Бішоп, Джон Майкл

Джордж Бішоп. Фото Пітера Беджа (фрагмент)

Бі́шоп, Джон Майкл (англ. Bishop, John Michael; 22.02.1936, м. Йорк, шт. Пенсильванія, США) — імунолог, вірусолог та мікробіолог, лавреат Нобелівської премії з фізіології або медицини (1989, спільно з Г. Вармусом), член Національної академії наук США (з 1980); Американської академії мистецтв і наук (з 1984), іноземний член Лондонського королівського товариства (з 2008).

Бішоп, Джон Майкл (Bishop, John Michael)
Народження	22.02.1936
Місце народження	Йорк
Місце діяльності	США
Напрями діяльності	імунологія, вірусологія, мікрологія

Життєпис

Походив із сім’ї лютеранського священника. Дитячі роки провів у сільській місцевості на західному березі р. Сасквеганна, початкову освіту здобув у сільській школі.

Закінчив Геттісбурзький коледж (шт. Пенсильванія) зі спеціальності «Хімія», здобувши 1957 ступінь бакалавра.

Вступив до Гарвардської медичної школи в м. Бостоні (шт. Массачусетс, див. у ст. Гарвардський університет). Тимчасово переривав навчання задля практики у патологоанатомічному відділенні та дослідницькій лабораторії Массачусетської лікарні загального профілю. На 4-му курсі медичної школи отримав спеціальний дозвіл від декана займатися науковими дослідженнями замість відвідування навчальних занять. Закінчив університет 1962, здобув ступінь доктора медицини.

Інтерном, а потім ординатор Массачусетської лікарні (1962‒1964). Продовжив дослідження в галузі вірусології як постдокторант (1964‒1968) у Національному інституті охорони здоров’я в Бетесді (шт. Меріленд), останній рік — в Інституті Генріха Петте в м. Гамбурзі (Німеччина; тепер Інститут вірусології імені Лейбніца).

Від 1968 викладав у Медичному центрі Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, з 1972 посів посаду професора мікробіології та імунології. Одночасно з 1981 — директор Дослідницького фонду Джорджа Ф. Гупера при університеті. 1998‒2009 — канцлер (керівник освітнього закладу) Каліфорнійського університету в Сан-Франциско (найдовший термін служби на цій посаді).

Член низки американських наукових товариств: біологічної хімії та молекулярної біології; мікробіології; клітинної біології; вірусології; Американського філософського товариства, Федерації американських вчених та ін.

Науковий доробок

Серед ранніх досягнень — опис механізмів ретровірусної реплікації, характеристика вірусної рибонуклеїнової кислоти (РНК) в інфікованих клітинах, а також ідентифікація та опис вірусної дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) у нормальних та інфікованих клітинах.

Від початку 1970-х разом з Г. Вармусом перевіряв гіпотезу про те, що здорові клітини організму містять сплячі вірусні онкогени, здатні стимулювати утворення злоякісних пухлин [див. Рак (медицина)]. Зосередили свої зусилля на вірусі саркоми Руса (перший описаний онковірус). У результаті досліджень виявили, що вірусні онкогени у людей і тварин утворюються з нормальних генів, які контролюють ріст і поділ здорових клітин організму. Упродовж наступних двох десятиліть вивчали фізіологічні функції протоонкогенів, механізми перетворення протоонкогенів на ракові гени й вироблення вірусних онкогенів, види генетичних пошкоджень, які перетворюють нормальні клітинні гени на ракові. Отримані результати значною мірою вплинули на пошук нових стратегій для вивчення і лікування раку.

Опублікував працю «Як отримати Нобелівську премію: несподіване життя в науці» (англ. «How to Win the Nobel Prize: An Unexpected Life in Science»; 2003), де виклав роздуми про своє життя і творчість, звернувся до історичних аспектів науки та сучасного науково-інтелектуального середовища.

На посаді канцлера керував істотним розширенням дослідницького кампусу університету та розбудовою закладу.

Визнання і нагороди

Здобув нагороду Американської асоціації медичних коледжів за біомедичні дослідження (1981), премію Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження (1982), премію Арманда Гаммера з боротьби з раком (1984), Національну медаль пошани Американського онкологічного товариства (1985) та ін.

Нобелівську премію (1989) здобув «за відкриття клітинного походження ретровірусних онкогенів».

Отримав найвищу нагороду Американського товариства клітинної біології за державні заслуги (1998).

На його честь випущено поштову марку Республікою Палау (2000).

Нагороджений 2003 Національною медаллю науки США. Премія Кларка Керра за видатний внесок у розвиток вищої освіти (2020).

Почесний член Американської асоціації сприяння розвитку науки. Почесний доктор наук Геттісбурзького коледжу. Почесний канцлер Каліфорнійського університету в Сан-Франциско.

Праці

Retroviruses and Oncogenes IІ // Bioscience Reports. 1990. Vol. 10. P. 473–491. URL: https://link.springer.com/article/10.1007/BF01116609
How to Win the Nobel Prize: An Unexpected Life in Science. # How to Win the Nobel Prize: An Unexpected Life in Science. Cambridge; London : Harvard University Press, 2004. 288 р.

Література

Les Prix Nobel. 1989: Nobel Prizes, Presentations, Biographies and Lectures / Ed. by Т. Frängsmyr. Stockholm : Almqvist and Wiksell, 1990. 289 р.
The 100 Most Influential Medical Pioneers of all Time / Ed. by M. K. Gill. New York : Britannica Educational Publishing, 2017. 314 p.
J. Michael Bishop (1936-) // A History of UCSF. URL: https://history.library.ucsf.edu/bishop.html
J. Michael Bishop. Biographical // The Nobel Prize. URL: https://www.nobelprize.org/prizes/medicine/1989/bishop/biographical/

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бішоп, Джон Майкл // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бішоп, Джон Майкл (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.06.2025