Біолокація

Біолока́ція (від грец. βίος — життя і лат. locatio — розміщення, розподіл) — здатність живих істот визначати положення будь-яких об’єктів (предметів) щодо самих себе (напрям, відстань) або власне положення в просторі (біоорієнтування).

Біолокацію здійснюють шляхом сприймання зовнішніх сигналів поверхнею тіла тварини або спеціальними органами відчуттів у них (зір, смак, слух, рівновага тощо).

Для більшості тварин характерна пряма біолокація.

Існує також лунолокація (див. Ехолокація) — відображені сигнали сприймаються від об’єкта. Тварина надсилає сигнал у простір і відчуває відображений. Прикладом лунолокації може бути біолокація китів, кажанів.

Література

Animal Sonar Systems / Ed. By R. Busnel, J. Fish. New York : Plenum Press, 1980. 1135 p.
Vaughan T., Ryan J., Czaplewski N. Mammalogy. 6th ed. Burlington : Jones and Bartlett Publishers, 2013. 756 p.