Версель, Роже

Версель Роже, 1934

Версе́ль, Роже́ [ фр. Vercel, Roger; справжні прізвище та ім’я — Кретен, Роже Дельфен Огюст (фр. Cretin, Roger Delphin Auguste); 08.01.1894, м. Ле Ман, тепер регіон Пеї-де-ла-Луар, Франція — 26.02.1957, м. Дінан, тепер регіон Бретань, Франція] — письменник, філолог, один з творців і яскравих представників жанру морського роману. Писав французькою мовою.

Версель, Роже (Vercel, Roger)
Справжнє ім’я	Роже Дельфен Огюст
Справжнє прізвище	Кретен
Народження	08.01.1894
Місце народження	Ле Ман
Смерть	26.02.1957
Місце смерті	Дінан
Alma mater	Університет Кана
Місце діяльності	Франція
Напрями діяльності	література, переклад

Життєпис

Вілла письменника в м. Дінані

Народився у сім’ї офіцера. Вступив до духовної семінарії, але незабаром залишив її. Навчався на літературному факультеті Університету Кана (тепер регіон Нормандія).

З початком Першої світової війни був мобілізований як солдат. Через поганий зір призначений до військової служби швидкої допомоги, займався транспортуванням поранених з поля бою. Згодом переведений до війська. Спочатку воював на фронті у східній Франції. Брав участь у битві на Ізері (16–31.10.1914), у битвах за Фландрію, Шампань і на Соммі. Пройшов офіцерську перепідготовку у військовій школі Сен-Сір (1916), отримав звання лейтенанта, потім відправлений на Балканський фронт. Брав участь у наступі союзників у Центральній Європі. Закінчив війну в Румунії. Залишався на території Румунії упродовж 1919, виконував функції слідчого при військовій раді дивізії (розслідував воєнні злочини), служив офіцером зв’язку між командуваннями союзних армій.

Після демобілізації переїхав до м. Дінана (1921). Обрав місто на узбережжі за станом здоров’я (слабке здоров’я було пов’язане з пораненням і отруєнням іпритом під час війни). Викладав французьку мову в колежі (1921–1935). Захистив докторську дисертацію «Образи в творах Корнеля». За працю «Порівняльна лексика метафор у драматургії Корнеля та Расіна» здобув премію Сентура Французької академії (1929).

Водночас писав романи. Своїм літературним псевдонімом завдячує селу, колисці його предків. За указом від 25.09.1936 псевдонім став його офіційним прізвищем.

Після здобуття Гонкурівської премії зміг залишити викладацьку діяльність і повністю присвятити себе літературній творчості.

У роки Другої світової війни письменник, відомий своїм гуманізмом, заплямував своє ім’я двома антисемітськими редакційними статтями, опублікованими під час окупації в газеті «Вест-Еклер» («Ouest-Eclair») і тим, що продовжував співпрацювати під час окупації до початку 1944 з цією газетою (тоді була під німецьким контролем). Однак проти нього не було висунуто обвинувачень і він не був позбавлений нагород.

Помер від плевриту.

Творчість

У доробку письменника 18 романів, 6 збірок новел, 9 оповідань і нарисів.

Літературну кар’єру почав з роману «Наш батько Траян» («Notre père Trajan»; 1930). Це перший з романів трилогії про Першу світову війну.

Роман Верселя «Капітан Конан» («Capitaine Conan»; 1934), інспірований власним військовим досвідом, здобув Гонкурівську премію. Автор торкається теми перебування французьких військ у Румунії після підписання перемир’я. Це один з небагатьох літературних творів, що розповідає про цей епізод Першої світової війни. Книгу перекладено багатьма мовами світу. Згодом за романом знято однойменний фільм (1996, режисер Б. Таверньє), який було відзначено двома преміями «Сезар» — за найкращу режисуру (Б. Таверньє) та найкращу чоловічу роль (Ф. Торретон).

Останній роман балканської трилогії, на яку автора надихнули спогади зі Східного фронту, — «Лена» («Léna»; 1936). Твір присвячений маловідомому епізоду Першої світової війни, коли Франція разом із Сербією провела вирішальний наступ на Македонію, окуповану Болгарією. Головна сюжетна лінія: за пораненим героєм роману доглядає болгарька медсестра, яка відкриває йому душу цієї балканської країни.

Популярність письменнику приніс також роман «Буксири» («Remorques»; 1935), що був екранізований 1941 режисером Ж. Гремійоном. Головні ролі зіграли Ж. Габен, М. Морган та інші.

Автор романів, більшість з яких присвячена морякам і морським пригодам: «Неподалік від Едему» («Au large de l’Eden»; 1932), «Господар мрії» («Le Maître du rêve»; 1933), «Зустрічі на уламках корабля» («Rencontrées sur l’épave»; 1936), «Жан Вільмер» («Jean Villemeur»; 1939), «Північне сяйво» («Aurore boréale»; 1947), «Западина вітрів» («La Fosse aux vents»; тт. 1–3, 1949–1951), «Острів привидів» («L’Île des revenants»; 1954) та ін. Сам письменник не здійснював морських мандрівок, але для написання творів опитував моряків, їхніх дружин, капітанів, черпав натхнення з карт. Тим більше дивувала реалістичність його описів. Романи Верселя, побудовані за законами пригодницького жанру, мають просту інтригу, змальовують образи мужніх, сміливих героїв. Його останній роман «Бабине літо» («Été indien»; 1956) свідчить про потяг до морського світу.

Українською мовою окремі твори Верселя переклали М. Рудницький, О. Леонтович.

Визнання

Лауреат Гонкурівської премії (1934), премії Франко-американського комітету (1932).

Офіцер ордена Почесного легіону (1949), нагороджений Воєнним хрестом 1914–1918 з бронзовою зіркою, пам’ятною медаллю Румунії.

Ім’я Верселя було присвоєно колежу в м. Дінані (1966), де він викладав упродовж 21 р., а 1968 — колежу в Ле-Мані, його рідному місті.

У м. Бухаресті у травні 2014 було відкрито виставку «Данина капітану Конану», присвячену роману Верселя.

Додатково

Версель був дуже відомий за життя. Зокрема, президент Франції Р. Коті визнавав, що йому подобаються твори Верселя. Стилем Верселя, реалістичністю й точністю описів захоплювався Р. Роллан.

Твори

Romans de la mer et du vent. Paris : Omnibus, 2010. 1350 р.
У к р. п е р е к л. — Над червоним Дністром: (Уривок з повісті «Капітан Конан») // Назустріч. 1935. Ч. 2. С. 4.
Острів // Всесвіт. 1984. № 2. С. 84–87.

Література

Queffelec H. Roger Vercel // Revue des Deux Mondes. 1967. 15 décembre. P. 529–537.
Darmour J.-P. Vercel Roger // Beaumarchais J.-P., Couty D., Rey A. Dictionnaire des écrivains de langue française : en 2 t. Paris : Larousse, 2001. T. 2. 2253 p.
Georgel J. Roger Vercel: Biographie. Rennes : Apogee, 2006. 190 р.

Автор ВУЕ

С. В. Глухова

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.11.2024