Гавальда, Анна

Гавальдá, Аннá (фр. Anna Gavalda; 09. 12. 1970, комуна Булонь-Бійанкур, Париж, Франція) — журналістка, перекладачка, письменниця-романістка, сценаристка, письменниця, дитяча письменниця. Пише французькою мовою.

Гавальда, Анна (Gavalda, Anna)
Народження	09.12.1970
Місце народження	Париж
Місце діяльності	Франція
Напрями діяльності	літературна творчість, журналістика, перекладацька діяльність

Життєвий шлях

З підліткового віку дівчину виховували в пансіоні. Згодом деякий час навчалася в Сорбонні. Закінчила перший рік літературних підготовчих класів у ліцеї Мольєра (1990; Франція). Творчий літературний шлях розпочала в 17 років.

Творчість

Творчість репрезентовано збірками новел «Мені б хотілось, щоб хтось мене десь чекав» (фр. «Je voudrais que quelqu'un m'attende quelque part»; 1999), «Життя на краще» (фр. «La Vie en mieux»; 2014), «Розділіть броню» (фр. «Fendre l'armure»; 2017).

У доробку письменниці низка романів: «Ковток свободи» (фр. «L'Échappée belle»; 2001), «Я її кохав. Я його кохала» (фр. «Je l'aimais»; 2002), «Просто разом» (фр. «Ensemble, c'est tout»; 2004), «Втішна партія гри в петанк» (фр. «La Consolante»; 2008), «Біллі» (фр. «Billie»; 2013), зокрема роман для молодої аудиторії — «35 кіло надії» (фр. «35 kilos d'espoir»; 2002).

Публіцистика представлена статтями для молодіжного етнокультурного журналу «Же Букін» (фр. «Je Bouquine»): «Занадто секретний секрет» (фр. «Un secret trop secret»; жовтень, 2002); «Моє трішки краще життя» (фр. «Ma vie, un poil plus belle»; № 259; вересень, 2005); «Про втрачене та віднайдене серце» (фр. «Cœur perdu, cœur trouvé»; № 305; липень, 2009); «Шалене літо» (фр. «Un été à la folie»; «Методика “вишуканий труп”» (фр. Cadavre exquis); № 365, липень 2014).

Написала супровідні тексти до фотоальбомів «Автомобіль» (фр. «L'Automobile»; 2000); «До їхніх добрих сердець» (фр. «À leurs bons cœurs»; 2005) тощо.

Переклала французькою мовою роман «Стоунер» (1965) (англ. «Stoner»; 2011) письменника і професора Д. Вільямса (1922–1994; США). Написала низку передмов до різножанрових праць, серед яких «Збірник диктантів» (фр. Ciel, ma dictée!: 60 dictées commentées pour progresser/Jean-Joseph Julaud. Paris: First Éditions, coll); «Достеменно» (фр. «Au pied de la lettre»; 2010); «Кулінарна книга» (фр. La Recette de mon boucher / Marie Boye-Taillan; sous la direction d'Audrey Messiaen. Paris: Hugo Image; 2012); «Книга коміксів» (фр. Aya de Yopougon/scénario Marguerite Abouet; dessin Clément Oubrerie. Paris: Gallimard; 2013) та ін.

Твори письменниці, озвучені професійними дикторами, акторами й самою авторкою, існують у форматі аудіокниг.

Низку романів екранізовано: «Просто разом» (фр. «Ensemble, c'est tout»; 2007) режисер К. Беррі (1934–2009; Франція); «Я її кохав. Я його кохала» (фр. «Je l'aimais»; 2009) режисер З. Брайтман (1959; Франція); «Мені б хотілось, щоб хтось мене десь чекав» (фр. «Je voudrais que quelqu'un m'attende quelque part»; 2019) режисер А. Віард (1965; Франція).

За романом «35 кілограмів надії» створено спектакль (2007). До 2018 відбулося 497 показів. 2009 вийшов телефільм за мотивами цього роману. 2010 за романом «Я її кохав. Я його кохала» режисер П. Леконт (нар. 1947; Франція) здійснив театральну постановку (фр. Le théâtre de l’Atelier, Париж, Франція).

У своїх творах авторка порушує проблематику сімейних стосунків, гендерних стереотипів, міжпоколіннєвої комунікації, суспільних відносин тощо.

Визнання і нагороди

1992 зайняла перше місце в конкурсі «Кращий любовний лист» (фр. «La Plus Belle Lettre d'amour»), організованому загальнонаціональною та громадською французькою радіостанцією «Франс Інтер» (фр. «France Inter»).

2000 нагороджена французькою літературною премією «Гран Прі РТЛ-Ліре» (фр. «Grand Prix RTL-Lire») за збірку новел «Мені б хотілось, щоб хтось мене десь чекав».

У червні 2010 отримала премію «Прі Тортіньоль» (фр. «Le prix Tortignole») за роман «Ковток свободи» (фр. «L'Échappée belle»; 2001).

2018 стала фіналісткою літературної премії «Гран прі літературних асоціацій» (фр. «Grands prix des associations littéraires») у Камеруні зі збіркою з семи новел «Розділіть броню» (фр. «Fendre l'armure»; 2017).

Додатково

Твори письменниці перекладено понад 30-ма мовами світу. Письменниця веде колонку про дитячі книги в щотижневому журналі «Ель» (фр. «ELLE»), бере участь у засіданнях жюрі Міжнародного фестивалю коміксів у м. Ангулем (Франція).

Критики висловлюють неоднозначне ставлення до творчого доробку письменниці. У посібнику «Льо Журд і Нолло» («Le Jourde & Naulleau»; 2008) розкритиковано збірку новел «Мені б хотілось, щоб хтось мене десь чекав», перекладену на 27 мов світу, за банальний стилістичний наратив, у якому відсутня напруга. Популярність збірки пояснили тріумфом «зефірної» літератури з заїждженими розповідями про повсякденне життя, надмірними діалогами, відсутністю смислової двозначності та глибинних нюансів.

Цитати

А. Гавальда: «Важливе не місце, де ти народився, а стан духу, у якому ти перебуваєш» Цит. за: Мені б хотілось, щоб хтось мене десь чекав. Львів: ВСЛ, 2022. C. 51.

Твори

Je voudrais que quelqu'un m'attende quelque part. Paris : Le Dilettante, 1999. 217 p.
L'Échappée belle. Paris : France Loisirs, 2001. 126 p.
Je l'aimais. Paris : Dilettante, 2002. 216 p.
Ensemble, c'est tout. Paris : J'ai lu, 2007. 573 p.
У к р. п е р е к л. — Я її кохав. Я його кохала. Ковток свободи. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2013. 235 с.
Мені б хотілось, щоби хтось мене десь чекав. Львів : Видавництво Старого Лева, 2015. 143 с.
Розрада. Харків : Фоліо, 2022. 416 с.

Література

Authier Chr. Dictionnaire chic de littérature française. Paris : Écriture, 2015. 284 p.
Naulleau É., Jourde P. Le Jourde & Naulleau. Paris : Points, 2016. 397 p.
Anna Gavalda // LeFigaro Scope. URL: http://evene.lefigaro.fr/celebre/biographie/anna-gavalda-4228.php

Автор ВУЕ

М. І. Ковбанюк

Покликання на цю статтю: Ковбанюк М. І. Гавальда, Анна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гавальда, Анна (дата звернення: 4.11.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.11.2024