Виключеного третього закон

Виключеного третього закон, закон класичної логіки, згідно з яким, поміж двох висловлень типу «А» і «не-А» – одне обов’язково є істинним (або: два судження, одне з яких є запереченням іншого, не можуть бути одночасно хибними або одночасно істинними)