Біопсія

Біопсі́я (від біо… та грец. ὄψις — зовнішній вигляд) — метод вивчення клітинного складу тканини за допомогою прижиттєвого забору клітин або тканин (біоптату) із організму з діагностичною чи дослідницькою метою.

Зміст

1 Історична довідка
2 Характеристика
3 Різновиди
4 Групи голок для біопсії
5 Література
6 Автор ВУЕ

Історична довідка

Термін «біопсія» 1895 запропонував дерматолог Е. Беньє (1831–1909; Франція). Першу біопсію під контролем комп’ютерної томографії 1975 виконав радіолог Р. Алфіді (нар. 1932; США).

Характеристика

Біопсія — найдостовірніший метод встановлення клітинного складу тканини. Забір тканин та їхнє дослідження під мікроскопом дозволяє визначити точний клітинний склад зразка. Біопсія входить до діагностичного мінімуму і є обов’язковим методом підтвердження діагнозу за підозри на онкологічні захворювання (див. Онкологія), який доповнюють рентгенологічними, ендоскопічними, імунологічними дослідженнями.

Проведення біопсії зумовлено потребою визначення тактики лікування онкологічного захворювання. Лікування онкологічних захворювань пов’язане із травматичними втручаннями (хірургічними операціями, терапією променевою, хіміотерапією), що можуть спричинити інвалідизацію пацієнта, тому достовірне підтвердження діагнозу, зокрема гістологічне (див. Гістологія) або цитологічне (див. Цитологія) дослідження біоптатів, критично необхідне.

Різновиди

Залежно від обсягу забору, способу забору або методу контролю виділяють низку різновидів біопсії. Ексцизійна біопсія — забір патологічного утворення повністю. Інцизійна біопсія — забір частини патологічного утворення або дифузно зміненого органа. Щипкову біопсію проводять за допомогою біопсійних щипців. Трепан-біопсія — забір стовпчика щільної тканини за допомогою порожнистої трубки із загостреним краєм — тіпала (застосовують для біопсії кісток і щільних пухлин).

Серцевинна біопсія — забір стовпчика матеріалу з м’яких тканин за допомогою спеціального тіпала, що складається з гарпунної системи і порожнистої трубки із загостреним краєм. Скарифікаційна (поверхнева) біопсія — забір матеріалу шляхом зрізання з поверхні утворення тонкого шару тканини (застосовують за патологічних утворень на шкірі).

Петльова біопсія — забір матеріалу петлею за допомогою коагулятора в режимі різання тканин або радіочастотного хірургічного апарата. Застосовують в отоларингології, гінекології та під час ендоскопічних досліджень. Забір матеріалу для цитологічного дослідження — відбиток із патологічного утворення (ерозії, виразки) — переносять на предметне скло прикладанням його до виразкової поверхні. Мазок-відбиток із патологічного утворення — матеріал, зішкрябаний шпателем або скальпелем, перенесений на предметне скло. Тонкоголкова аспіраційна біопсія — забір матеріалу для дослідження за допомогою пункційної голки і шприца (застосовують як для біопсії кістозних утворень, так і солідних пухлин).

Аспіраційна біопсія — забір рідинних утворень (кіст, забору рідини з плевральної або черевної порожнини). Рідинна біопсія — нова методика виявлення пухлинних клітин та їхніх дезоксирибонуклеїнових кислот (ДНК) у крові пацієнта. До 2014 цю методику вважали винятково лабораторною та непридатною в практичній онкології. У 2014 опубліковано дослідження, авторам якого вдалося показати перспективність рідинної біопсії для раннього виявлення різних видів раку.

Групи голок для біопсії

Для біопсії застосовують три групи голок:

аспіраційні;
модифіковані аспіраційні;
ріжучі.

Аспіраційні голки мають тонкостінні канюлі з кінчиками, заточеними під різні кутами, використовують для проведення прицільної тонкоголкової біопсії з аспірацією матеріалу для цитологічного дослідження.

Тонкоголкову аспіраційну біопсію виконують голками діаметром менше 1 мм. Зі спеціалізованих голок можна виділити голки типу «Chiba». Модифіковані аспіраційні голки мають канюлю із заточеними гострими краями і кінчики різної форми. Дозволяють не тільки аспірувати, але і вирізати стовпчики тканини; призначені для взяття як цитологічних, так і гістологічних зразків.

Ріжучі голки бувають трьох типів: «Menghini» (з гостро заточеним робочим кінцем), «Tru-Cut» (має канюлю з гострими краями і внутрішній стилет із вирізкою) і пружинно-ріжучі зі спеціальним «пістолетом». Призначені для отримання зразка тканин для гістологічного дослідження.

Література

Bettegowda C., Sausen M., Leary R. et al. Detection of Circulating Tumor DNA in Early-And Late-Stage Human Malignancies // Science Translational Medicine. 2014. Vol. 6. № 224. P. 1–25.
Johnson K. The Liquid Biopsy: A Noninvasive Tumor Tracker // Medscape. 2014. URL: https://www.medscape.com/viewarticle/821218?form=fpf
Мазуркевич А. Й., Малюк М. О., Куліда М. А., Кладницька Л. В., Величко С. М. Ветеринарна онкологія. Київ : Видавничий центр НУБіП України, 2023. 195 с. URL: https://dglib.nubip.edu.ua/bitstreams/082e5588-aa55-41b9-bda4- e6adca09a4d0/download
Сулаєва О., Потоцька О., Козаков Д. та ін. Молекулярні біомаркери в менеджменті пацієнтів з недрібноклітинним раком легень // Практична онкологія. 2024. Т. 7. № 1. С. 27–35.