Вольта, Алессандро

Во́льта, Алесса́ндро Джузе́ппе Анто́ніо Анаста́сіо Джеро́ламо Умбе́рто (італ. Vòlta, Alessandro Giuseppe Antonio Anastasio Gerolamo Umberto; 18.02.1745, м. Комо, тепер область Ломбардія, Італія — 05.03.1827, м. Комо, тепер область Ломбардія, Італія) — фізик, хімік і фізіолог, член Лондонського королівського товариства (з 1791), член паризької Академії наук і Ломбардського інституту наук і літератури (обох — з 1802), граф (з 1810). Винахідник джерела постійного електричного струму.

Вольта, Алессандро (Vòlta, Alessandro Giuseppe Antonio Anastasio Gerolamo Umberto)
Народження	18.02.1745
Місце народження	Комо, Ломбардія, Італія
Смерть	05.03.1827
Місце смерті	Комо, Ломбардія, Італія
Місце поховання	Комо, Ломбардія, Італія
Місце діяльності	Павійський університет, Павія
Напрями діяльності	фізика, хімія, фізіологія

Відзнаки
Ордени	орден Почесного легіону (1805), Королівський орден Залізної корони (1806)
Медалі	медаль Коплі (1794)

Життєпис

Походив з аристократичної родини. З 13 років навчався в школі ордену єзуїтів, 1761 вступив до Королівської семінарії Бензі (обидва заклади — у м. Комо). Ще під час навчання в семінарії захопився природничими науками, зокрема дослідженнями з електрики, та відмовився від кар’єри священика чи юриста. 1774–1778 викладав фізику в гімназії у м. Комо. 1777 здійснив подорож з науковою метою до Швейцарії, Ельзасу та Савойї (тепер Франція). З 1778 — завідувач кафедри експериментальної фізики Павійського університету.

1781–1782 подорожував Європою (Швейцарія, Франція, Велика Британія).

1785 призначений ректором Павійського університету. Демонстрував свої винаходи у Франції перед Наполеоном і колегами-вченими (1801); отримав схвалення.

З 1809 Вольта — сенатор Королівства Італії.

1815–1819 — директор філософського (фізико-математичного) факультету Павійського університету.

Останні роки життя мешкав у рідному місті Комо та його передмісті Камнаго (тепер — Камнаго Вольта, у складі м. Комо), де й похований.

Наукова діяльність

Проводив дослідження з електрики. Від 1792 повторював експерименти Л. Гальвані з «тваринною» електрикою; дійшов висновку, що причиною появи короткочасного електричного струму в м’язах жаб є не притаманна живим організмам «тваринна» електрика (як стверджував Л. Гальвані), а наявність кола з провідників двох класів (двох різнорідних металів та рідини).

Здійснив досліди заради підсилення ефектів, які виникають під час з’єднання кількох різнорідних провідників; наприкінці 1799 створив і виготовив перше джерело тривалого гальванічного (електричного) струму. Цей прилад отримав назву вольтів стовп. Він складався з 20 пар мідних та цинкових кружечків, розділених сукняними кружечками, змоченими соленою водою.

Відкрив (1795) взаємну електризацію різнорідних металів під час їхнього контакту (контактна електрика) й розмістив метали в так званий ряд напруг (1801). Пояснив гальванічну поляризацію елементів. Сконструював смоляний електрофор (1775), чутливий електроскоп з соломинками (1781), електричний конденсатор (1783), електрометр та інші прилади, запропонував проект телеграфу. Спостерігав дифузію (1790), теплове розширення повітря.

Незалежно від фізика А. Беннета (1749–1799; Велика Британія) встановив провідність полум’я (1787); незалежно від Т. Й. Зеєбека відкрив термоелектрику (1792). Вивчав горючі гази, відкрив «болотний газ» метан (1776), сконструював водневу лампу та прилад для дослідження газів — евдіометр.

Нагороди та визнання

Нагороджений найвищою щорічною відзнакою Лондонського королівського товариства — медаллю Коплі (1794).

Кавалер ордена Почесного легіону (1805; Франція).

Кавалер Королівського ордена Залізної корони (1806; Італія).

Іменем Вольти 1881 названо одиницю електричної напруги.

На честь Вольти 1964 названо кратер на видимому боці Місяця, а також астероїд головного поясу 8208 Вольта (відкритий 28.02.1995).

Пам’ятники Вольті відкрито 1838 у м. Комо (скульптор П. Маркезі) та 1878 у дворі університету в м. Павії (скульптор А. Тантардіні).

На італійській купюрі в 10000 лір розміщено портрет Вольти та рисунок вольтового стовпа.

2004 на Автомобільному салоні у м. Женеві було представлено експериментальну модель автомобіля «Тойота», названу «Алессандро Вольта»

Праці

La opere di Alessandro Volta. V. 1–7. Milano: Hoepli, 1918–1929.

Література

1. Bianchi Т. Della vita del conte Alessandro Volta patrizio comasco. Como : C. P. Ostinelli, 1829. 140 p.
2. Pancaldi G. Volta: Science and Culture in the Age of Enlightenment. Princeton : Princeton University Press, 2005. 402 p.
3. Храмов Ю. А. История физики. Київ: Феникс, 2006. 1176 c.
4. Mazzarello P. Il professore e la cantante. La grande storia d’amore di Alessandro Volta. Torino, Bollati Boringhieri, 2009.154 p.
5. Cantoni V., Morando A. P. Alessandro Volta: Le onoranze del 1878 all’Università di Pavia. Milano : Silvana, 2011. 176 p.

Автор ВУЕ

М. Д. Тимочко

Покликання на цю статтю: Тимочко М. Д. Вольта, Алессандро // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вольта, Алессандро (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.02.2020