Віндикація
Віндика́ція (лат. vindicatio — захист, охорона прав, заявлення претензії, від лат. vindicere — захищати, заявляти претензію, вимагати), віндикаційний позов — у цивільному праві основний речово-правовий спосіб захисту права власності.
Зміст
Історична довідка
Прообраз механізму віндикації — спір за допомогою парі (лат. лат. legis actio sacramentum in rem — позов за законом щодо речі з внесенням завдатку) — з’явився у римському праві та був описаний в «Інституціях» Гая (2 ст.). Кожна сторона заявляла про своє право на річ, а суддя визначав, чиє право сильніше. Наступною формою був позов про затребування майна з чужого незаконного володіння (лат. rei vindicatio), тобто позов, за юридичним змістом близький до сучасної віндикації. Зафіксований у Зводі законів Російської імперії (надавав власнику право учиняти позов щодо свого майна, яке перебуває у чужому незаконному володінні).
Характеристика
В українському праві
Правовий зміст віндикації: власник або титульний володілець має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 ЦК України). Власник реалізує своє право шляхом подання віндикаційного позову до суду.
Питання застосування віндикації регулюють нормами цивільного права. Предметом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначена річ, яка повинна фізично існувати на момент пред’явлення позову.
Позивачем за віндикаційним позовом є особа, яка має речове право на майно (власник або титульний володілець). Відповідачем є фактичний володілець речі, який не має правових підстав для володіння (добросовісний або недобросовісний набувач).
Закон захищає права деяких набувачів, встановлюючи поняття добросовісності та недобросовісності. Набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне (ч. 5 ст. 12 ЦК України).
Добросовісним є набувач, який не знав і не міг знати, що отримує у власність майно в особи, яка не мала права його відчужувати.
Добросовісний набувач зобов’язаний повернути власникові безоплатно набуте майно. За умови оплатного придбання майна власник має право його витребувати від добросовісного набувача лише у таких випадках:
- майно було загублене власником або титульним володільцем;
- майно було викрадене у власника або титульного володільця;
- майно вибуло з володіння власника або титульного володільця без їхньої волі іншим шляхом (наприклад, унаслідок вчинення правочину, обману, насильства тощо; ст. 388 ЦК України).
Не можуть бути витребувані від добросовісного набувача гроші та цінні папери на пред’явника, що існують у паперовій формі (ст. 389 ЦК України).
Недобросовісним є набувач, який на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно можна витребувати в будь-якому випадку.
Віндикація може бути поєднана з вимогами про відшкодування збитків, сплату вартості плодів та доходів тощо. Добросовісний набувач зобов’язаний передати власникові всі доходи від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним. Недобросовісний набувач має передати власникові усі доходи від майна, які він одержав або міг одержати за весь час володіння майном (ст. 390 ЦК України).
Водночас закон надає добросовісному та недобросовісному набувачу право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження майна. Добросовісний набувач має право залишити собі поліпшення майна або вимагати відшкодування здійснених на це витрат (ст. 390 ЦК України).
У зарубіжному праві
У країнах континентальної правової сімʼї механізм віндикації має схожий правовий зміст, доповнений національними особливостями. Наприклад, у ситуації де наймач, не маючи на це права, укладає договір субнайму із третьої особою, Німецьке цивільне уложення 1896 надає власникові право вимагати повернення речі наймачеві; якщо наймач не може прийняти річ назад у своє володіння чи відмовляється від неї, власник може вимагати повернення речі собі.
У країнах англосаксонської правової системи власник може повернути майно із чужого незаконного володіння завдяки інституту реституції. Наприклад, в Англії власник може подати позов проти присвоєння його майна. Такий позов має три елементи:
- поведінка відповідача є несумісною з правами власника;
- така поведінка є умисною;
- така поведінка унеможливлює здійснення власником його прав на володіння та користування майном.
Джерела
- Цивільний кодекс України: Кодекс України, Закон, Кодекс № 435-IV від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40–44. Ст. 356. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text
- Köhler H. Bürgerliches Gesetzbuch. 82 aufl. München : C. H. Beck, 2018. 830 p.
Література
- Голубєва Н. Ю. Захист права власності при позбавленні власника володіння (віндикаційний позов) // Актуальні проблеми держави і права. 2008. Вип. 42. С. 94–98.
- Романюк Я. М., Майстренко Л. О. Реституція, віндикація, кондикція, відшкодування шкоди: окремі аспекти співвідношення та розмежування // Вісник Верховного Суду України. 2014. № 10. С. 22–31. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vvsu_2014_10_7
- Цивільне право : у 2 т. / За ред. Г. Б. Яновицької, В. О. Кучера. Харків : Новий Світ — 2000, 2014. Т. 1. 444 с.
- Лещинська-Вьонцек М. Співвідношення понять «реституція» та «віндикація» // Право та державне управління. 2019. № 2 (1). С. 49–53.
- Beale H. Chitty on Contracts : in 2 vol. 35th ed. Sweet & Maxwell, 2024. 5372 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шаленний А. О. Віндикація // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Віндикація (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.01.2025
