та успішним автором пригодницьких романів, які спочатку публікувалися частинами в газетах «Монітер» («Le Moniteur»), «Пресс» («La Presse»), «Ліберте» («La Liberté») та «Публік» («Le Public»), а пізніше були зібрані у томи.

Під час франко-німецької війни 1870 організував загін «вільних стрільців» і захищав м. Париж від прусських військ.

В останні роки життя письменник подорожував Бразилією (1879), де його прийняв імператор, та Парагваєм. Тяжка хвороба змусила його повернутися до м. Парижа (1882), де він помер у психіатричній лікарні. Був похований на кладовищі Іврі у м. Парижі, згодом перепохований у сімейному склепі родини його дружини у м. Екуані (тепер регіон Іль-де-Франс).

Творчість

Творчість Емара є важливою віхою у розвитку пригодницької літератури. У французькій літературі він є головним автором жанру, який згодом назвали вестерном.

Написав понад 60 романів, серед яких: «Трапери Арканзасу» («Les Trappeurs de l’Arkansas»), «Пірати прерій» («Les Pirates des prairies»; обидва — 1858), «Розвідник» («L’Éclaireur»; 1859), «Золота лихоманка» («La Fièvre d’or»; 1861), «Арокан» («L’Araucan»; 1864), «Гамбусіно» («Les Gambucinos»; 1866), серія романів «Королі океану» («Les Rois de l’océan»; 1863–1877), «Невидимі в Парижі» («Les Invisibles de Paris»; 1867–1868), «Бандити Арізони» («Les Bandits de l’Arizona»; 1881) та ін. Більшість романів Емара присвячена Південній Америці. Ці твори принесли йому титул «французького Фенімора Купера». Письменник створює образи волелюбних індіанців, розповідає про звичаї цього народу, що став жертвою колонізації. Індіанці для нього є символом первісної свободи, яку втратила біла людина. Романи також приваблюють описом екзотичних пейзажів, маловідомих європейському читачу.

У доробку Емара є пригодницькі твори й іншої тематики: автобіографічні та сучасні (романи про війну 1870), історичні — «Негідники з Нового мосту» («Les Vauriens du pont Neuf»; 1878, дія відбувається у 16 ст.), легенди про піратів (див. Піратство) — «Шукачі пригод» («Les Aventuriers»; 1863), «Титани моря» («Les Titans de la mer»; 1873) тощо. Написав також п’єсу в п’яти актах «Флібустьєри Сонори» («Les Flibustiers de la Sonore»; 1864, у співавторстві), що розповідає про часи золотої лихоманки.

Романи Емара ще за життя письменника набули популярності, перекладалися багатьма мовами, згодом багаторазово перевидавалися у серіях видань для дітей та юнацтва.

Твори Емара були популярними у Роcійській імперії, згодом у СРСР, зокрема на теренах України. У 1880–1890-х усі найкращі романи Емара були перекладені російською мовою. Українською мовою роман Емара «Трапери Арканзасу» переклали Д. Бобир, М. Мосіна.

Твори

La Grande Flibuste. 7-ème éd. Paris : Amyot, 1865. 414 p.
Les Trappeurs de l’Arkansas. 14. éd. Paris : Dentu, 1882. 456 p.
Œuvres. Le Classcompilé № 67. 2nd ed. [W. p.] : lci-eBooks, 2016. 11 311 р.
Укр. перекл. — Трапери Арканзасу. Київ : Центр учбової літератури, 2021. 120 с.

Література

Preiss A. Aimard Gustave // Beaumarchais J.-R., Conty D., Rey A. Dictionnaire des écrivains de langue française : en 2 t. París : Larousse, 2001. T. 1. P.7–8.
Villebru T. Gustave Aimard traverse l’océan, ou de l’utilité de mithes // Belphégor: Littérature Populaire et Culture Médiatique. 2002. № 2 (1). P. 1–10. URL: https://dalspaceb.library.dal.ca/server/api/core/bitstreams/7e777c4e-0266-4d52-8afc-dfc95c982b9f/content
Ваstaire J. Sur la piste de Gustave Aimard, trappeur quarante-huitard. Paris : Belles Lettres, 2003. 140 p.
Eggermont-Molenaar M. Gustave Aimard: Feiten, Fictie, Frictie. Calgary : Special Snowflake Inc., 2009. 330 p.
Villerbu T. La conquête de l'Ouest: le récit français de la nation américaine au XIXe siècle. Rennes : Presses universitaires de Rennes, 2018. 306 p.

Автор ВУЕ

С. В. Глухова

Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Емар, Гюстав // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Емар, Гюстав (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.09.2025