Грабовський, Ігор Овксентійович

Грабо́вський, І́гор Овксе́нтійович (01.07.1934, м. Могилів-Подільський Вінницької області, тепер Україна — 05.06.1992, м. Київ, Україна) — режисер та сценарист документального кіно. Заслужений діяч мистецтв (1975), лауреат Республіканської премії ім. Ярослава Галана (1976), лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1978). Член Спілки кінематографістів України (тепер Національна спілка кінематографістів України).

Грабовський, Ігор Овксентійович
Народження	01.07.1934
Місце народження	Могилів-Подільський
Смерть	05.06.1992
Місце смерті	Київ
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого
Напрями діяльності	акторське мистецтво

Відзнаки
Премії	Національна премія України імені Тараса Шевченка; Республіканська премія ім. Ярослава Галана

Життєпис

Народився в родині службовця. 1958 закінчив режисерський факультет Київського інституту театрального мистецтва (тепер Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого). У студентські роки як практикант (асистент режисера) долучився до зйомок фільмів «Тривожна молодість» (1954, реж. О. Алов та В. Наумов, Київська студія художніх фільмів) та «Поема про море» (1958, реж. Ю. Солнцева, Мосфільм).

1958 почав працювати на Одеській кіностудії. Брав участь у зйомках художнього фільму «Виправленому вірити» (1959, реж. В. Жилін [1923–2000; РФ]).

1962 повернувся до м. Києва, працював на Українській студії хронікально-документальних фільмів (див. Хронікально-документальне кіно), з якою пов’язане усе його професійне життя. До значної кількості своїх документально-публіцистичних та науково-популярних фільмів сам писав сценарії.

Серед найвідоміших фільмів «Листи Люби Молдован» (1963, співавтор сценарію). Фільм розповідає про відому на той час юну колгоспницю-ланкову з Буковини Л. Молдован (нар. 1942, тепер Україна).

«Керманичі» (також «Плотогони», 1965) — найбільш титулований фільм Грабовського, відзначений Першою премією зонального огляду в м. Ленінграді (тепер Санкт-Петербург; РФ), 1966, дипломами Міжнародних кінофестивалів у м. Лондоні (1966), м. Лейпцизі (1966), м. Обергаузені (1967), м. Нью-Йорку (1967). Знятий у творчому тандемі з Ю. Ткаченком (1935–2000; Україна), який, крім співавторства у створенні сценарію, виконав операторську роботу. Стрічка «Керманичі» розповідає про життя карпатських плотогонів, яких на Закарпатті називали бокорашами (від діалектного «бокор» – пліт), а на Прикарпатті — керманичами (від «кермо» — пристрій, яким плотогони спрямовують пліт гірськими річками). Фільм знімали на р. Черемоші. У стрічці використано звуки традиційних для регіону народних музичних інструментів: трембіти, дримби, сопілки тощо. Перша (незбережена) режисерська версія «Керманичів» була майже втричі довшою за остаточну. У 1970-х сплавляння лісу карпатськими річками припинилося, тому фільм «Керманичі», крім художньої, має історично-документальну цінність.

Серед інших робіт фільми «І струни Лисенка живі» (1966), «Чим красна Буковина» (1968), «Леся Українка» (1971, у співавторстві), «Азовське море» (1971), «Курган Товста могила» (1972), «Зоряне містечко» (1973), документально-публіцистична кінотрилогія «Радянська Україна. Роки боротьби і перемог» (1974–1977, «Початок шляху», «Вогненний шлях», «Шлях звершень»; співавтор сценарію й режисури), «Флорентійські зустрічі» (1977), «Чуєш, брате мій» (1979, співавтор сценарію), «Пам’ять рідного краю» (1981), «Жива ватра» (1983, автор сценарію), «Мир тобі, земля батьків» (1986), «Шостий президент» (1992).

Значна кількість плівок із фільмами Грабовського, знятими на студії Укркінохроніка, зберігається у фондах Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного, деякі з них оцифровані.

Визнання

Заслужений діяч мистецтв (1975).

Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1978) за кінотрилогію «Радянська Україна. Роки боротьби і перемог» (1974–1977).

Лауреат Республіканської премії ім. Ярослава Галана (1976) за сценарій другої частини цієї трилогії — «Вогненний шлях» (1976).

Додатково

Л. Молдован надихнула О. Білаша і Д. Павличка на написання пісні «Два кольори», а ще пізніше стала доктором наук, професором, працювала на господарчих і адміністративних посадах у керівних органах сучасного українського аграрно-промислового комплексу.

Література

Спілка кінематографістів України. Київ : Мистецтво, 1985. 179 с.
Шевченківські лауреати 1962–2001 / Авт.-упоряд. М. Г. Лабінський. Київ : Криниця, 2001. 696 с.
Гаврилюк М. Зйомкам знакового фільму «Керманичі» про прикарпатських бокорашів — 50 років // Kurs. 2015. URL: https://kurs.if.ua/news/zyomkam_znakovogo_filmu_kermanychi_pro_prykarpatskyh_bokorashiv__50_rokivvideo_30553.html/

Автор ВУЕ

Л. Л. Корнєєва

Покликання на цю статтю: Корнєєва Л. Л. Грабовський, Ігор Овксентійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Грабовський, Ігор Овксентійович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.07.2024