Городельська унія 1413

Владислав Ягайло і Вітовт перед битвою. Худ. Ян Матейко, 1855

Городе́льська у́нія 1413 — державна угода, укладена між польським королем Владиславом ІІ Ягайлом і великим князем литовським Вітовтом на спільному польсько-литовському сеймі 02.10.1413 в м. Городло (тепер село в гміні Городло Грубешівського повіту, Люблінське воєводство, Польща).

Зміст угоди

Поштовхом до нового оформлення польсько-литовських державно-правових відносин стала спільно здобута перемога над лицарями Тевтонського ордену (див. Грюнвальдська битва 1410) і зміцнення міжнародного становища Литви.

Городельська унія 1413 підтвердила чинність Кревської унії 1385 — союзу між Польською Короною та Великим князівством Литовським — та задекларувала їхнє об’єднання в одну державу «на вічні часи» і спільне протистояння зовнішнім загрозам. Польський король Владислав ІІ Ягайло ставав «Найвищим Князем Литви» (лат. Lithvaniae Princeps Supremus), а литовський князь Вітовт був довічно проголошений «Великим Князем Литви та всіх земель Руси паном і спадкоємцем» [лат. Dux Lithvaniae necnon Terraru(m) Russiae Dominus]. Разом із тим, угодою були визначені загальні правила обрання монархів та принцип польського сюзеренітету над Литвою.

Унія передбачала уніфікацію адміністративно-територіального устрою Великого князівства Литовського за взірцем Польської Корони: упровадження посад воєвод і каштелянів, а також сеймів у Вільні (тепер м. Вільнюс), Троках (тепер м. Тракай) та інших містах. Однак посісти вищі адміністративні посади могли лише пани католицького віросповідання (див. Католицизм). У постанові Городельської унії вказувалося, що такі достойники «не можуть бути вибраними, якщо вони не є католицької віри, підлеглими Святій Римській Церкві»; інші постійні посади земської адміністрації надавалися винятково сповідникам «християнської віри».

Городельська унія зрівнювала станово-правовий статус магнатів і шляхти Королівства Польського та боярства католицького віросповідання Великого князівства Литовського. Литовські феодали-католики (на відміну від православних) отримали гарантовані права власності й спадщини на землі, усі пільги власників вотчинних володінь. Спеціальна стаття надала 47-м найвпливовішим литовським католицьким родам право споріднення з польськими шляхетськими гербами, титулярні власники яких мали надати литовським «баронам і нобілям» права гербових титулів. Колишнє литовське боярство перетворилося, по суті, на польську шляхту.

Права українсько-білоруського православного населення Великого князівства Литовського були проігноровані. В документі прямо зазначено, що «з наданих свобод, привілеїв та ласк» можуть користатися «та втішатися» тільки ті барони і шляхтичі Землі Литовської, які дістали герби та клейноди шляхти Польського Королівства і є належними до Католицької церкви, «а ніколи схизматики або інші невірні».

Значення

Городельська унія 1413 заклала політико-правові умови для зближення і поступового зрощення Великого князівства Литовського із Польською Короною. Одночасно вона закріплювала привілейоване становище католиків і Римо-католицької церкви, стимулювали процеси полонізації й покатоличення місцевої православної шляхти, стала важливим засобом поширення католицизму на волинські й інші українські землі, підвладні Литві. Це помітно вплинуло на процеси віросповідної диференціації та наступної денаціоналізації частини литовсько-руського суспільства.

Литовська католицька аристократія, наслідуючи польську шляхту, вдалася до дискримінації православних українсько-білоруських достойників, не допускала їх до державних посад, прав та привілеїв. Статті Городельської унії, які юридично розмежували феодалів православного і католицького віросповідання, православну людність та покатоличену знать, спричинили глибокий соціальний і релігійний розкол на етнічних українсько-білоруських землях, підвладних Великому князівству Литовському. Унія заклала засади формування протикатолицької та протипольської опозиції. Зміцнення католицьких осередків, відбирання храмів та майна у православних громад, зневага прав і релігійних свобод православного українсько-білоруського населення — помітно послабили становище Православної церкви.

Поряд із тим, Городельська унія сприяла поширенню на землі Великого князівства Литовського здобутків західноєвропейської культури.

Джерела

• Unia horodelska 1413. Pacta et foedera Regni Poloniae cum Lithuania in Hrodlo facta / Pod red. L. Korczak. Kraków : Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, 2014. 598 p.

Література

1. Сидор М. Шлях до Городельської унії (в світлі польсько-литовсько-українських противорічностей). Мюнхен; Нью Йорк : [б. в.], 1951. 155 с.
2. Історія релігії в Україні : у 10 т. / Гол. ред. А. Колодний. Київ : Український Центр духовної культури, 1997. Т. 2: Українське православ’я. 376 с.
3. Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви : у 4 т. Київ : Українська Православна Церква Київського Патріархату, 1998. Т. 1: Х–ХVII ст. 295 с.
4. Nikžentaitis A. Witold i Jagiełło. Polacy i Litwini we wzajemnym stereotypie. Poznań : Poznańskie Towarzystwo Przyjaciół Nauk, 2000. 90 p.
5. Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. 2-ге вид. Київ : Критика, 2008. 472 с.
6. Nikodem J. Unia horodelska: skuteczny kompromis czy zarzewie przyszłych konfliktów? // Zapiski Historyczne. 2013. T. 78. P. 7–38.
7. Маложон О. І. Соціально-правові відносини на етнічних українських землях: ХІV — перша половина ХVІ ст. // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2014. № 4. С. 174–180.

Автор ВУЕ

П. Л. Яроцький

Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л. Городельська унія 1413 // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Городельська унія 1413 (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.04.2020